Скупалися нетiшинцi в Байкалi
У рамках програми соціального партнерства між НАЕК «Енергоатом» і російською компанією «ТВЕЛ» організовано активний відпочинок з насиченою культурно-мистецькою програмою для обдарованих дітей з міст-супутників АЕС двох країн. За активного сприяння Іркутського обласного комітету Російського Союзу Молоді, який реалізує програму «Оздоровчо-освітній табір для дітей на Байкалі», саме на цьому чудовому озері випало побувати щасливчикам з числа юних талантів. З Нетішина до складу української команди увійшло п’ятеро, усі вони добре проявили себе на ниві творчості і давно завоювали популярність як у рідному місті, так і далеко за його межами. Адже вже багато років поспіль дарують людям радість, демонструючи свої талант і вміння зі сцени, на мистецьких виставках. Стрункого і граціозного Олексія Стефановича публіка знає за виступами ансамблю «Шарм», випускником якого став нинішньої весни. Сергій Васильєв, Анастасія Супрун, Тетяна Давиденко – знані вокалісти, котрим неодноразово «підкорялися» малі і великі сцени. Анна-Марія Макарик – художниця з оригінальним баченням і втіленням у своїх роботах образів, які бачить творча душа дівчини.
Відпочивали юні дарування в обласному наметовому таборі «Співдружність», розташованому на острові Ольхон, що на Байкалі, за 300 кілометрів від Іркутська. Це була друга зміна, яка тривала з 10 по 21 липня і мала назву «Іркутськ – середина землі». У програмі табору брали участь представники Іркутської області, міст Сєверськ і Зеленогорськ, а також делегація з України. Всього дев’ять загонів, українці потрапили в «Файна Юкрайна». За повідомленнями організаторів відпочинку, яке вони розмістили в соціальних мережах, українці «встигли стати рідними кожній людині в таборі. Дуже творчі і активні, нічого не соромилися, демонстрували все, на що здатні. Жодне вогнище не обходилося без їх пісень, показали найбільше номерів на «Хвилині слави» - та ще яких! … за ними всі будуть сумувати».
Масу вражень привезли нетішинці на рідну землю про перебування на Байкалі. Як відпочивалося далеко від рідних місць, що вдалося побачити, з ким познайомитися поділився у листі до редакції один із учасників табору Олексій Стефанович.
Вiдпочинок згуртував i подружив
У рамках програми соціального партнерства між НАЕК «Енергоатом» і російською компанією «ТВЕЛ» організовано активний відпочинок з насиченою культурно-мистецькою програмою для обдарованих дітей з міст-супутників АЕС двох країн. За активного сприяння Іркутського обласного комітету Російського Союзу Молоді, який реалізує програму «Оздоровчо-освітній табір для дітей на Байкалі», саме на цьому чудовому озері випало побувати щасливчикам з числа юних талантів. З Нетішина до складу української команди увійшло п’ятеро, усі вони добре проявили себе на ниві творчості і давно завоювали популярність як у рідному місті, так і далеко за його межами. Адже вже багато років поспіль дарують людям радість, демонструючи свої талант і вміння зі сцени, на мистецьких виставках. Стрункого і граціозного Олексія Стефановича публіка знає за виступами ансамблю «Шарм», випускником якого став нинішньої весни. Сергій Васильєв, Анастасія Супрун, Тетяна Давиденко – знані вокалісти, котрим неодноразово «підкорялися» малі і великі сцени. Анна-Марія Макарик – художниця з оригінальним баченням і втіленням у своїх роботах образів, які бачить творча душа дівчини.
Відпочивали юні дарування в обласному наметовому таборі «Співдружність», розташованому на острові Ольхон, що на Байкалі, за 300 кілометрів від Іркутська. Це була друга зміна, яка тривала з 10 по 21 липня і мала назву «Іркутськ – середина землі». У програмі табору брали участь представники Іркутської області, міст Сєверськ і Зеленогорськ, а також делегація з України. Всього дев’ять загонів, українці потрапили в «Файна Юкрайна». За повідомленнями організаторів відпочинку, яке вони розмістили в соціальних мережах, українці «встигли стати рідними кожній людині в таборі. Дуже творчі і активні, нічого не соромилися, демонстрували все, на що здатні. Жодне вогнище не обходилося без їх пісень, показали найбільше номерів на «Хвилині слави» - та ще яких! … за ними всі будуть сумувати».
Масу вражень привезли нетішинці на рідну землю про перебування на Байкалі. Як відпочивалося далеко від рідних місць, що вдалося побачити, з ким познайомитися поділився у листі до редакції один із учасників табору Олексій Стефанович.
