Обізнаність – основа діалогу
Двадцяте століття називали "віком прогресу", "віком НТР", "космічним", "віком демократії", "нафти і газу", "радіо і телебачення" і навіть "віком полімерів". Але найчастіше звучав епітет короткий і місткий - "атомний вік". Насправді, розщеплення атомного ядра і уміння управляти ядерною реакцією стало визначальною подією новітньої історії, а генерація електроенергії на АЕС набрала таких обертів, що гальмування розвитку галузі чи відмова від АЕС може призвести до непередбачливих наслідків, як економічних та екологічних, так і соціальних.
Спілкуючись з мешканцями нашого регіону, не пов’язаних з атомною енергетикою (викладачами, вчителями, державними службовцями, студентами та школярами), постійно відчуваю «нотки недовіри» в змісті та інтонації співбесідників при розмові про здоров’я, довкілля та АЕС.
Академік М.Амосов свого часу писав: "Ми знаходимося в потоці атомної дезінформації. Він створений письменниками і поетами, що підігрівають громадську думку, політиками, що роблять на цьому кар'єру, вченими і лікарями, що заробляють на можливостях Чорнобильського фонду. Але ясність з приводу Чорнобиля доведеться внести, оскільки він - непосильний тягар для держави, для людей - непосильне навантаження на психіку".
Отже,- населення нашого регіону неоднозначно розуміє процеси, що відбуваються на Хмельницькій АЕС та до кінця не усвідомлює необхідність існування підприємства, а тим більше, - збільшення його потужності.
Водночас постійно зростаючі потреби людини призводять до збільшення споживання електроенергії.
Традиційна енергетика має два головні недоліки: невідновлюваність ресурсів (вугілля, нафта та газ) та негативний вплив на навколишнє природне середовище, розбалансування якого загрожує катастрофічною зміною клімату планети.
Людство стоїть перед дилемою: з одного боку, без енергії не можна забезпечити благополуччя людей, а з іншого - збереження існуючих способів і темпів її виробництва та споживання може призвести до руйнування екосистеми, і як наслідок - до зниження життєвого рівня людей.
Здавалося б, все досить просто. Необхідно розглянути як взаємодіють технології паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) з біосферою і за результатами "зворотної" дії у вигляді можливих, часто безповоротних змін останньої, обрати правильне рішення.
Техногенний вплив на довкілля завжди комплексний. Будь-яке виробництво - це навантаження на природне середовище і людину. Сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки і прийшов до концепції прийнятного (допустимого) ризику, суть якої - прагнення до такої безпеки, яку приймає суспільство в даний період часу. Сприйняття громадськістю ризику і небезпек суб'єктивне. Люди різко реагують на події рідкісні, такі, що супроводжуються великою кількістю жертв, тяжких наслідків. В той же час аварії, що відбуваються порівняно часто, в результаті яких гинуть одиниці або невеликі групи людей, або постійний незначний (непомітний) негативний вплив на людину (довкілля) не викликає різкої реакції, протестів.
Сьогодні в багатьох країнах світу значна увага приділяється відновлюваній енергетиці, є велика кількість пропозицій щодо її активного впровадження, але, попри все, вона не може забезпечити великомасштабного і стабільного виробництва електроенергії. На даному етапі цивілізаційного розвитку людства лише атомна енергетика може поліпшити ситуацію, однак вона досі не має достатньої суспільної підтримки. Це і визначає необхідність різносторонньої роботи з громадськістю.
Не секрет, що Україна, як й інші держави, що експлуатують АЕС, має вирішити багато проблем, пов’язаних з атомною енергетикою: безпечне транспортування та захоронення радіоактивних відходів, зняття таких об’єктів з експлуатації, роль і місце АЕС в майбутньому. А хіба подібні питання не стоять перед вугільною та нафтовою промисловістю, хімічним виробництвом?..
Зазвичай, проблеми не можуть бути вирішені без підтримки суспільства – науковців, державних службовців, журналістів та інших категорій громадян. Саме тому діалог фахівців-атомників і громадянського суспільства є небхідною складовою сучасного співіснування. Просвітницька робота з мешканцями регіону є основою формування позитивного ставлення до атомної галузі. Основне завдання - пояснити людям на доступному рівні складові атомної енергетики і чому вона важлива для цивілізації, щоб надалі у громадян сформувалося свідоме ставлення до ядерної галузі та її ролі у їх власному житті.
У мене була можливість ознайомитись з прикладом подібної роботи у м. Санкт-Петербурзі, який отримує частину електроенергії від Ленінградської АЕС, де вже понад десять років функціонує Регіональний центр громадської інформації (РЦГІ). РЦГІ надає великі можливості для диференційованого забезпечення інформацією різних категорій відвідувачів і дозволяє скласти власну думку про атомну енергетику. У ньому проводяться всебічна інформаційно-просвітницька та освітня робота з формування позитивного ставлення і довіри до атомної енергетики і ядерних технологій.
Дев’ятого грудня в Смоленському державному університеті відкрито Інформаційний центр, в якому школярам, студентам та іншим бажаючим розкажуть про радіацію, ядерне паливо, реактори тощо. Тут є кінотеатр зі стереозвуком і 3 Д-проекцією, окремими столами із приставками для відеоігор - екскурсантам навіть пропонують збирати власний атомний реактор. Це 14 подібний центр у Росії.
Свого часу планувалось відкриття сучасного Інформцентру в Нетішині. Мораторій зіпсував плани. Однак, в структурі ХАЕС діє відділ роботи з громадськістю і ЗМІ, який за 20-річну історію накопичив немалий досвід роботи з громадою зони спостереження. Вважаю, що форми і методи можна удосконалювати та розширювати. Як на мене, то є необхідність створення цілісної програми просвітницької роботи в галузі атомної енергетики для школярів, студентів та інших категорій населення, що включала би проведення більшого числа конференцій, дискусій, розробку і демонстрацію навчальних мультимедійних презентацій, фільмів. Є потреба продовжити громадське обговорення питань поводження з радіоактивними відходами, безпечної експлуатації та виведення з експлуатації ядерних об'єктів тощо.
24-25 червня 2011 року в Острозі проведено міжнародну конференцію (ХАЕС – Національний універсистет «Острозька академія»). Планується, що вона стане щорічною. Не завадило б Національному університету «Острозька Академія» відкрити подібний до Смоленського Інформаційний центр АЕС. Його основою міг би бути навчальний курс (факультатив) «Енергетика і суспільство» та «Основи енергетики» для школярів та студентів. Відтак міг би діяти диспут-клуб регіонального розвитку.
Отож, закликаю усіх зацікавлених висвітленою проблематикою гуртуватися і діяти разом задля формування стійкої громадської позиції щодо ядерної енергетики в регіоні, атомників – підставити плече для впровадження програми в життя.
Олександр Третяк,
провідний інженер ВТС ВП ХАЕС