Довіра підтримує партнерство

Розмова із заступником генерального директора ВП ХАЕС з кадрів і соціальних питань Віктором Андрійовичем ДЕМИДЮКОМ розпочалася з такого запитання:

— На ваш погляд, єдиний Колективний договір ДП НАЕК «Енергоатом» відповідає соціальним запитам працівників, партнерському регулюванню соціально-

трудових відносин, зокрема у відокремленому підрозділі «Хмельницька АЕС»?

 

— Загальновизнано, що колективний договір — один із найважливіших документів для забезпечення пільг і гарантій працівників. У НАЕК колдоговір, образно кажучи, з «людським обличчям», має стабілізуючий характер і спрямований на результативну партнерську співпрацю.

Завдяки керівництву Компанії й атомної станції зокрема, а також відповідній спільній роботі, яку проводить ЦК Атомпрофспілки і наша первинна профспілкова організація, ми маємо  соціально наповнений Колективний договір. Думаю, навряд хто зараз може цим похвалитися, але в атомників цей документ «працює». Звісно, що на досягнення сучасних високих соціальних стандартів має бути задіяний весь фінансово-економічний і виробничий механізм галузі.

— Які позиції колдоговору виконуються, а які були не реалізованими і чому?

— Бачте, у 2012 році була певна затримка з одноразових виплат працівникам, які виходили на заслужений відпочинок. Проте кошти знайшлися і людям усе повернено, компенсовано. Тут доклала зусиль саме профспілкова сторона, актив профкому Компанії. Взагалі, соціальна відповідальність партнерів у нас ефективно реалізується. Наприклад, щомісяця ми збираємо комісію з контролю за виконанням Колективного договору, до складу якої пропорційно входять представники профспілкового комітету й адміністрації відокремленого підрозділу.

Очолюють комісію від сторін відповідно — генеральний директор ВП ХАЕС Микола Сергійович Панащенко і голова профспілкового комітету Михайло Володимирович Гук. Співголовами комісії є заступник генерального директора з кадрів і соціальних питань та заступник голови профкому. «Вони у цій іпостасі як робочі «конячки». Під час засідання комісії підбиваються попередні підсумки її роботи, розглядаються

нові пропозиції і зауваження зі структурних підрозділів за участю членів комісії — начальників: планово-економічного відділу, управління праці і заробітної плати, соціального розвитку, відділу кадрів та інших працівників, які певною мірою впливають на виконання саме соціальної складової Колективного договору. Якщо потрібно вирішити конкретні питання, що, наприклад, у компетенції заступника генерального директора з організації виробництва або начальника відділу технічного контролю… ми їх та інших відповідальних осіб запрошуємо на засідання комісії.

Складаємо протокол і направляємо його виконавчій дирекції з кадрів, праці і соціальних питань Компанії, яку очолює Тетяна Карлівна Алексєєва, і заступнику Голови Атомпрофспілки — голові профспілкового комітету «Енергоатома» Олексію Васильовичу Личу.

Найчастіше на засіданнях комісії порушується питання щодо комплектації засобів індивідуального захисту, забезпечення працівників спецодягом. Наразі є проблема з обладнання сатураторних установок у турбінному цеху. Справді, важко зробити сатуратор саме з підсоленою водою, бо він швидко, через таку хімічно активну рідину, виходить з ладу. Але, в принципі, люди правильно вимагають облаштування на-

лежного виробничого побуту, що в Колективному договорі має бути відображено. Найболючіше питання для нашого підприємства — це будівництво житла. У 2004 році, напередодні пуску 2-го енергоблока, ми побудували 189 квартир. І затим тільки у 2011-му видали ключі на нові 72 квартири, бо пертурбації з отриманням дозволу на їх експлуатацію перед цим тривали півтора року.

Сподіваємося, що у 2013-му решту, 108 квартир, ми доведемо до ладу у цій же новобудові, розрахованій загалом на 180 помешкань. І відповідно до окремого положення Колективного договору ці квартири будуть розподілені серед «черговиків» — працівників атомної елект-

ростанції з наданням їм безвідсоткової позики на купівлю цього житла. Скажу відверто, десь із років п’ять тому люди мову зазвичай вели про отримання безплатного житла, а зараз запитують про те, як одержати іпотечне кредитування. Сьогодні на квартобліку перебуває близько 1070 працівників станції.

