Що потрiбно знати про артерiальну гiпертензiю

Артеріальна гіпертензія, за визначенням комітету експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я – це постійно підвищений систолічний та/або діастолічний артеріальний тиск. Під час вимірювання АТ реєструють два числа, які часто у побуті називають верхнім і нижнім АТ. Правильніше верхній АТ називати систолічним (скорочено САТ), а нижній – діастолічним (скорочено ДАТ). Це означає, що САТ реєструється у момент скорочення (систоли), а ДАТ – в момент розслаблення (діастоли) серцевого м’яза. Механізм утворення САТ і ДАТ є різноманітним. САТ, по суті, є тиск у лівому шлуночку у момент його скорочення (систоли), а ДАТ – це показник опору, якого зазнає кров, проходячи судинами. На практиці це означає, що за АТ 120/80 серце працює у нормальному режимі, і судини не є спазмованими. Показник АТ 120/30 означає зниження периферійного судинного тонусу за нормальної роботи серця, 120/100 – судинний спазм за такої ж нормальної роботи серця. АТ 190/80 свідчить про те, що серце напружено працює, а тонус судин є нормальним. За АТ 190/120 серце працює у гіпердинамічному режимі, і судинний тонус підвищений.  Нормальним  вважається тиск, менший за 130/85 мм. рт. ст., а оптимальним  - менший за 120/80 мм. рт. ст.. Артеріальна гіпертензія одне із найпоширеніших хронічних захворювань людини і цілком слушно отримала репутацію «таємного й мовчазного вбивці». За статистичними даними МОЗ, в Україні зареєстровано  близько 10 млн. людей з артері­альною гіпертензією. Дослідженням інституту кардіології ім. М.Д. Стражеско виявлено, що підвищений (більше 140/90 мм. рт. ст.)  артеріальний тиск мають майже 44% дорослого населення. Артеріальна гіпертензія на сьогодні залишається однією з найважливіших проблем охорони здоров’я в усьому світі, тому що є одним з основних факторів ризику серцево-судинних ускладнень, таких, як інфаркт міокарду, мозковий інсульт, серцева недостатність. За статистичними даними чоловіки, що мають підвищений АТ, у середньому живуть на 12 років менше, ніж ті, що не страждають на АГ, а жінки - на 6 років менше. В останні роки ситуація зі смертністю від серцево-судинних захворювань в Україні є вкрай несприятлива і складає до 61% від загальної смертності населення. Згідно з результатами метааналізу, проведеного у 2002 році, зниження систолічного АТ на 10 мм. рт. ст. зменшує ризик смерті від ІХС на 30%, від мозкового інсульту – на 40%. Навіть незначний антигіпертензивний ефект ( зниження АТ всього на 2 мм. рт. ст.) знижує ризик смерті у хворих ІХС на 7% і ризик смерті від інсульту – на 10%.

Виникнення та перебіг артеріальної гіпертензії тісно пов`язаний з факторами ризику. Фактори ризику поділяють на модифікаційні, тобто ті, які можна змінити, і не модифі­каційні.

Модифікаційні фактори ризику:

Маса тіла. Залежність між масою тіла і рівнем АТ пряма, значна і стійка. Надлишкова маса тіла асоці­юється з 2-6 кратним підвищенням ризику виникнення АГ і розвитку ішемічної хвороби серця, цукрового діабету. Визначити, чи не є зайвою вага, можна за формулою Кетле (масу тіла (у кілограмах) потрібно поділити на зріст (в метрах) у квадраті),  відповідно до якої розраховується індекс маси тіла (ІМТ). ІМТ 18,5- 24,9 кг/м2 - нормальна маса тіла. Можна визначити ожиріння і за розміром талії. Ожирінням вважається, якщо талія у жінок становить понад 88 см., у чоловіків – понад 102 см.

Раціональне харчування. Рекомендована дієта DASH (Dietary Approaches to Stop Hypertension) – велика кількість свіжих фруктів та овочів –  9-12 порцій щоденно, цільне зерно, м’ясо птиці, риба, знежирені молочні продукти. Заборонені жири, червоне м’ясо, солодощі та напої, що містять цукор. Обмеження вживання кухонної солі до 5 гр. на добу із врахуванням її вмісту в харчових продуктах.  Зменшення вживання кухонної солі з 9,5 до 5 гр. зменшує на 13% частоту виникнення інсультів і на 10% інфарктів. Зменшення вживання солі до 1,6 гр. робить на АТ такий самий вплив, як і лікування одним із гіпотензивних препаратів . Встановлено зворотній зв’язок між вживанням кальцію (добова доза для дорослих 0,8 гр.), калію (добова доза для дорослих 4-6 гр.), магнію (добова доза для дорослих 0,4 гр.) і рівнем АТ. Кава і чай містять кофеїн, який являється стимулятором серцево-судинної і центральної нервової системи. Серед осіб, що вживають каву, АГ розвивається втричі частіше, ніж у тих, хто зовсім її не вживає.

