Шаблi нетiшинського загартування 

Талановиті самородки - спортивні алмази - можуть заблищати де завгодно. Але чи стануть вони справжніми діамантами, залежить від рук «огранника». Видатних тренерів не так вже й багато, а шкіл,  створених власноруч, і поготів.  Говорячи про український спорт, насамперед згадують гандбольну школу Ігоря Турчина, в художній гімнастиці - Альбіни й Ірини Дерюгіних, у стрибках у висоту - Віталія Лонського.

Так зароджувалася сталь

Невеличке містечко Нетішин (населення не набагато більше 35 тисяч чоловік), що в Хмельницькій області, непросто знайти на карті України. Та й мало хто про нього чув. Але ж він відомий в усьому фехтувальному світі як столиця української шаблі. І це не голослівні твер­дження. На недавньому турнірі найсильніших шаблістів України, що пройшли 22-23 січня, у першу десятку серед жінок і чоловіків увійшли по чотири представники Нетішина. Причому у чоловіків Дмитро Бойко, Олег Штурбабін і Дмитро Пундик зайняли весь п’єдестал пошани, а у дівчат Аліна Комащук - єдина, хто вчинив гідний опір прославленій Ользі Харлан. Варто нагадати, що олімпійські чемпіонки Пекіна Галина Пундик і Ольга Жовнір теж із цього невеликого містечка на березі Горині.

Але ж нетішинська школа фехтування на шаблях дуже молода - їй усього 20 років. Біля її витоків стояв молодий тренер з Баку Валерій Штурбабін, який у 1990 році змушений був покинути Азербайджан. Майже рік він перебивався в Росії у пошуках роботи. І хоча в тренерах мали потребу в багатьох містах, ніде не хотіли брати з багатодітною родиною.

Взяли тільки в Нетішині, де керівництво не просто любило спорт, але й готове було на значні поступки, щоб у місті з’явилися свої майстри спорту. Однак відділення фехтування при місцевій спортшколі відкрили не відразу. Були потрібні два тренери. Тож майже рік Штурбабін тренував плавців. На щастя, у місцевій школі вчителем словесності працювала майстер спорту з фехтування Олена Недашковська. Її вдалося вмовити, і незабаром секція запрацювала.

Уже через пару років тут виховали кількох майстрів спорту, а  1998 року прийшов перший міжнародний успіх. На чемпіонаті світу серед юніорів Даша Недашковська лише у фіналі поступилася американці Мариель Загуніс, згодом дворазовій олімпійській чемпіонці.

З тієї пори майже не було змагань, з яких вихованці школи не привозили б нагороди. А найбільший успіх досягнуто на Олімпіаді в Пекіні, де українські шаблістки завоювали «золото».

- Яка ще спортивна школа України може похвалитись, що майже всі її учні мають почесні звання майстрів спорту, майстрів спорту міжнародного класу, а четверо - заслужених, - з гордістю говорить Валерій Штурбабін.