На превеликий жаль, ХАЕС — єдиний проммайданчик, де відсутня власна малоповерхова (індивідуальна) забудова. Це питання тягнеться роками і пов’язано з тим, що хоча, де-факто, ці 100 гектарів землі знаходяться у межах міської ради, але, де-юре, вони є власністю лісового господарства. Через це виникає певна колізія, але ми сподіваємося на позитивне вирішення питання, що відразу зняло б певну соціальну напруженість, бо нетішинці,  у тому числі працівники ХАЕС, почали б будуватися на цих стандартних 10 сотках. У нас є попередня домовленість, що впорядкування дороги, мережі для подачі води, тепла візьме на себе атомна. Звичайно, це буде погоджено з дирекцією ДП НАЕК «Енергоатом» і нашими профспілковими органами.

Наприкінці минулого року було доручення Прем’єр-міністра України двом профільним міністерством вивчити можливість для пе реведення цих земель як запасу міської громади. Це досить приємна інформація, бо цим питанням ми, я і голова профкому, ще троє працівників ХАЕС, опікуємося і як депутати міської ради.

Наголошу ще раз, що житлова проблема зачіпає, як мовлять, за живе весь наш трудовий колектив. Умови й оплата праці — вони як би прописані всіма нормативними документами, а от саме умови проживання, від яких залежить  якість проведення свого вільного часу, сімейного відпочинку тощо, державою не «легалізовані». Якщо раніше приходили молоді люди на атомне виробництво, насамперед, маємо на увазі молодих спеціалістів, то вони свідомо розраховува ли на перспективу забезпечення їх житлом. А зараз це доволі важко гарантувати.

Правда, сьогодні спостерігається тенденція, що працівники самотужки обзаводяться квартирами, уже комерційними, у будинках, зведених приватними структурами й іншими суб’єктами, або самостійно будуються у сільській місцевості поблизу станції. Дехто у

цьому разі послуговувався позикою у банку, але, на жаль, для більшості членів нашого трудового колективу сплачувати 15 відсотків додатково за кредитом — це надзвичайно важко. Менше однієї третини атомників, за нашими прорахунками, спроможні у такий спосіб придбати квартиру чи будинок. А рівень їхніх доходів, тобто розмір заробітної плати, не такий уже й високий порівняно з середньою зарплатою у промисловості.

Соціальний кошторис по ХАЕС найменший за обсягом порівняно з іншими атомними станціями. Тому що Палац культури міста ми ще у 2002 році передали у комунальну власність, атомна станція не має власних гуртожитків, орендує тільки для своїх працівників  за договором 427 кімнат малосімейок. Зараз міська влада дозволила приватизацію  гуртожитків. У цьому разі, якщо хтось із атомників захоче приватизувати таке помешкання, то у подальшому йому буде проблематично отримати житло на станції. Ми це роз’яснюємо.

Якщо до нас сьогодні влаштовуються на роботу молоді кадри, то ми звертаємося до місцевих органів влади про виділення їм, в основному чоловікам, ліжко-місця у гуртожитку.

— Вікторе Андрійовичу, охорона здоров’я також пріоритет у площині дії Колективного договору, а ХАЕС навіть не має свого санаторію-профілакторію?

— На жаль, це так. Хоча технічне завдання ми підготували, навіть є місце під розташування такого оздоровчо-лікувального закладу, але хронічно бракує коштів.

— Чим ви компенсуєте відсутність станційного реабілітаційно-оздоровчого закладу?

— Відшкодовуємо за рахунок того, що все-таки надходять цільові кошти безпосередньо на оздоровлення персоналу, захищені у кошторисі на соціальний розвиток, який щороку зростає, а також за рахунок фінансування власне профспілкового комітету. Оздоровлення персоналу проводиться у санаторно-лікувальних закладах, будинках відпочинку, зважаючи на результати щорічного медичного огляду, згідно із законом про охорону праці, а це, найперше, для тих  працівників, які працюють у шкідливих умовах. Колдоговором ще передбачено проходження медогляду раз на два роки працівникам, зайнятим у нормальних умовах праці. Відповідно до заключних актів медоглядів працівникам першочергово виділяються путівки для оздоровлення. При цьому особливе ставлення до оперативного персоналу — це вже аксіома. Оздоровча роботаза сучасних умов не-можлива без тісної взаємодії з профспілковим комітетом, де активно працює профільна комісія, куди входить і працівник відділу соціального розвитку.

Як правило, адміністрація  ХАЕС на фізкультурно-оздоровчу роботу відрахування коштівпрофспілковому комітету атомної станції здійснює регулярно, хоча, як не прикро, бувають і затримки. Хочу принагідно додати, що у створенні умов для відтворення трудового потенціалу атомників треба віддати належне Степану Григоровичу Пінчуку, інструктору навчально-тренувального центру, члену профспілкового комітету ХАЕС.