Алкоголь. Надмірне вживання алкоголю призводить до порушення регуляції АТ, стимулює звуження судин і одночасно пригнічує їхнє розширення, спричиняє підвищене виведення кальцію і магнію з організму, що призводить до підвищення АТ, порушень серцевого ритму, крім того сприяє ризику раптової кардіальної смерті. З’ясовано, що вживання понад 30 мл. алкоголю на добу супроводжується підвищенням ризику захворювання АГ у жінок від 20% до 90%, а у чоловіків – у 2 рази.

Паління. Нікотин впливає на судинну стінку, сприяючи втраті еластичності, і активізує викид речовин, які спричиняють судинний спазм, що зменшує доставку кисню до міокарду, головного мозку, підвищує вірогідність тромбозів та порушень серцевого ритму.  При однакових рівнях АТ мозковий інсульт та ішемі­чна хвороба серця у осіб, що палять, виникає в два-три рази частіше, ніж у тих, хто не палить. Також  пасивне паління підвищує вірогідність серцевих захворювань майже на 25 %.

Фізична активність. Зниження фізичної активності приводить до порушень адаптаційних механізмів регуляції АТ за різного роду навантажень (психоемоційних та фізичних)  і сприяє стійкому підвищенню АТ. Мінімальним навантаженням вважається 30 хвилин фізичної активності 5 разів на тиждень. Під час фізичного навантаження потрібно стежити за пульсом. Оптимальним вважається навантаження при ЧСС 60%-75% від максимального. Розрахунок роблять за формулами: нижня межа ЧСС в  ударах за хвилину = (220 мінус вік) x  0,6; верхня межа ЧСС в ударах за хвилину = (220 мінус вік) x  0,75.  Рекомендуються аеробні (динамічні) фізичні тренування – лікувальна гімнастика, велотренування, їзда на велосипеді, дозована ходьба, плавання. Ризик виникнення АТ у осіб, що проводять малорухливе життя, на 50% більший, ніж у фізично активних, а сидячий спосіб життя асоціюється із збільшенням у 2 рази ризику передчасної смерті.

Психосоціальні фактори. Стрес сприяє підвищенню АТ. Всі негативні психологічні стани та емоції супроводжуються стійким підвищенням АТ. Це пояснюється тим, що сильні негативні емоції спричиняють звільнення значної кількості адреналіну, кортизону та інших біологічно активних речовин, що підвищують АТ. Крім того люди, котрі сплять менше ніж 5 год на добу, страждають АГ на 60% частіше, порівняно з тими, хто спить по 6-9 годин.

Вживання деяких лікарських препаратів. До таких препаратів належать: кортикостероїди (дексометазон, преднізолон, гідрокортизон, будесонід та ін.); симпатомиметики (адреналін, ефедрін, ізадрін, сальбутамол, беротек та ін.); антидепресанти (ніаламід, моклобемід); нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, ібупрофен, німесулід та ін.); таблетовані гормональні протизаплідні засоби.

Не модифікаційні фактори ризику:

Вік. Чим старша людина, тим  більшою є вірогідність наявності у неї підвищеного АТ. Починаючи з 40-45 років, майже у всіх людей відбувається збільшення АТ на 3-6 мм. рт. ст. на рік.

Стать. У віці до 40-45 років АГ частіше буває у чоловіків, ніж у жінок, а після  45 років кількість жінок, що хворіють на АГ, суттєво зростає. У літніх вікових групах кількість жінок, що хворіють, значніша.

Спадковість. Люди, чиї кровні родичі хворіли на АГ, більшою мірою підлягають ризику розвитку цієї хвороби. Про це свідчить той факт, що у 80% осіб з АГ родичі мають підвищений АТ. При цьому має значення не тільки факт АТ, а й характер та важкість захворювання, а також вік, в якому було діагностовано хворобу у родичів, наявність ускладнення у вигляді інфаркту міокарда і (або) гострого порушення мозкового кровообігу.

Якщо людина не може вплинути на не модифікаційні фактори ризику, то  виконання рекомендацій зі зміни способу життя інколи є рівноці­нним до лікарської терапії, особливо на ранніх стадіях розвитку хвороби, а при проведенні медикаментозної терапії може допомогти зменшити кількість препаратів і (або) сприяти зменшенню дозування призначених ліків.

Для підтвердження підвищеного рівня АТ, як патологічного стану, має бути виконано не менше двох вимірювань з інтервалом між ними не менше тижня. Винятком є люди, в яких при першому вимірюванні виявлений достатньо високий тиск (180/110 мм. рт. ст. або вищий); особи, в яких  є  ураження органів мішеней – серця, мозку, нирок, судин, пацієнти з супутніми захворюваннями (цукровий діабет, ІХС, інсульт в анамнезі); мають три і більше факторів ризику. Таким пацієнтам слід починати  медикаментозну терапію під контролем лікаря без зволікань, оскільки вони складають групу високого і дуже високого кардіоваскулярного ризику (вірогід­ність розвитку кардіоваскулярних подій протягом 10 років).

Якщо у Вас, або членів Вашої родини зареєстровано підвищений тиск, не займайтесь самолікуванням і не користуйтесь порадами родичів, друзів, сусідів, а зверніться до кваліфікованого лікаря для визначення тактики Вашого лікування.

Євгенія Фаб’янчук,

начальник відділу

охорони здоров’я