Вiдпочинок згуртував i подружив
Незабутні враження залишилися в мене від перебування в молодіжному наметовому таборі “Содружество” на острові Ольхон, що на Байкалі. Ця поїздка була організована і фінансована НАЕК “Енергоатом” для дітей міст-супутників АЕС – переможців творчих конкурсів.
До Байкалу була довга дорога: переліт Бориспіль-Москва-Іркутськ, потім 300-кілометровий переїзд до самого озера Байкал, а тоді на поромі до острова Ольхон.
Це був мій перший політ на літаку, і я трохи переживав, але вже після того, як злетіли, зітхнув з полегшенням. Запам’яталося, як в літаку до Москви поруч зі мною сидів китаєць, і нам вдалося навіть трохи поспілкуватися на “російсько-англійській” мові.
Далі був довгий рейс до Іркутська, який мені дуже сподобався, бо я сидів біля ілюмінатора і дивився вниз. Незабутні краєвиди землі і нічного неба зачаровували і запам’яталися надовго.
Лише надвечір другого дня ми прибули в табір. Я уявляв собі все трохи по-іншому, але острів вразив надзвичайною красою.
В таборі зібралося 120 дітей з Іркутської області та 22 з України (9 загонів).
Кожен загін поселився в наметах, розташованих по колу, в центрі якого стояв столик і лавочки. Це місце називалося бівак. Ще в Іркутську нас зустріли наші вожаті Рома і Соня.
Розпорядок життя в таборі був такий:
прокидаємося, вмиваємося, чистимо зуби і йдемо на “бодрячок” (своєрідна танцювальна зарядка, яка наповнювала нас позитивними емоціями); сніданок; лінійка; ігри, або купання в озері; обід; ігри, психологічні заняття, або вільний час; другий обід; похід на пляж, спортивні ігри; вечеря; дискотека, або вогнище; “свічка”, на якій кожен ділився враженнями за день.
Першого дня я і скупався в Байкалі. Вода в озері дзеркально чиста, а дно піщане. І хоч вода була дуже холодною, та за декілька днів ми звикли і купалися з великим задоволенням.
Вражали нас своєю незвичайною красою байкальські краєвиди.
Кожен день був цікавим і різноманітним. Були змагання на кращий командний танець, завдання зіграти кліп на якусь пісню, або зіграти сценку з якогось фільму. Також була ще “Хвилина слави”, де всі демонстрували свої таланти. А потім прийшов день наших перемог і золотих нагород. В один день проводилися змагання з футболу, волейболу і “джунглів”. У всіх цих змаганнях наш загін виборов 1 місце, так як в нас всі хлопці були спортсменами.
Також сподобалося, коли ми ходили в похід і на скелю. Спочатку наш загін ходив на скелю, де кожен міг по декілька разів спуститися з неї як скалолаз, а потім ми пішли в похід на 10 км в сусіднє місто Хужир. Там відвідали краєзнавчий музей, де побачили багато цікавих експонатів. Також ми були на священній горі, звідки відкривався чудовий вид на озеро і на протилежний берег. Саме на тій горі познайомилися з місцевими жителями - бурятами, які розпитували нас, звідки ми, як там у нас в Україні справи.
Дуже сподобалося ще і те, як ми легко подружилися з іншими дітьми. Взагалі до нашої команди було прикуто найбільше уваги, так як ми були першими, хто приїхав у табір з України. Всім була цікава наша мова, хоча розуміли з почутого небагато. А ще наших російських друзів вразив український гопак у виконанні хлопців з Південно-Українська та пісні, які подарували нетішинки Настя Супрун і Таня Давиденко.
За час перебування у таборі ми всі здружилися, знайшли нових друзів, як серед дітей, так і серед вожатих і працівників табору.
В останній день був гала-концерт, дискотека і вогнище. Саме тоді нам вручали грамоти і подарунки за наші досягнення.
А потім прийшов час прощання з табором, новими друзями. Нікому не хотілося роз’їжджатися, дуже хотілося залишитися там ще на один заїзд. В Іркутському аеропорту українську делегацію проводжали всі наші нові друзі.
Переліт до Москви був цікавий тим, що ми, з огляду на зміну часових поясів, весь час переводили годинник. Відтак, 24-годинна доба насправді склала у нас 30 годин.
А коли вже прилетіли в Бориспіль, то і там дуже довго прощалися з друзями з інших українських міст, адже за цей час ми з незнайомих людей стали найкращими друзями один для одного. На прощання прямо в залі аеропорту ми влаштували танцювальний флеш-моб: виконали вивчений на острові танець “Арріва”.
Хочу висловити свою подяку працівникам інформаційного центру ХАЕС, НАЕК “Енергоатом”, які подарували нам усім незабутній шанс побувати в такому чудовому місці.
Олексій Стефанович
