Основною метою приїзду на Хмельницьку АЕС представників Громадської ради при державному управлінні охорони навколишнього середовища в Рівненській області її голова М.О.Клименко назвав підготовку до громадських слухань, які передуватимуть прийняттю відповідного Закону та остаточного рішення про будівництво в Нетішині 3 і 4 енергоблоків. Досвід попередніх років, набутий тамтешніми екологами під час аналогічних заходів, які мали місце на етапі будівництва 4-го енергоблока РАЕС, показує: до подібної процедури належить готуватися серйозно. Вважаючи за позитив той факт, що у Рівному є два вузи, які готують екологів, Микола Олександрович прогнозує – громадські слухання вдасться провести на досить високому конструктивному рівні.

Конструктивною видалася й дискусія, якою увінчалася екскурсія рівнян на ХАЕС під час зустрічі з генеральним директором станції М.С.Панащенком. Запитання від гостей були не нові, але ставили їх сусіди значно ширше, наводячи альтернативні аргументи на користь тієї чи іншої позиції, що цілком зрозуміло з огляду на фах та рід занять учасників делегації, серед яких чимало викладачів вузів з науковими званнями, котрі, безперечно, володіють великим об’ємом інформації. Побачене та почуте на ХАЕС додало їм нових фактів для аналітичного опрацювання, співставлення з теоретичними набутками. Той аргумент, що наші два енергоблоки виробляють електроенергії у рази більше, ніж фактично споживає Хмельниччина, породив у гостей ряд запитань з приводу доцільності нарощування в регіоні нових потужностей. За аргументами тих, хто брав слово під час зустрічі, раціональніше було б споруджувати генеруючі об’єкти на сході України, де через велику кількість потужних промислових підприємств потреба в електроенергії набагато вища. Але що гіпотетично можливо, не завжди виправдано. По-перше, розпочинаючи з нуля подібне будівництво, для України, котра без того переживає не найкращі фінансові часи, набагато затратніше, ніж робити це на вже готовому майданчику, з наявною інфраструктурою, допоміжними об’єктами тощо. По-друге, для Хмельниччини та Рівненщини це означає добровільно відмовитися від можливості створення достатньо великої кількості нових робочих місць і пристойних заробітків для місцевого населення. По-третє, такий поворот справи, якщо взятися за його реалізацію, позбавив би перспективи суттєвого наповнення регіональних бюджетів, розвитку територій, розташованих в зоні спостереження АЕС за рахунок коштів, передбачених на соціальні програми в рамках будівництва нових енергоблоків. Попередній досвід показує – ці фінансові вливання суттєві. За прийнятим минулого року Законом, який, на жаль, тривалий час був заветований Президентом, перераховані у спецфонд Держбюджету кошти, звідки за відповідним алгоритмом вони спрямовуватимуться у області, міста, села, складають кругленьку суму. Її складові – це 1% від вартості виробленої підприємством товарної продукції та 5% обсягу капіталовкладень у будів­ництво об’єктів атомної енергетики. До речі, якби згадуваний Закон був чинним вже у минулому році, коли ХАЕС виробила товарної продукції на суму 1 мільярд 687 мільйонів гривень, нескладно порахувати, що відрахування у спецфонд Держбюджету склали б без малого 17 мільйонів гривень. Про конкретні цифри другого джерела накопичення спецфонду говорити складніше, оскільки будівництво ще не розпочате і його остаточна затратність не визначена. Можна орієнтуватися лише на попередні експертні оцінки, за якими загальна потреба в грошах на будівництво двох наших енергоблоків коливається в межах 20 мільярдів гривень.

Жваво дискутували гості про подальшу експлуатацію водойми-охолоджувача, обсяги гідроресурсів, необхідні для роботи 4-ох енергоблоків. Свої перестороги вони пов’язували з загальним станом водозабезпечення регіону, негативним впливом на екосистему в разі об’єм­ного водозабору з р. Горинь, яка є живильною артерією для Рівненщини, невтішними прогнозами науковців, котрі вивчають проблему глобального потепління тощо. Тут Микола Сергійович запропонував сусідам співпрацю. Ці та інші моменти виписані в Оцінці впливу на навколишнє середовище. Як тільки документ буде готовий, можна буде ознайомитися з усіма викладеними розрахунками і провести предметну дискусію. Чекати на ОВНС в принципі недовго, 2010 рік генеральний директор назвав граничним, коли має бути завершена розробка техніко-економічного обгрунтування, проведені громадські слухання. Інакше годі сподіватися на реальний поступ вперед.

Інший напрямок співпраці з екологами також був запропонований Миколою Сергійовичем на зустрічі. Він вручив М.О.Клименку аналі­тичну  довідку, підготовлену спеціалістами ХАЕС та викладачами Севастопольського націона­ль­ного університету ядерної енергії і промисловості, під назвою «ХАЕС – екологічні ризики, або про можливий вплив Хмельницької теплової електростанції». Не варто  шукати в цьому формулюванні  помилки. Зважаючи на актуаль­ність питання, автори зробили порівняльну характеристику і  спробували визначити рівень завдаваної шкоди довкіллю, якби на нашому проммайданчику експлуатувалися не ядерні, а тепло­ві енергоблоки. До такого аналізу­ М.С.Панащенко попросив долучитися рівненських екологів та сформулювати свою позицію. Така співпраця на часі й цілком виправдана.

Запитань у середу було багато. Гості хотіли почути відповідь (і отримали її) яке ядерне паливо – російське чи інших виробників - використовуватиметься в подальшому на українських АЕС, чи вправі експерти МАГАТЕ робити висновки про рівень безпеки наших атомних станцій і чим загрожує невиконання даних ними рекомендацій тощо. З болем у душі говорили про неефективне забезпечення споживачів електроенергією, називаючи причиною такого стану речей приватизацію обленерго, через що впливати на ці структури вкрай важко. Скаржилися, що навіть в обласному центрі мають місце коливання напруги в мережах, через що виходять з ладу побутові прилади й техніка.

Впливу на структури, котрі займаються доведенням електроенергії до відповідних кондицій та передачі її споживачам, не маємо й ми. Але своя позиція стосовно енергозабезпечення населення, звичайно, є. Спроможність електроліній не витримує, як то кажуть, ніякої критики. Тільки завдяки масштабній реконструкції та модернізації можна навести лад у цій справаі, тоді й Хмельниччина споживатиме значно більше електроенергії, ніж тепер (трохи менше 2 мільярдів кіловат-годин у минулому році) – потреба в цьому є. І це ще один аргумент на користь розвитку атомної енергетики, зокрема і в нашому регіоні, з якою, як зазначив на завершення зустрічі М.О. Клименко, потрібно рахуватися.

Ольга Сокол

На  знімку:  під  час  відвідин  НТЦ

Фото  Олександра  Шустерука