Шлях до Висоцького

Прихильність до друкованого слова житель Славути Микола Виростков проявив ще в дитинстві. Під час навчання в школі прагнув дізнатись більше, ніж було передбачено навчальною програмою. Удосконалювався і в стінах інституту.

У 1984 році Миколу Івановича Виросткова призначили директором одного з найбільших підпри­ємств на теренах Радянського Союзу­ – Славутського заводу «Будфарфор». Не дивлячись на значне завантаження, він знаходив час для побачення з цікавою книгою. І не завжди це була спеціальна література, чи проза, часто погляд допитливого читача ковзав  поетичними рядками.

У сімдесятих роках Микола Виростков був уже обізнаний із твор­чістю Володимира Висоцького: запис­и барда з’явились на грам­платівках, проте більшість пісень можна було почути лише на бобінному магнітофоні. Тоді він і гадки не мав, що на власні очі побачить письмовий стіл, за яким великий бард творив легендарні пісні.

…Закарпаття здавна славиться своїми лікувально-профілактичними закладами, які допомагають відновити здоров’я. У 1987 році Микола Виростков навідався у санаторій «Шаян». Одного дня, прогулюючись територією оздоровчого закладу, почув з гучномовця знайому мелодію.

- Неповторно співає! – вигукнув  Микола Іванович.

На репліку звернуло увагу подружжя, яке стояло неподалік. Зав’я­залась розмова. Як згодом виявилось, це були москвичі Володимир та Світлана Кузнецови, які раніше мешкали в одній комунальній квартирі разом з сім’єю Висоцьких у «Першому міщанському» провулку­.

- Ми дружимо з мамою Володимира Ніною Максимівною. Будете в Москві, неодмінно заходьте в гості, - наказав полковник у відставці Володимир Кузнецов.

Директору потужного заводу Миколі Виросткову часто доводилось бувати у столичних міністерствах та відомствах. Під час чергового відрядження він згадав про запрошення.

Переступивши поріг квартири Володимира Висоцького, Микола Іванович по-новому відкрив для себе світ кумира мільйонів людей!

 Мама великого барда виявилась гостинною господинею: гостю був запропонований традиційний чай із самовара, на який була одягнена велика тканинна ма­трьошка – щоб не  вистигав. Ніні Максимівні імпонувало, що в Україні знають і цінують творчість її сина.

Додому Микола Виростков повернувся із першим виданням творів Володимира Висоцького «Нервом», на якому залишила слова вдячності мама Володі.

Через рік директору знову випала нагода потрапити до Москви. Він відвідав Ваганьківське кладовище і поклав квіти  на могилу актора та барда.

А на Ніну Макси­мівну чекав сюрприз – велика напільна ваза, яку виготовили на Славутському заводі «Будфарфор».

- Миколо Івановичу, у мене є квиток на урочистості з нагоди 50-річчя від дня народження мого сина, які відбудуться у Палаці спорту. Переконана, вам цей захід допоможе більше пізнати Володю, - сказала Ніна Максимівна.

Про захоплення Миколи Виросткова творчістю Володимира Висоцького автор цих рядків дізнався під час підготовки до від­криття в Нетішині пам’ятного знака на честь першої вулиці Висоцького у світі. Це Миколу Івановича заінтригувало, мовляв, як це може так бути: молоде місто енергетиків і…вулиця великого барда з «реєстром №1». Потім гість довідався, що вулиця Висоцького в Нетішині з’явилась 18 лютого 1987 року. Це стало можливим завдяки ентузіазму працівників ХАЕС Миколи Гончара, Володимира Савчука та цілої когорти прихильників бардівського мистецтва. Світову першість вулиці Висо­цького в Нетішині засвідчено і національним проектом «Книга рекордів України».

- Перед працівниками ХАЕС та  жителями міста енергетиків треба схилити голову за їх подвижництво в увічненні пам’яті Володимира Висоцьк­ого, - відзначає Микола Іванович.

У  квартирі славутського шанувальника творчості відомого барда численні платівки із записами пісень В.Висоцького, а також полиця видань з його творами. На деяких з них є автограф мами Володимира Ніни Максимівни.

- Я за Висоцького старший на сорок днів, - розповідає Микола Виростков, - ми ровесники. Нещодавно зу­стрів 75-річчя. Тепер черга відзначати і          ювілей Володі… На жаль, за його життя так і не довелось побувати на «живому» концерті.

Микола Іванович зберігає книги із творами Висоцького,  виготовлені методом самвидаву – копії тексту, набраного на механічній друкарській машинці, обрамлені в палітурку із спеціальним тисненням. У зібранні славутчанина є й квиток, з яким він відвідав заходи увічнення пам’яті Висоцького у Москві 1988 року. Приємні спогади про відвідини родини Висоцьких навіює фотографія, подарована Ніною Максимівною, на якій вона разом із юним Володею...

Олександр Шустерук

На знімку: М.Виростков перегортає дорогі реліквії

Фото  автора