Контроль радіаційного фону в районі ХАЕС

Хмельницька атомна електростанція (ХАЕС) розташована в північній частині області, в      м. Нетішині Славутського району на відстані        100 км. від обласного центру.

В структурному відношенні вона розташована в межах західного схилу Українського кристалічного масиву. Клімат району розташування ХАЕС обумовлений географічним положенням Хмельницької об­ласті в центрі Правобережної України і впливом Волино-Подільської височини. В цілому він помірно-континентальний з м’якою зимою і достатньо теплим літом.

Зона ХАЕС розташована в так званому Полі­ському типі Подільських ландшафтів - внаслідок рів­нинної поверхні. Тут обмежений стік поверхневих вод, в результаті чого спостерігається надмірне зво­ложення территорії. В цьому райо­ні розташовані піщані відклади переважно водного походження, що обумовило специфічну рос­лин­ність. Під сосновими лісами сформувалися дерново-підзолисті, дернові, дерново-глинисті грунти, які сприяють більш високому переходу цезію-137 в рослини (а потім і в моло­ко), ніж у південних районах області з чорноземними грунтами.

Район 30-тикілометрової зони в основному сільськогосподарський, середня щільність населення - 50 осіб/км2.

Джерелом технічного водопостачання ХАЕС є р. Гнилий Ріг, права притока р. Вілія, яка в свою чергу впадає в р. Горинь. В гирлі р. Гнилий Ріг розташований став-охолоджувач ХАЕС. В якості питного водо­постачання ці ріки не використовуються.

Вибір майданчика під будівництво Хмельницької АЕС був погоджений урядовою комісією в 1975 році, будівництво розпочалося восени 1977 р.; перший блок ХАЕС (ВВЕР-1000) був введений в експлу­атацію в грудні 1987 р., другий блок цього ж типу - в серпні 2004 р.

Контроль за радіаційним фоном в районі будівництва ХАЕС обласна санітарно-епідеміологічна стан­ція розпочала в 1976 р. відповідно до «Програми комплексних досліджень з вивчення радіоактивнос­ті об’єктів навколишнього середовища в районах будівництва атомних електростанцій», затвердженої Міністерством охорони здоров’я УРСР. Метою контролю було вивчення ступеня забруднення зовніш­нього середовища в районі розташування ХАЕС за рахунок глобальних опадів та розрахунок дозових навантажень на населення, яке проживає в зоні спостереження, до запуску першого блока ХАЕС, щоб в подальшому мати можливість оцінювати вплив викидів АЕС на навколишнє середо­вище та населення цього району. Вивчення «нульового фону» перед запуском ХАЕС в 1983-1984 рр. проводилось також Київським інститутом загальної і комунальної гігієни ім. О.М.Марзєєва.

Для виконання цього завдання було вибрано 4 пункти постійного спостереження (ППС), розташова­них з підвітряної сторони за напрямом домінуючих вітрів на відстані 3 км (м. Нетішин), 5 км (с. Полянь), 15 км (м. Славута), та 30 км (м. Шепетівка) від ХАЕС. Визначено було також дві точки відбору проб води з відкритих водойм: р. Гнилий Ріг - витік ставка-охолоджувача та р. Горинь - 35 км вище намічено­го скиду (з початку роботи ХАЕС проби води замість р. Горинь відбираються в місці впадіння скидного каналу).

У пунктах постійного спостереження проводяться:

- заміри рівнів гамма-фону приладом СРП-68-01;

- визначення радіоактивності проб атмосферних опадів та атмосферного повітря;

- дослідження проб води, донних намулів та водоростей зі ставу-охолоджувача та р. Гнилий Ріг;

- дослідження проб молока, картоплі, капусти, пшениці, ґрунту, трави та хвої.

В усіх пробах, які відбираються в ППС, проводиться визначення сумарної бета-активності та вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90. Визначення радіонуклідів проводиться радіо­хімічним методом, що дає змогу об’єктивно порівнювати і оцінювати результати.

