«Син стане справжнiм чоловiком»
Працівник енергоремонтного підприємства Хмельницької АЕС Леонід Самчук службу в армії завжди вважав священним обов’язком. Служити випало на кораблях двічі Червонопрапорного Балтійського флоту. І хоча дехто вважає, що море овіяне романтикою, він знає, що флотська справа - насамперед важка праця, особливо, коли обслуговуєш мінно-торпедні установки, іншу нищівну зброю.
Коли в його сім’ї народились діти, Леонід Михайлович був впевнений, що його сини неодмінно служитимуть на морі. Збігали роки, батько не зоглядівся, як з місцевого військкомату на ім’я старшого сина Романа прийшла повістка. Спочатку думав, що призовна комісія прислухається до побажань колишнього «моремана». Але військові дали зрозуміти, що повноцінний розвиток вітчизняного військово-морського флоту, як мовиться, буде у перспективі.
- Все, що можемо запропонувати, - піхота, - прозвучав остаточний вердикт.
- Піхота, так піхота! Тим більше, що він на цей момент єдиний з класу, кого взяли в армію. Порівнювати, де «краще» немає можливості.
Здавна в Україні існує традиція урочистих проводів в армію. Зібралася родина з Хонякова, Нараївки Славутського району, знайомі, друзі, щоб дати напутні слова призовнику. Леонід Михайлович був лаконічним: «Романе, залишайся доброю людиною»! Того дня найбільше переживала мама, Любов Андріївна, бо ж звикла, що син вчасно нагодований, у теплі, а військова служба, як відомо, вимагає «стійкого перенесення труднощів та обмежень».
- Жінко, витри сльози, - він стане справжнім чоловіком, - заспокоїв Леонід дружину.
Роман Самчук спочатку потрапив у кадрову учбову частину «Десна», яка дислокується на Чернігівщині. Там готують військових строкової служби за різними напрямками. Нашому земляку визначили опанування курсу механіка-водія так званого БМП (бойової машини піхоти).
Батькам та рідним Романа запам’ятались моменти урочистої церемонії присяги. Вони приїхали в Десну з міста енергетиків, щоб морально підтримати сина. Чоловіки пригадали власний вступ у суворе життя воїна.
Будь-яка військова служба помітно відрізняється від цивільних буднів принаймні тим, що все треба робити за дозволом чи наказом старшого за званням. Крім цього, кожен боєць має виконувати військово-спортивні нормативи. У цій справі Роман мав перевагу над ровесниками, бо до армії активно займався спортом. У Нетішині він відвідував секцію з плавання та спортивний зал клубу «Пульсар», де відпрацьовував майстерність з єдиноборств. Відтак під час спортивних занять у військовій частині «Десна» був завжди в числі кращих.
Зараз молодий воїн Роман Самчук проходить службу в гірськомеханічному полку в місті Мукачеве. Командири відгукуються про нього, як про гідну, порядну людину, і це особливо радує батьків.
- Добре, що Роман вже має навички роботи з технікою, - розмірковує Леонід Михайлович, - перед армією він одержав спеціальність верстатника широкого профілю і був на практиці у ремонтно-механічному цеху електростанції. На ХАЕС спеціалісти завжди у пошані.
У сім’ї Самчуків з нетерпінням очікують весни, коли Роман переступить рідний поріг.
А там невдовзі і меншого сина Андрія чекає військова служба. За прикладом старшого брата він відвідує спортивний клуб «Пульсар», аби бути готовим до військових випробувань.
Олександр Шустерук
На знімку: військовослужбовець Роман Самчук із батьками
