Щасливий поклик долі
Вона з числа першої двадцятки працівників майбутнього велета Поділля – Хмельницької АЕС. У серпні 1977 року зроблено запис у трудовій книзі юнки: «прийнята на посаду техніка-архіваріуса Дирекції Хмельницької АЕС, що будується, з окладом 100 рублів у місяць».
- Отримала свої перші 69 рублів за двадцять відпрацьованих днів і була горда та жила великими очікуваннями, - розповідає нинішній заступник генерального директора Хмельницької АЕС з економіки та фінансів Альвіна Петрівна Шестак.
Село Потереба – мала батьківщина ювілярки. Згодом батьки оселились в Славуті, де вона закінчила десятирічку. Гасло: «Економіка має бути економною» було сприйняте нею мало не буквально. Тому обрала для здобуття вищої освіти Тернопільський фінансово-економічний інститут. Звичайно, після його закінчення шукала найкращий варіант прикладання знань. Проте перший рік після вузу був «продуктивним» в іншому плані – народженням доньки. А працівником станції стала певною мірою випадково: чоловік шукав роботу, але за його фахом тоді посади не знайшлось. Молоду дівчину, що розбиралась у кресленнях, знала складові бухгалтерії, вміла працювати з накладними тодішній виконуючий обов’язки директора станції Анатолій Васильович Занін у день співбесіди зарахував без будь-яких пересторог. І почались будні трудові, подекуди виснажливі, адже на будівництво привозили у прямому сенсі вантажівками креслення як самої станції, так і допоміжних споруд, будинків, комунікацій, обладнання.
Архів «базувався» у Славуті на вулиці Правди, 27. Чотири екземпляри – по два будівельникам і Дирекції, треба було розібрати по поличках, збагнути призначення кожного креслення, аби замовник отримав саме те, що вимагається. Саме тоді збагнула масштаби будівництва, відповідальність за свою частину загальної грандіозної справи. Були проблеми, коли перебирались на нове місце «дислокації» в район піонерної бази. Ліс, вагончики, невлаштований побут… Але все змінювалось на краще з блискавичною швидкістю. Пригадує, що вперше отримала премію після спорудження ВРП-750, бо це вже був пусковий об’єкт.
Спеціалістів було обмаль, і у квітні 1989 року Альвіну Петрівну переводять на посаду економіста. Від справжніх господарників і знавців справи брала найкраще: від Анатолія Васильовича Заніна – впевненість, діловитість, акуратність, від головного інженера Вячеслава Андрійовича Вікіна – врівноваженість, скрупульозність, від директора Олексія Івановича Троценка – масштабність, вболівання за справу. Альвіна Петрівна зауважує, що всі керівники вищої ланки за 40 років її трудової діяльності були міцними, обізнаними і відповідальними господарниками. Кожен залишив відбиток на характері, ділових якостях.
«Гарний підсумок, – констатує вона, - таке підприємство стало до ладу, і місто, яких мало в державі. Ніби й не було чагарників і по коліна болота. Пригадую, Олексій Іванович якогось дня йшов на роботу в районі нинішнього автовокзалу. Причепурений, у костюмі. На ту годину нагодилась вантажівка і болотом «прикрасила» директора. Після відповідних «вказівок» будівельникам стало можливим нормально добиратись додому».
Вона отримала квартиру у будинку «Я перший». Був мітинг, вручення символічного ключа на щасливу долю, застілля просто на підлозі…
Місто зростало на очах. По дві і більше тисячі квадратних метрів житла здавали у рік. І з 1987 року День енергетика став головним святом у родині Шестак. Зросла в колективі енергетиків до високої посади заступника генерального директора з економіки та фінансів.
У листі-представленні на відзначення званням «Заслужений енергетик України» (2006 рік) зазначено по-діловому лаконічно:
«За час роботи у відокремленому підрозділі «Хмельницька атомна електрична станція» Шестак А.П. зарекомендувала себе сумлінним, компетентним і досвідченим спеціалістом. Під її керівництвом організовується робота з підтримки і удосконалення економічної діяльності Хмельницької атомної електричної станції, направленої на підвищення продуктивності праці, ефективності і рентабельності виробництва, зниження собівартості електричної та теплової енергії, забезпечення правильних співвідношень темпів росту продуктивності праці і заробітної плати, досягнення найбільших результатів при найменших витратах, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, своєчасне представлення звітності про результати економічної діяльності у вищі органи влади.
Альвіна Петрівна організовує проведення комплексного економічного аналізу і оцінки результатів виробничо-господарської діяльності атомної станції, чітко контролює виконання плану з прибутку та інших фінансових показників.
Ініціативна, працьовита, відповідально ставиться до своїх обов’язків. З підлеглими по роботі принципова та вимоглива.
Користується повагою в колективі.
За успіхи в трудовій діяльності нагороджена Грамотою Міністерства палива та енергетики України, Почесною грамотою та Грамотою ДП НАЕК «Енергоатом», відзнакою «За спорудження 2 блока Хмельницької АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», знаком «Почесний працівник ВП ХАЕС».
На її плечах обов’язки члена виконкому Нетішинської міської ради. Ця діяльність додає їй ваги громадського діяча, людини небайдужої до чужого болю.
Фінансово-економічна діяльність не зробила її «сухарем». Альвіна Петрівна залюбки зустрічається з колегами по роботі у позаурочний час. Вона постійний відвідувач художніх виставок та музичних вечорів. Вона радіє зростанню своїх дітей і онуків і крокує по землі гарною ходою щасливої людини.
Віктор Гусаров
Фото Олександра Шустерука
