СТЕЖКАМИ ЗАПОВІДНОГО КРАЮ
У круговороті справ ми не завжди зважаємо на красу простих, на перший погляд буденних речей. Проте, вранці по-особливому притягує до себе прохолода озера, на поверхні води якої шепочуться білі лілеї. Надзвичайна свобода спостерігається у польоті пташки, гідність і ніжність демонструє лебедине подружжя… Варто зупинитися та озирнутися довкола, щоб зрозуміти – цей світ є довершеним творінням, він щодня несе гармонію.
МАЛЬОВНИЧІ РУЇНИ ЗАМКУ
В пошуках краси природи ми ладні мандрувати у далекі краї. Насправді ж кожний регіон України, кожний її куточок є унікальним та благодатним. Не є винятком і поліський край, де поруч із містом енергетиків розкинувся Національний природний парк «Дермансько-Острозький», який існує в гармонії із найпотужнішим енергетичним підприємством Хмельниччини та входить до зони спостереження Хмельницької АЕС. Заповідник створений ще у 2009 році для охорони ландшафтів Малого Полісся, Волинської та Подільської височин і охоплює Здолбунівський та Острозький райони Рівненської області.
Вирватися із щоденної метушні, збагнути красу і первозданність природи, познайомитися із зразками флори та фауни нашої місцини поставила за мету група медійників, науковців та дослідників. Організатором екологічного туру став відділ роботи з громадськістю та ЗМІ Хмельницької АЕС, а участь у акції взяли: директор Нетішинського міського краєзнавчого музею Оксана Кононюк та науковий співробітник музею Наталія Горячова, орнітолог-любитель Віктор Бондарець, екологи-науковці Острозького заповідника.
Наш екскурсовод, завідувачка науково-дослідного сектору Національного заповідного парку «Дермансько-Острозький» Оксана Головко запропонувала розпочати спільну подорож із мальовничого села Межиріч, що на Острожчині. Його принадою є місцевий став, утворений річкою Збитинка. Саме подібні тихі заплави є взірцем спокою та релаксу: гладеньке плесо води порушують хіба що граціозні рухи сімейства лебедів із малятами та водопій місцевих гнідих красенів-коней. Крім знімальної техніки, ми ще озброїлись біноклями, які нам люб’язно надала пані Оксана, тому мали змогу роздивитися всю цю красу детально.
Наступною зупинкою екологічного туру став Новомалин, згадка про який сягає 14-го століття. Нині це тихе село Острозького району презентує відвідувачам руїни каплиці Новомалинського замку, яка збереглася тут найкраще. Сам замок, який свого часу був досить відомим палацовим комплексом Волині, перетворився на кілька зруйнованих стін-мурів. Першим володарем поселення, яке тоді називалося Глухе, був князь Владислав Ягайло, згодом маєток перейшов до його брата Свидригайла. Розбудовували нині архітектурну пам’ятку і шляхтичі Єломалинські, які володіли замком три століття. Саме тоді село отримало назву Новомалин, адже основний маєток власників був у Малині, що на Житомирщині. Проте найбільшого розквіту палацова споруда досягла за часів Сосновських, з роду яких був відомий у Європі скульптор Томаш-Оскар Сосновський. Власне, наприкінці 18 сторіччя і до середини 19-го тут було зібрано велику колекцію його творів, а відома скульптура «Мадонни з дитям» авторства саме Томаша Сосновського і донині знаходиться в стінах Острозького краєзнавчого музею.
Сьогодні лише мальовничі руїни нагадують про минулу славу палацового комплексу, а колишні бали, мисливські походи та світські розваги шляхтичів намагається замінити сучасний етнофестиваль «Новомалинська Любава», який проводиться тут уже кілька років поспіль.
