РИБАЛКИ-МОЛОДЦI ЛОВИЛИ ОКУНЦI

Для рибалок-аматорів ВП «ХАЕС» минула субота стала своєрідним святом – вдалося провести чемпіонат з ловлі риби на «мормишку».

Любителів зимової риболовлі жартома можна прирівняти до дітей, бо що одні, що інші з нетерпі­нням очікують справжньої зими із морозами та пухнастим снігом. А вона з невідомих причин десь заблукала. Тож новорічні свята довелось зустрічати ледь не в гумових чоботях. Більшість нетішинських рибалок засумувала від того, що не вдалося взяти участь у зимовій риболовлі, яка планувалася з нагоди Дня енергетика. Але, як мовиться, терплячим і цілеспрямованим неодмінно буде винагорода. Згодом і Всевишній подбав, щоб вода на Водохреща в ставках, струмках, озерах освячувалась за наявності криги.

Коли комісія з організації проведення зимової риболовлі у складі голови «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС» Сергія Онищука та активного рибалки Олександра Єсіна за добу до змагань зробила контрольні заміри товщини льоду,  стало очевидним, що він безпечний  – більше 12 сантиметрів.

Субота. Тридцять п’ять любителів зимової риболовлі зібрались на березі водосховища електро­станції в районі річки Гнилий Ріг. У кожного традиційна рибальська амуніція з набором вудочок із різними «мормишками» та льодобурами. А головне – теплий одяг. Як засвідчує досвід, без нього на зимову водойму зась, бо навіть найактивніша риболовля може стати справжнім «екстримом», коли зуб на зуб не попадає.

Перед початком змагань Сергій Онищук нагадав його учасникам про основні правила поведінки на льоду та вказав на межі території, що відведена для спортивної риболовлі.

- Сьогодні наші змагання залежать і від присутності медичного працівника, Зінаїди Количевої. Нехай робота для неї стане приємним відпочинком, - наголосив очільник місцевих рибалок.

З появою перших ополонок з’явилась надія на вдалу риболовлю. Але згодом з’ясувалось, що риба є не скрізь. Більшість учасників змагань почали у крижаній товщі робити багато нових отворів, аби виявити місця більшого скупчення окунів. Протягом першої години  майже всі учасники змагань радіють активному клюванню. Але на «мормишку» із мотилем найчастіше потрапляють дрібні окуні. Це примушує багатьох шукати «рибні» місця. Досві­дчені рибалки облюбували ділянки із пеньками затоплених старих дерев, бо вони часто стають місцем активного скупчення риби, як виявилося, не тільки окунів. Ось Кадим Каржау чаклує над ополонками. Аж раптом щось обірвало його улюблену «металеву наживку».

- Напевно, десь блукають щуки, – прокоментував один із бувалих рибалок.

Слова колеги виявилися правдивими, бо Кадим Каржау знову споглядає на обірваний кінець жилки.

Цікаву тактику риболовлі обрав Богдан Волянський. Він, як біль­шість рибалок-спортсменів, одягнув на коліна накладки із пінопласту, щоб над кожною лункою чаклувати майже напівлежачи. Та рибі, напевно, байдуже такий прояв уваги до своєї персони. Клює у звичному темпі.

Рибалкам, які облюбували лунки неподалік найстаршого учасника змагань пенсіонера Михайла Воскобойникова, не доводиться нудьгувати. Михайло Михайлович розважає байками із історії своїх риболовель на Дніпрі та інших великих водоймах нашої держави. Як не дивно, такі оповідки цікавлять й представників водної стихії: риба не обминає личинку комара на гачку поважного рибалки.

Пожвавлення на ділянці, де рибалить Сергій Ільющенков. На його «мормишку» потрапила рибина значно більша від екземплярів, які вже змирилися ловити учасники змагань з перших годин риболовлі. Сергій Олександрович не поспішає витягти трофея на кригу, бо має досвід поводження із надтонкою жилкою. Йому таки вдається продемонструвати суддям окуня вагою більше ста грам. Екземпляр виглядає граціозно у порівнянні із своїми родичами розміром у мізинець.

- Ця рибина може стати найбі­льшою, - коментує суддя Анатолій Бєлокобильський.

Час, відведений на спортивні змагання, – чотири години -  збігає швидко. У автора цих рядків у целофаному кульку із номером «8» тріпочуться кілька десятків окунців. Зачаїлась нудьга від клювання дрібних екземплярів. Вирішив змінити тип «мормишки». Обрав маленьку темну кульку із вольфраму, почав її виводити на підйом, а потім на спуск. Через деякий час кивок завібрував, немов на великому вітрі. Зробив підсікання і відчув потужний спротив. Через мить на кризі підплигувала плітка розміром більше долоні.

Від побаченого пожвавішав Михайло Воскобойников, який налаштував фотокамеру свого мобі­льного телефона, щоб, як він зазначив, увічнити факт для історії. Він не раз переконувався, що рибальське щастя не у кількості впійманої риби, а у кількості приємних моментів.

Нарешті лунає сигнал про завершення спортивної риболовлі. Судді збирають рибальські «творчі доробки». Миколі Новікову та Анатолію Бєлокобильському не було підстав приводити до порядку «хитрих» рибалок, бо таких просто не виявилось. Бути чесним і порядним у стосунках зі своїми колегами – неписана традиція станційних рибалок-аматорів.

Судді взялися за фіксування рибальських досягнень. Найбільше риби вдалося упіймати Миколі Конченку –  2 кілограми 872 грами. На дещо скромніший результат спромігся Юрій Савченко, електронні ваги показали цифру 2 кілограми 410 грам.  Лише на 54 грами від нього відстав Сергій Вадець. Це когорта найдосвідченіших рибалок, яким вдається часто тримати в руках переможні кубки. Сьогодні традиція продовжилась. Крім нагородних металевих атрибутів вони одержали по унікальному ілюстрованованому виданню «Хмельницька АЕС: гармонія довкілля», які надав відділ роботи з громадськістю та ЗМІ. Там є багато пізнавальної інформації, щоб порадіти за рідну електростанцію та досягнення колективу, серед якого є чимало  рибалок-аматорів.

Сергій Онищук оголошує про визначення переможців у номінації «Найбільша упіймана риба». Претендентами став окунь Сергія Ільющенкова та плітка автора цих рядків. Вона й виявилась переможною – 162 грами.

- Хоча Сергію Ільющенкову не вдалося опинитися у когорті переможців, але я йому вдячний за сприяння у організації спортивної риболовлі, -  щиро сказав Сергій Онищук.

Тепер члени «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС» знову сподіваються на приємні сюпризи природи, щоб нинішньої зими ще й позмагатись на Кубок з риболовлі.

Олександр Шустерук

Фото Олега Гея