Спiвпраця тривала і перспективна
Вт, 04 Вересня 2018
Уже майже 20 років триває співпраця між Хмельницькою АЕС та Інститутом гідробі¬ології Національної академії наук України. Цьогоріч також, озброївшись необхідним обладнанням, група науковців-біологів під керівництвом доктора біологічних наук, професора Олександра Протасова проводила до¬слідження штучних та природних водойм, розташованих на території санітарно-захисної зони ХАЕС. Нинішні погодні умови якнайкраще сприяють такій роботі, адже дозволяють відстежити гідробіологічний режим водосховища та усієї техносистеми атомної станції за багатьма параметрами, а вони є різноманітними. Фахівці досліджують гідрохімічні проби води, вимірюють концентрацію кисню. Насамперед, влітку можна точніше контролювати прозорість води: це перший показник, який враховують спеціалісти в своїх польових дослідженнях, а саме зміну якості води за рахунок «цвітіння» водоростей. Для цього слугує спеціальний пристрій, так званий диск Секкі, який винайшли понад 250 років тому.
- Наразі увесь світ працює з цим простим пристроєм, - розповідає професор Олександр Протасов, - один простенький прилад є достатньо надійним методом: просто занурюєте диск у воду і бачите рівень прозорості згідно зі шкалою, яка вимірюється у метрах. Наприклад, в озері Онтаріо прозорість води становить 10 метрів, водяний світ Байкалу простежується аж на 40 метрів. Але це все найчистіші озера нашої планети, вони холодні і ми не можемо порівнювати їх з технологічними водоймами. Проте нас радує, що на водосховищі ХАЕС зараз ніби якась зимова прозорість – до 3-х метрів. Це насправді дуже гарний результат.
Щоб досягнути високого показника прозорості, потрібно постійно підтримувати стабільний рівень води у водоймі. До такого висновку прийшла група вчених, з року в рік проводячи дослідження, а також відповідні служби ХАЕС. Також якість води залежить і від кількості водоростей, які заселяють водосховище: наразі їх менше, ніж було у минулих роках. Саме цвітіння водоростей не впливає на охолоджуючу спроможність водойми, хоча й має свої негативні моменти. Один з них – це потужний фотосинтез, при якому зростає рН-середовища. Це, в свою чергу, підвищує процеси відкладення кальцієвих сполук на поверхнях конденсаторів. Таким чином, біологічний фактор безпосередньо впливає на технічні характеристики. Проте й він може бути під контролем. Як зауважує професор Протасов, чим краще працюють очисні споруди, тим менше потрапляє біогенів до водного середовища. Наслідок – зменшення цвітіння. Як варіант можна використовувати процес біоманіпуляції з хижими та рослиноїдними видами риб, але його достатньо складно регулювати.
Ще одним напрямком, який обов’язково моніторять науковці, є види живих організмів, які існують у воді та донному осаді: бактеріопланктон, фітопланктон, зоопланктон. Більше 10 років тому на Хмельницькій АЕС експлуатаційні служби зіткнулися із проблемою забивання водоводів колоніями молюсків дрейсени, яка швидко почала розмножуватись у водосховищі. Це був справжній спалах, так би мовити, біологічної епідемії. Керівництво станції оперативно відреагувало: нетішинські енергетики звернулися за допомогою до співробітників Інституту гідробіології. А вони згодом зробили висновок, що для водойми дрейсена приносить також і користь, бо для формування черепашок із води забирає неорганічні сполуки і саме цим покращує її фізико-хімічні характеристики, а також фільтрує воду. А ще вчені повідомили, що такі молюски у несприятливих умовах просто не можуть розвиватися, отож водосховище електростанції має високі екологічні характеристики. Згодом були випробувані механічні методи очищення підвідного каналу ХАЕС, а також, за порадою фахівців, на дільниці біомеліорації взялися вирощувати риб-біомеліораторів, зокрема, товстолоба, коропа, білого та чорного амура. Останній має здатність поїдати дорослі особини дрейсени і робить це продуктивно. Щоб набрати у вазі один кілограм, чорному амуру потрібно з’їсти майже 80 кілограмів молюсків, а більшим рибинам – 300-400 кілограмів за сезон. За допомогою фахівців Інституту рибного господарства НАН України було розроблено «Режим рибогосподарської експлуатації ставка-охолоджувача Хмельницької АЕС». Кожен вид риб у водосховищі виконує суто свої функції. Принаймні білий амур добре поїдає водяну рослинність, яка може створити небажані проблеми під час експлуатації діючих енергоблоків, а товстолоб добре фільтрує воду: фітопланктон, який осідає в його зябрах, є основною поживою.
