Регіональні перспективи ядерної енергетики
Зі статистики Міжнародного агентства атомної енергії не відразу можна зробити висновок, що держави Центральної і Східної Європи є землею, обітованою для ядерної енергетики. Статистика говорить лише про два енергоблоки, що будуються в Моховцях в Словаччині. Однак про те, що ядерна промисловість має в цих країнах винятково сильну позицію, упевнитися можна, спостерігаючи за громадськими дебатами, вивчаючи роботу з підготовки законів або виборчі програми політичних партій.
Чехія, Словаччина, Угорщина, Болгарія, Литва, Білорусь, Україна і Польща. Що об'єднує ці країни, окрім географічного положення? Одні є членами ЄС, інші входять в ЄЕП чи НАТО, або ж мають позаблоковий статус. Проте усі ці країни мають спільне - вони не забезпечені енергетичними ресурсами в достатній кількості і відповідно є їх експортерами, а також експлуатують, будують або ж планують експлуатувати атомні електростанції. На сьогодні в цих країнах діє 31 атомний реактор.
Політики усіх напрямів і поглядів у більшості держав Центральної Європи навіть дуже активно підтримують розвиток атомної енергетики. Дослідження громадської думки в цих країнах свідчать, що рішучість їх політиків не впливає на рейтинги популярності, а іноді і навпаки. Якщо в Німеччині рішення уряду у кінці 2010 року про продовження експлуатації ядерних електростанцій викликало масові протести, то в Чеській Республіці, в Словаччині, Угорщині плани будівництва нових блоків сприймаються більшістю громадян пасивно або просто як необхідність, що склалася в країні, регіоні, світі.
Журналісти і публіцисти найвпливовіших ЗМІ Європи обмежуються зазвичай короткою інформацією про дії урядів чи енергетичних компаній стосовно підготовки будівництва нових енергетичних потужностей. Інформація подається у більшості випадків поверхово і не враховує глибини проблеми. Дуже легко розкритикувати ту або іншу позицію, набагато важче дати аргументовані альтернативні пропозиції для вирішення проблеми, що виникла.
Проблема виробництва і споживання електричної енергії дуже загострилась у декілька останніх десятиліть, оскільки цей фактор безпосередньо впливає на рівень життя людини. Важко відмовитися від блага, яким користуються громадяни вже довгий час. Вочевидь саме на цьому необхідно концентрувати увагу, обгрунтовуючи складові впливу електростанцій на природне середовище і на саму людину.
Дебати на тему енергетичної безпеки, як правило, поверхово висвітлюють суть проблеми. Адже людству необхідно розв'язати дуже складну багаторівневу і багатовекторну проблему: енергетична безпека - вплив на довкілля - рівень життя людини (забезпеченість благами). І, можливо, саме з останнього і варто було б починати. Яким рівнем благ ми хочемо себе забезпечити - відповідно стільки електроенергії нам необхідно буде її генерувати, а це з свого боку може певним чином вплинути на середовище нашого існування. Відтак, чи зможемо ми відмовитися від певних благ, щоб зменшити навантаження на природне середовище? І на яких умовах?..
Олександр Третяк,
провідний інженер ВТС