Що таке природнiй радiацiйний фон?

Ми часто вживаємо слово­сполучення природний радіаційний фон, хоча не завжди розуміємо його складові та дію. Маємо певні страхи і неабияку безпечність, приміром, під­ставляючи тіло під сонячні промені. Отже, на населення земної кулі постійно впливає природний радіаційний фон. Життя на Землі виникло й розвивається в умовах постійного опромінення. Це необхідний компонент проживання в біо­сфері. Він базується на трьох складових. Це космічна радіація (протони, альфа-частинки, гамма-промені), випромінювання природних радіоактивних речовин, що присутні у ґрунті, і випромінювання тих радіоактивних речовин (також природних), що потрапляють до нас в організм із повітрям, їжею, водою.

Космічне випромінювання досягає Землі у вигляді протонів і більш важких ядерних частинок, що мають величезну енергію. Частина цієї енергії витрачається на зітк­нення з ядрами атмосферного азоту, кисню, аргону, у результаті чого на висотах до 20 км виникає вторинне високоенергетичне випромінювання. Кожен житель нашої планети в середньому від випромінювання з космосу одержує протягом року дозу в 300 мкЗв.

Земними джерелами ви­промінювань є понад 60 природних радіонуклідів, у тому числі 32 радіонукліди урано-радієвого й торієвого сі­мейств. Зрозуміло, рівні земної радіації неоднакові для різних місць земної кулі і залежать від концентрації радіонуклідів у тій чи іншій ділянці земної кори. У місцях проживання основної маси населення вони приблизно однакові.

Майже всю територію України складають древні докембрійські породи - граніти, гнейси, глини, які містять раді­оактивні елементи і тому майже для всієї території України характерний природний раді­аційний фон, величина якого складає 10-20 мкР/год.

Крім цього на величину природного радіоактивного фону впливає і діяльність людини. Наприклад, при спалюванні вугілля в домашніх грубках, в теплових електростанці­ях у довкілля потрапляють від­ходи - зола, а вона містить радіоактивні елементи - торій, уран, радій, що колись були сконцентровані рослинами, з яких вугілля утворилося. Іноді фон біля таких станцій вищий, ніж біля атомних. Певне забруднення викликала аварія на Чорнобильській атомній станції.

На окремих територіях України  фон підвищений, на­приклад на узбережжі Пів­нічного Приазов'я, де після шторму накопичується радіоактивний пісок чорного кольо­ру - суміш ільменіту, моноциту, торіаніту, складає 100-300 мкР/год. Це майже вдесятеро вище за норму, гранично допустимий рівень.

На всі об'єкти на поверхні землі впливають джерела космічного і земного радіоактивних випромінювань. Природний радіаційний фон не є постійним і коливається від 4 до 20 мкР/год для житлових помешкань і до 50 мкР/год для природного середовища (пляж, ліс, луки, город).

Дія радіоактивних

випромінювань на організми та принципи захисту від іонізуючих випромінювань

Біологічні впливи факторів, що іонізують речовини, полягають у поглинанні живою тканиною рослин, тварин, людини енергії, яка виділяється при стиканні молекул об'єкта з ви­промінюванням. Це призводить до розривів молекулярних зв'язків - іонізації та утворенню нових хімічних сполук, не властивих вихідній клітині - перекис водню, надзвичайно хімічно активних вільних радикалів.

Під впливом радіоактивних випромінювань в орга­нізмі людини відбуваються порушення функцій кровотворних органів, збільшення проникненості судин, розлад діяльності шлунково-кишкового тракту, зниження імунітету організму, його виснаження, переро­дження нормальних клітин у злоякісні, виникнення лейкозів, променевої хвороби.

Деякі з тварин спроможні відчувати дію радіоактивних випромінювань. Так, садовий равлик закриває мантійну порожнину, а комахи і пацюки починають неспокійні, безладні рухи, намагаючись уникнути небезпечної зони. Інфузорії гинуть тільки лише при 300 тис. рентгенів, окремі бактерії можуть існувати всередині атомного реактора, де радіоактивність сягає міль­йонів рад або рентгенів. Стійкі до радіоактивних випромінювань змії - вони гинуть лише при 3-18 тис. рад.

Людина не відчуває дії радіоактивних випромінювань. В її організмі вони викликають зміни, що залежать від потужності дози: 1 мкбер - перегляд одного хокейного матчу по телебаченню; 0,1 бер - фонове випромінювання за рік; 3,0 бер - при рентгеноскопії зубів; 10,0 бер - аварійне опромінення населення поблизу АЕС; 25,0 бер - аварійне опромінення персоналу АЕС; 30,0 бер - опромінення організму при рентгеноскопії тіла; 75,0 бер - короткочасні зміни в складі крові; 100,0 бер - легкий ступінь променевої хвороби; 450-500 бер - важкий ступінь променевої хвороби (гине 50% опромінених людей); 500 і більше - гинуть 100% опромінених людей. Тому всі фахівці повинні знати елементарні правила радіаційної гігієни, знати про її підступність, знати як послабити її дію.

Всі органи, тканини по-різному чутливі до дії випромі­нювань, що іонізують і утворюють три критичних групи. Перша - репродуктивні органи - у чоловіків сім'яники, у жінок - яєчники, червоний кістковий мозок. Друга - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, легені, кришталик ока. Третя - шкіра, кісткова тканина, руки, передпліччя, стегна, стопи ніг.

Щоб послабити дію випромінювань, використовують три головних принципи захисту: захист часом - скорочення часу перебування в небезпечній зоні; захист відстанню - збільшення відстані між джерелом випромінювання і людиною; захист речовиною - зменшення потужності випромінювання за допомогою товстих прошарків речовин, що послаблюють його дію, наприклад свинцю.

В умовах підвищеного радіаційного фону велике значення має повноцінне харчування - наявність у достатній кількості білків, вуглеводів, вітамінів. Білки (м'ясні продукти) містять незамінні амінокислоти (в організмі людини не утворюються і повинні обов'язково надходити з їжею), що активізують роботу печінки, беруть участь у кровотворенні, підвищують імунітет, сприяють повноцінному засвоєнню віта­мінів. Білки містять сульфгідрильні групи, які приймають "удар" випромінювань на себе.