- Є така біологічна закономірність: коли новий вид організмів вселяється у нову акваторію, як правило, відбувається миттєвий сплеск його популяції. Під час планового ремонту енерго¬блока в 2004 році фахівці-експлуатаційники Хмельницької АЕС переконалися в цьому. Проблема збільшення популяції різних видів організмів, в тому числі і дрейсени, насправді складна і сама собою не зникне. Контролювати її легше, ніж боротися, особливо в закритих водоймах, де незначний водообмін. Тому позитивного результату можна добитися тільки у випадку системної роботи: контроль за її місцем «проживання», ростом популяції, механічне прибирання підвідного каналу, контроль за станом фільтрів і трубопроводів. Наразі, як ми й передбачали, з’явився новий вид дрейсени бузької. Він майже витіснив попередній і значно менше впливає на роботу технологічних систем АЕС. Зараз у ставку-охолоджувачі, підвідному каналі зовсім мало молюсків цього виду: приблизно 1,5-2 кг молюска на квадратний метр, раніше біомаса була на порядок вищою, запаси вимірювалися тоннами, - розповідає Олександр Протасов.
Професор О. Протасов зазначив, що проведені дослідження дадуть змогу виробити наукову стратегію для покращення якості води у штучних водоймах, використовуваних електростанцією. Він наголосив, що гідробіологи задоволені співпрацею із підрозділами електростанції, які опікуються контролем за довкіллям, експлуатацією гідротехнічних споруд. За цей час втілено низку наукових рекомендацій науковців Інституту гідробіології, за рахунок чого покращено стан ставка-охоло¬джувача та нормалізовано технологічні процеси, від яких залежить безпека експлуатації діючих енергоблоків.
- Ми зараз готуємо оновлений нормативний документ «Регламент гідробіологічного моніторингу» на зміну діючому стандарту в енергокомпанії. Не можна сказати, що на усіх атомних електростанціях робота ведеться на одному рівні, що ж стосується Хмельницької АЕС – вона тут у лідерах. Наша постійна і тривала співпраця дозволяє контролювати ситуацію, адже біологічні параметри різноманітні, - наголошує Олександр Олексійович. – Нинішні спостереження та дослідження дозволяють стверджувати, що ситуація на водоймах, які експлуатує ХАЕС, заслуговує доброї оцінки. Про це свідчать показники якості води, які достатньо високі, кількість водоростей невелика, немає скупчень водної вищої рослинності, яка, зазвичай, зноситься на насосні станції.
Вплив теплових і атомних електростанцій на ставки-охолоджувачі Інститут гідробіології вивчає ще з 60-х років минулого століття, це досить великий досвід. За словами Олександра Протасова, НАЕК «Енергоатом» в цьому плані також проводить велику роботу, чого не скажеш про гідро- та теплоенергетику. Щодо співпраці із спеціалі¬стами Інституту гідробіології Національної академії наук України, то протягом тривалого часу було визначено сучасний екологічний стан основних водних об’єктів техноекосистеми на підставі оці¬нки стану біоценозів та якості водного середовища. Фахівці інституту підготували рекомендації щодо підтримання придатного екологі¬чного стану та обмеження біологічних перешкод у роботі систем охолодження та водопостачання ВП ХАЕС. Торік у рамках співпраці із Інститутом гідробіології Національної академії наук України досліджено зміни складу популяцій та угруповань гідробіонтів у ставку-охоло¬джувачі ХАЕС, також проведені дослідження щодо виявлення нових видів, які можуть бути потенційною загрозою створення біологічних перешкод. Було проведено гідробіологічні дослідження на річках Горинь, Гнилий Ріг та кар’єрі «Чиста вода».
Є всі підстави для продовження плідної співпраці. Наприклад, з огляду на те, що в Україні проводяться роботи по застосуванню принципів та підходів Водної Рамкової Директиви Євросоюзу.
Тетяна Степанюк
На знімках: доктор біологічних наук Інституту гідробіології НАН України Олександр Протасов та колишній начальник ВОНС ВП ХАЕС Юрій Шумов; провідний інженер Інституту гідробіології НАН України Тетяна Новосьолова під час досліджень.
Фото Віталія Ляшука