Крім того, з 1992 р. обласною санепідстанцією проводиться вибірковий індивідуальний  дозиметричний контроль населення, що проживає в райо­ні ХАЕС. В 1983 р. ця робота в 30-ти км зоні проводилась інститутом біофізики Міністерства охорони здоров’я СРСР, що теж дає можливість порівнювати дози опромінення населення до початку роботи ХАЕС і після введення її в експлуатуцію.

З 1990 р. в 3-х районних санепідстанціях (Славутській, Ізяславській та Шепетівській) для здійснення постійного контролю за радіаційним фоном в 30-кілометровій зоні ХАЕС були створені радіологічні відділення.

Згідно з  результами досліджень, проведених в 1976-1985 рр., рівні гамма-фону в містах  Нетішин, Сла­вута та с. Полянь становили 6-10 мкР/год (грунти в основному піщані та дерново-глинисті), в м. Шепе­тівка - 10-15 мкР/год. (грунти чорноземно-підзолисті). Однак свої корективи в знятий «нульовий фон» внесла в 1986 р. аварія на Чорнобильській АЕС. Гамма-фон в кінці квітня - на початку травня 1986 р. в районі ХАЕС перевищував 100 мкР/год., а в подальшому упродовж того року він перевищував доаварійні показники на декілька одиниць. В 1987 р. рівні гамма-фону повернулись до доаварійних показників, оскільки підвищення було обумовлене в основному короткоживучими радіонуклідами.

З моменту вводу в експлуатацію ХАЕС випадків підвищення рівнів природнього гамма-фону, як в ППС так і в інших на­селених пунктах  30-тикілометрової зони, не спостерігалось.

Дані вибіркового індивідуального дозиметричного контролю населення зони спостереження показу­ють, що річні дози зовнішнього опромінення складають 0,48 -0,92 мЗв (середнє - 0,63 мЗв), що відповідає рівням, які отримує населення за рахунок природних джерел іонізуючого випромінювання і знаходиться практично на тому ж рівні, що і за даними інституту біофізики МОЗ СРСР в 1983 р. - 0,45-0,83 мЗв (се­реднє - 0,56 мЗв).

Сумарна бета-активність та вміст цезію-137 та стронцію-90 в пробах атмосферних опадів і атмосфер­ного повітря, які відмічались до початку експлуатації ХАЕС, знаходяться на тому ж рівні, що і після її вводу в експлуатацію, та становлять: повітря: - сумарна бета-активність - 0,01-0,14 * 10-15 Кі/л; цезій-137 - 0,002-0,13*10-15 Кі/л; стронцій-90 -0,007-0,022*10-15 Кі/л; опади - сумарна бета-активність - 0,40-4,6* 10-3Кі/км2/квартал; цезій-137 - 0,007-0,020*10-3 Кі/км/квартал; стронцій-90 - 0,005-0,024* 10-3 Кі/км2/квартал.

Сумарна бета-актив­ність води зі ставу-охоло­джувача становить 0,11-0,85 Бк/л, вміст цезію­-137 - 0,001-0,027 Бк/л, стронцію-90 - 0,003-0,015 Бк/л. Радіоактив­ність проб води в місці впадіння скидного каналу ХАЕС не перевищує величин, які реєструються в місці витоку ставу-охо­лоджува­ча, що свід­чить про від­сут­ність забруднення вище­­вказаними нуклідами. Аналогічну картину маємо і при дослідженнях проб донних відкладень та водоростей з цих двох контрольних зразків.

Після аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 р. та в наступному році радіоактивність проб молока, ка­пусти, пшениці зросла в десятки і сотні разів, в той час як активність проб картоплі практично не зміни­лась, що було обумовлено поверхневим забрудненням грунтів. З 1988 р. радіоактивність проб харчових продуктів знизилась до рівнів доаварійного періоду. У зв’язку з цим дані за 1986-1987 рр. при оцінці впливу ХАЕС на радіоактивність не враховуються.

Підсумовуючи все вищевказане, необхідно відмітити, що за результатами інструментальних та лабо­раторних досліджень (замірах рівнів гамма-фону, визначенні доз опромінення людей, радіоактивності проб харчових продуктів та об’єктів довкілля) негативного впливу Хмельницької АЕС на навколишнє середовище і населення на даний час не відмічається.

Борис Малицький, завідувач радіологічного відділу  Хмельницької обласної санепідстанції