Він свого часу очолював наш культурно-спортивний комплекс і дуже налагодив відповідну роботу саме на базі НТЦ. Тут є зали — тренажерний, для спортивних ігор, реабілітаційна сауна…

Саме завдяки йому великою популярністю ко-ристуються групи здоров’я, він систематично і досить успішно агітує сюди на заняття, зокрема, оперативний персонал. І не тільки атомників, скажімо, напередодні Дня енергетика Старокостянтинівська міська рада звернулася з листом, що її працівники бажають відвідати АЕС і взяти участь у спортивних змаганнях — оце якраз профспілковець Степан Григорович їх, так би мовити, зорганізував. До слова, з діяльністю Хмельницької АЕС щорічно ознайомлюються близько 5000 відвідувачів різних категорій. Багато серед цих людей були ті, які нас підтримали під час безпосереднього проведення громадських слухань щодо будівництва двох енергоблоків ХАЕС.

Зокрема, населення Хмельницької області — стовідсотково.

— Вікторе Андрійовичу, ви впевнені, що нові енергоблоки будуть здані своєчасно, за останньою інформацією, будівництво триватиме з 2014 року по 2023-й?

— Вважаю, що в цьому напрямі уже проведена дуже велика робота: є техніко-економічне обґрунтування, скрупульозний аналіз впливу на довкілля. Проведено 14 громадських слухань, не рахуючи інших цільових зустрічей, ми заручилися довірою і підтримкою громад зони спостереження, отримали позитивне рішення 10 адміністративно-територіальних одиниць із 7 районів і трьох міст обласного підпорядкування. Дуже багато нам допомогло ДП НАЕК «Енергоатом» в особі працівників Центру взаємодії з органами державної влади  на чолі з Костянтином Володимировичем Запайщиковим, безпосередньо керівництво Компанії брало активну участь у законотворчій діяльності. Було прийнято відповідне доповнення до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». Правда, зараз лише 1% від вартості товарної продукції спрямовується на розвиток соціальної інфраструктури зони спостереження, а чотири роки тому в постанові Кабміну йшлося про виділення 10% від освоєних капітальних вкладень у будівництво 3-го і 4-го енергоблоків на зазначені вище цілі. Це була б дуже значна преференція держави, що сколихнула б Подільський край у своєму подальшому розвитку. Та, на жаль, коли було прийнято техніко-економічне обґрунтування, там було прописано лише 0,2% грошової компенсації. Депутати Рівненської облради з цього приводу звернулися з відповідним листом до Президента України. З адміністрації глави держави було доручення розглянути це питання.

Просто, мабуть, зараз відбувається зміна владних структур, і, поки вони повноцінно запрацюють, також мине певний час. А блоки, переконаний, будуть добудовані, оживуть.

— А можливо помріяти про 5-й і 6-й енергоблоки на ХАЕС?

— А чом би й ні. Таке питання за радянського періоду пророблялося. От 22 грудня мине 25 років від пуску 1-го енергоблока (розмова з В.А.Демидюком відбувалася у другій декаді грудня 2012 року. — Прим. кор.), якому до завершення проектної експлуатації залишилося п’ять років. Уже ведуться роботи з продовження тривалості його ресурсу, є вже певний висновок про корпус реактора як надійний, що відповідає всім вимогам. Віриться, що блок пропрацює ще як мінімум 20 років, а, можливо, й 30. Фактично термін подальшої експлуатації визначається станом того ж корпусу реактора, з яким, думаю, буде все гаразд. Але у будь-якому разі енергоблоки — не вічні. Якщо у Нетішині напрацьована інфраструк тура, акумулюється людська і технологічна практика продовження життя реакторам, то чому б тут не задіяти 5-й, 6-й блоки, ніж десь заново починати будувати. Немає сьогодні більш сучасних джерел електроенергетики, ніж атомна генерація у безпековому, екологічному й вартісному значенні. Скажімо, щоб замінити такий, як наш, енергоблок геліостанцією, потрібно 60 км 2 земельної площі для її розташування.

— Вікторе Андрійовичу, під нові енергоблоки будуть потрібні кадри, їх уже готують?

— Експлуатаційники, а це, найперше, у нас будуть своєчасно підготовлені, без сумніву, тим паче що уже є набутий у цьому плані «свіжий» досвід 2004 року. Зауважу, що найбільше хвилювало б нас у такому разі — це кадри будівельників, монтажників, налагоджувальників…

Хоча у нас і тут є велика перевага, бо збережено «Управління будівництва Хмельницької АЕС» і його базу. Це зараз публічне акціонерне товариство. Скажу більше, у Нетішині і в навколишніх поселеннях, районах люди вже живуть цим будівництвом — «коли ж воно почнеться?...» Такі очікування зрозумілі, адже тут буде створено близько 5000 робочих місць.