Ще однією окрасою села є новомалинське водосховище, яке входить до Дермансько-Острозького заповідника, окрім того воно ще має статус орнітологічного заказника «Збитинський». І дійсно, тут велике розмаїття птахів, частину з яких ми спостерігали. Загальна плаща озера – 232 гектари, власне, водне дзеркало займає 180 гектарів, це досить значна величина, як для штучної водойми на маленькій річці Збитинка, яка протікає територією Національного парку і є притокою Вілії. А навколо водосховища є дуже багато заболочених плавнів, де теж гніздяться і мешкають різні види пернатих. Став існував тут з давніх часів, а з 1981 року після реконструкції отримав статус водосховища, яке є одним із найбільших у Рівненській області. Наразі воно перебуває в оренді і використовується для риборозведення, рекреаційних потреб, зокрема купання та любительської риболовлі. Під час проведення вищезгаданого місцевого фестивалю тут проводяться різні спортивні заходи та змагання. І звичайно, воно милує очі красою сніжно-білого латаття, ніжно-жовтих лілей, водоплавними жителями фауни.
- Тут у нас зареєстровано 125 видів птахів, значна кількість з них занесена до Червоної книги України. Це різні групи пернатих – є водоплавні, є і навколоводні, - розповідає Оксана Головко. - Досить цікавими для спостереження є крячок річковий, крячок білощокий, пірникоза велика. У плавнях живуть різні види качиних, зокрема крижень, а на міграції можна побачити червонокнижний вид гоголя та нерозня. В навколишніх водно-болотних угіддях гніздиться журавель сірий, який теж охороняється, чапля сіра, чайка, лунь очеретяний, нерідко можна побачити і чорного лелеку, який харчується на луках, а гніздується у лісах в заплаві. Зрідка залітає рідкісний хижак – скопа, а яскравий птах рибалочка полює на дрібну рибу у водоймі.
Саме це сприяло у виборі новомалинського водосховища як популярної точки орнітологічного туризму в Національному заповіднику. Нині «бьордвочинг» (українською звучить як «птахоспоглядання») - це один із найпопулярніших у світі видів екотуризму та відпочинку, який полягає у спостереженні за птахами у їх природному середовищі візуально або за допомогою бінокля.
- Птахи – це дуже благодатні об’єкти для екскурсій, тому що вони динамічні, їх життя можна бачити в русі. Ми останнім часом теж активно розвиваємо цей напрямок і бачимо, що людям це надзвичайно подобається, - каже пані Оксана. - Ця орнітологічна стежка у нас облаштована у рамках проекту «Розвиток екологічного туризму в заплаві річки Збитинка». Він є частиною виграного гранту, профінансованого Міністерством закордонних справ Чехії у 2019 році. Завдяки цьому ми встановили інформаційні стенди нашими екостежками, зробили маркування, закупили обладнання для спостережень, зокрема біноклі та оптичну трубу, замовили друковані визначники птахів. Також минулого року ми провели серію екопросвітницьких заходів, тренінгів для місцевих громад щодо розвитку так званого зеленого туризму.
КОЛОНІЯ ЛАСТІВОК
А ми мандруємо далі луговою дорогою, обабіч якої розкошують яскраві дикі мальви, блакитний цикорій, пахучий полин, білосніжний деревій та польова м’ята. Оксана Головко розповідає, що у Європі популяризують такі духмяні узбіччя і спеціально зберігають їх природне буяння, аби принадити бджіл для збирання меду і зберегти цю зникаючу наразі екосистему.
- Зараз ми знаходимось на іншій частині водосховища, яка є вже більш природною територією Національного заповідника. Тут розміщуються луки, заболочені плавні, далі по річці Збитинка – болота – такий собі рай як для екосистем, так і для птахів. Якщо гармонія існує – то ось її взірець: поєднання унікальної флори та фауни. Жителями цієї місцини є різні види куликів, білі та чорні лелеки, чаплі, орлан білохвостий, лунь очеретяний, полює тут і хижа скопа, - інформує нас Оксана Головко.
