Коли активний ритм життя
Після того, як винахідники презентували людству «коробку», на екрані якої можна було побачити рухоме зображення, практично ніхто й не міг подумати, що в майбутньому «нащадки» телевізорів – монітори – стануть основними супутниками в роботі і побуті сотень мільйонів людей.
Свій робочий час системний програміст служби інформаційних технологій Хмельницької АЕС Наталія Новікова проводить за комп’ютером. Основна її діяльність полягає у забезпеченні роботи електронної почти та Інтернету на електростанції. Тобто Наталія сприяє нормальному процесу функціонування сучасних комунікацій, без чого зараз важко уявити життя і нормальну роботу будь-якої установи чи підприємства.
- За велінням науково-технічного прогресу, зміни у сфері електроніки відбуваються шаленими темпами, - констатує Наталія Новікова. - Здається зовсім недавно комп’ютери були атрибутом великих матеріальних статків, а сьогодні вони є предметом життєвої необхідності. Навіть у сільській місцевості фермери відгодівлю тварин забезпечують на основі спеціальних програм. Програмне забезпечення видозмінюється швидкими темпами. Майже кожного місяця з’являється щось оригінальне. Це змушує постійно тримати руку на пульсі часу, цікавитись новими розробками.
В колективі служби інформаційних технологій Наталію Новікову цінують не лише як хорошого спеціаліста, їй довірено відстоювати інтереси працівників підрозділу у профспілковій організації. Обов’язки голови цехового комітету вона виконує з 2005 року. За семирічний період добре вивчила потреби кожного працівника служби. Трапляються випадки, коли потрібно поклопотатись про виділення матеріальної допомоги, переконати профком, що комусь із колег терміново потрібна путівка на санаторно-курортне лікування. І звертаються до Наталії. Працівники служби інформаційних технологій бачать в особі Наталії Вячеславівни хорошого друга, порадника і заступника. Така довіра додає великої відповідальності, бо, як правило, люди налаштовані на позитивне вирішення проблем. Голові цехового комітету доводиться, як кажуть, тримати марку.
Наталя Новікова народилась в українському місті Бердичів, який набув слави інтернаціонального міста, де спільно проживали впродовж століть представники багатьох національностей – українці, поляки, росіяни, євреї. У кожній сім’ї культивувались певні традиції, які передавались підростаючому поколінню.
Коли в телеефірі звучить пісня у виконані Анжеліки Варум «Городок» із словами: «Ах, как хочется вернуться, ах, как хочется ворваться в городок. На нашу улицу в три дома, где все просто и знакомо, - на денек...», - Наталія Вячеславівна мимоволі пригадує свій двір, серед якого стояла типова п’ятиповерхова «хрущовка». Тут неписаною традицією було проведення на подвір’ї спільного пиття чаю. На великому столі виставлявся самовар, і кожен приносив свої кулінарні витвори, – тістечка, пироги. У таку мить вся округа переповнювалась ароматом свіжоспеченого хліба. За чашкою духмяного напою сусіди гомоніли про життя-буття, ділились своїми радостями та болями. Часто траплялось, що й проблеми вирішувались спільно. Така атмосфера виховувала у місцевих дітей почуття колективізму і розуміння, що поряд є інші люди, яких потрібно поважати.
Наталія ще з молодших класів проявила себе активною дівчиною, якій було цікавим не тільки опановування шкільних премудростей, а й громадське життя у школі. Жодні заходи не обходились без її участі. Вона була єдиною в школі ученицею, яку достроково прийняли у комсомол – у тринадцять років. Тоді дівчина мала право носити піонерській галстук і комсомольський значок.
Часто траплялось, що Наталія просто не встигала смачно пообідати. Прибіжить зі школи, поставить портфель, візьме папку з нотами, і гайда в музичну школу. А в інші дні після навчання пропадала на репетиціях культурно-мистецьких заходів. Разом з тим доводилось вести всю шкільну комсомольську роботу, бо була обрана комсоргом.
Великим моральним задоволенням для Наталії була будь-яка вдала організація тематичних вечорів. Одного разу її клас здивував всю школу постановкою, яка була присвячена Кубі. Діти виготовили національні кубинські костюми, познайомились із національними традиціями жителів Острова Свободи, навіть вивчили особливості тамтешньої кухні. І одного вечора школа набула заокеанського колориту. Організоване дійство настільки сподобалось вчительському та учнівському колективам, що не було іншого виходу, як присудити перше місце у конкурсі художньої самодіяльності саме класу, де навчалась Наталія.
У багатьох дітей, що навчались у музичній школі, згодом наступає «алергія» до музичного інструменту, який довелось не один рік тримати в руках. Але в Наталії все було по-іншому. Вона любила свій баян, що став супутником на різних вечорах відпочинку. Навіть згодом виник задум вступити у музичне училище. Але все сталось по-іншому, дівчина, на подив знайомих, стала ученицею Вінницького училища операторів електронно-обчислювальних машин. А потім відважилась опанувати технологію верстатобудування в технікумі Одеси.
Коли на ХАЕС готувались до пуску першого енергоблока, виникла потреба у створенні дільниці автоматизованої системи управління. В її штат потрапила і Наталія Новікова. Це ніби було вчора. Непомітно для Наталії Вячеславівни промайнули 24 чотири роки роботи у структурі служби інформаційних технологій. Але цей колектив став для неї рідним. За її словами, поряд трудяться не тільки чудові спеціалісти, а й життєрадісні люди, які вміють змістовно відпочивати. В організації змістовного відпочинку Наталії Новікової досвіду не позичати. Серед колег вона знайшла однодумців у проведенні цікавих вечорів, які завжди стають культурно-мистецькою подією в історії колективу.
- У нашому колективі ціниться здоровий гумор, його почуття притаманне для всіх моїх колег, ми зараз виношуємо плани організації українських вечорниць. Сподіваюсь, що зможемо приємно здивувати колег та знайомих, - каже Наталія Вячеславівна.
Кожній жінці, навіть якщо вона в душі активістка і громадський діяч, притаманне відчуття відповідальності за свою сім’ю та родину. Наталія разом з чоловіком Миколою, який трудиться електрослюсарем у електроцеху, виховали двох донечок – Анну та Катерину. Батьки намагаються дітям прищеплювати найкращі людські якості, де на першому місті – повага до тих, хто поряд з тобою.
Наталія часто намагається рідних здивувати смачними стравами, більшість рецептів яких вона прагне вдосконалити. А ще у цієї жінки є заповітна мрія – опанувати мистецтво вишиванням бісером і створити найоригінальнішу у світі блузу.
Наталія Новікова - сучасна жінка, яка йде в ногу із часом. Вона є прихильницею всебічного розвитку молоді в царині комунікаційних технологій. Але в цьому нарямку бачить і свої мінуси – хлопці та дівчата обмежують себе у звичному спілкуванні та інколи просто бояться простих життєвих ситуацій. Тут Наталія Вячеславівна часто згадує подвір’я будинку, у якому пройшло її дитинство. Ця заповітна територія стала для неї стартовим майданчиком в життя та наснагою для добрих справ.
Олександр Шустерук
Фото автора