— Не можу не запитати вас про корпоратизацію НАЕК.

— Задумуватися над цим доводиться. Перший основний документ стосовно цього — це протокол спеціальної наради, що відбулася у вересні 2012 року під головуванням тодішнього керівника Міненерговугілля і за участю перших осіб Атомпрофспілки.

Послуговуємося матеріалами на цю тему в «Атомнику України», (див. «АУ» № 14, 18 —19,39, 44,46 2012 року. — Прим. кор.). Напрями таких змін зрозумілі, а які будуть прийняті рішення вищого керівництва країни, зараз сказати неможливо. Віриться, що реформування проводитиметься цивілізовано, відповідно до чинного законодавства. І все можливе потрібно зробити для того, щоб максимально зберегти наші трудові колективи, бо втрата роботи у будь-якому атомному місті просто жахає. Нетішин сьогодні має 36 тисяч жителів, працездатного населення близько 16 тисяч осіб, із них майже третина зайнята на атомній.

— Щоб ви побажали колективу, кого б ви відзначили із своєї соціальної служби, робота якої спорідні профспілковій?

— Хотів би відзначити начальника відділу роботи з громадськістю і засобами масової інформації Тетяну Степанівну Лиситчук. Це, справді, публічний працівник, вона зі своїми соратниками багато робить для того, щоб громадськість була обізнана про хід нового будівництва, про всі його екологічні аспекти, щоб зростав позитивний образ атомної галузі загалом.

Варто назвати прізвище Сергія Олександровича Ільющенкова, начальника відділу соціального розвитку, де дуже старанна робота з профільними документами пройнята повсякчас живим спілкуваннямз працівниками. Тому що це звернення атомників, це той самий контроль, зворотний зв’язок, виконання Колективного договору за всіма його розділами.

Досить велике навантаження лягає на відділ охорони здоров’я ХАЕС, який очолює Євгенія Володимирівна Фаб’янчук, — саме з організації таких дуже важливих заходів, як регулярні медичні огляди. Вони вже починаються з січня і потребують, справді, величезних зусиль і напруженої надурочної, нерідко й у вихідні дні, цілорічної роботи.

Гідної оцінки заслуговує діяльність спортивного комплексу, де займаються наші працівники, їхні діти, жителі міста. У нас, зауважу, специфічні партнерські відносини з організації спортивно-оздоровчих і фізкультурно-масових заходів. Ви знаєте, що безпосередньо методичною і фізкультурно-пропагандистською та спортивною роботою займається профком атомної станції.

Тобто у складі первинної профорганізації є спорткомплекс, яким завідує Станіслав Араратович Балаян, і комплексна дитячо-юнацька спортивна школа, де директором Валерій Леонідович Кравчук. КДЮСШ, до речі, можна сміливо назвати школою олімпійського резерву держави. Але є ще й обслуговуючий персонал, який матеріально утримує адміністрація атомної станції. Ці працівники прибирають, хлорують, дезинфікують усі приміщення і спортивні зали, чергують у роздягальнях, ремонтують сантехніку і площинні споруди. Їхня робота непоказна, але конче потрібна. Заправляє цим «тилом» спорткомплексу його начальник Микола Андрійович Поліщук, колективу якого і йому особисто також адресую добрі слова.

— З якими питаннями найчастіше до вас звертаються люди, Вікторе Андрійовичу?

— Як правило, найбільше звернень про працевлаштування, надання матеріальної допомоги, особливо на оперативне лікування працівників, і житлова тема, що донедавна домінувала, а тепер, з огляду на складнощі часу і ринкові реалії, дещо притлумилася. Актуалізується це питання з наближенням розподілу житла на станції, хоча тут виписаний чіткий алгоритм його отримання — за тисячною чергою. Знову вкотре ми повернулися до болючого «квартирного» питання, і не тільки для хмельницьких атомників, яке найближчим часом, зрозуміло, не вирішиться. Очевидно, потрібно все робити для того, щоб праця атомного енергетика гідно оплачувалася і він мав змогу придбати житло.

Залишається додати,  що Віктор Андрійович Демидюк більш як тридцять років праці віддав атомній  станції, і хоч як це пафосно  звучить, насамперед, — піклуванню про її працівників. Він як соціальний керівник один із перших зустрічається з різними подіями, радісними і проблемними, у житті людей, вміє чутливо вислухати їх і зарадити. Спасибі, що він викроїв час у своєму щільному робочому графіку  і на зустріч з кореспондентом атомпрофспілкової газети.

Микола Варчин

«Атомник України», 7 лютого 2013 р.