Та найбільшу увагу усіх привертає поселення ластівок, які мешкають у глиняних кручах обабіч дороги. Саме у земляних природних насипах гніздиться ластівка берегова, сотні цих сірувато-бурих пташок кружляють над своїми домівками-нірками. А ще поруч ми почули мелодійні звуки бджолоїдки, пташки, яка теж є розповсюдженою на території заповідника. Вона – неначе веселка, бо пір’ячко грає усіма кольорами, орнітологи ще називають її українською колібрі
Єдиною незручністю у всій цій красі є відсутність нормальної дороги. Саме це - найбільша проблема, яка стримує розвиток зеленого туризму. За цими принадами ми їдемо на Закарпаття, Буковину, Прикарпаття, де більш-менш налагоджена інфраструктура, проте і Дермансько-Острозький заповідник може запропонувати своїм гостям подібні послуги. Співробітники парку також займаються організацією туризму в екологічно чистих та красивих місцях, розташованих на території. Зокрема, це садиби в селах Зелений Дуб, Батьківці та Ілляшівка. Цікавим є те, що власники виробляють місцеві смачні продукти, готують автентичні страви, варять крафтові сири.
- Насправді, співпраця з місцевими громадами є дуже важливим аспектом нашої діяльності. Ми зацікавлені, аби населення підтримувало розвиток Національного парку, сприяло екологічній освіті молоді, завдання ж влади – розвивати інфраструктуру краю, - наголошує Оксана Головко. – Ми завжди прокладемо нові цікаві маршрути, практикуємо, до речі, і велосипедні, аби зелений туризм потужно розвивався у околицях нашого заповідника та і регіону в цілому. Природа щедро обдарувала нашу місцевість лісами, озерами, луками, потрібно гармонійно існувати в цій красі.
ДЕРМАНСЬКИЙ РОЗАРІЙ ТА УНІКАЛЬНІ КАРБОНАТНІ БОЛОТА
Наступною зупинкою нашої екскурсії став жіночий монастир у селі Дермань Здолбунівського району. Основною родзинкою цього місця є клумби з численними трояндами, різних кольорів та сортів. Дбайливі жіночі руки з любов’ю плекають цю красу, територія духовного закладу ошатна, чиста, зі смаком облаштовані куточки різноманітних зелених насаджень. А ще тут панує віковічний спокій і тиша, який випромінюють крони величезних лип. Дерманський свято-троїцький монастир є унікальною пам’яткою архітектури та просвітництва, він був заснований наприкінці 15 століття українським магнатом князем Костянтином Острозьким, який на той час вважався найбагатшою людиною Європи, за його кошти і утримувався довгий час. В стінах монастиря працював і визначний церковний та освітній діяч, український і білоруський письменник, філолог, автор відомої «Граматики слов’янської» Мелетій Смотрицький, тут у Свято-троїцькій церкві він і похований.
Завершальним акордом екологічного туру були унікальні карбонатні болота в лісових масивах села Буща, особисто мені ця місцевість нагадує Прикарпаття. На Здолбунівщині саме тут розміщений ботанічний заказник загальнодержавного значення. Саме в цю пору року, простуючи лісовою екостежкою, можна побачити найбільше червонокнижних рослин, зокрема квітуючі дикі орхідеї – коручки болотні, росичку комахоїдну, мох-сфагнум, калган (перстач прямостоячий), інші цікаві види флори. На болоті росте також язичник сибірський – рідкісна червонокнижна рослина, саме вона стала символом-емблемою Національного природного парку «Дермансько-Острозький». І, до речі, тільки-тільки починала розквітати. Загалом на території заповідника росте більше тисячі рослин, з них 90 видів занесені до Червоної книги України.
…Поверталися ми в Нетішин втомлені, але піднесені, вражень нам вистачить ще надовго. Хочеться лишень, щоб такі екологічні тури стали популярними серед наших громадян, і хочеться, аби кожна людина знала: її місія на цій землі полягає у творінні, а ще – в захисті всього того, що нам подарував Творець.
Тетяна Степанюк
