Свiт пернатих треба знати

Важко уявити навколишній простір без птахів. Вони мелодійно виспівують у садках, скверах, лісах, ведуть своє загадкове, приховане від стороннього ока життя. У містах найчастіше можна побачити голубів та ворон. Виявляється, що неподалік Нетішина, в районі водосховища Хмельницької АЕС у різні періоди року з’являється майже сотня різних видів птахів. Це без малого четвертина від тих, що зафіксовані на території нашої держави. Таке своєрідне відкриття зробив міс­цевий  любитель птахів Віктор Бондарець, який працює начальником Нетішинського КП «Архітектурно-планувальне бюро».

У минулому він був запеклим мисливцем. Та одного разу змінив рушницю на фотоапарат. Поталанило зробити низку цікавих знімків, на яких й були зафіксовані птахи. Тоді ще Віктор Бондарець і не уявляв, що це змінить докорінно його уявлення про природу. Згодом через захоплення фотографуванням птахів він закинув свій мисливський промисел. І вже вдалий знімок пернатих став для нього дорогоцінним «трофеєм».

Нетішинський орнітолог-любитель на «фотополювання» виходить за будь-якої погоди. Але найбільше полюбляє весняні дні, коли з далеких країв до нас повертаються перелітні птахи. Тоді він мимоволі стає свідком великого таїнства пробудже­ння і оновлення всього живого. Якось непомітно для себе серйозно захопився дослідженням їх існування та поведінки. І не сидячи за переглядом довідкової літератури, а за допомогою особистого спостереження. Згодом зрозумів, що для якісного фотографування птахів потрібна досконала техніка -  фотоапарат з далекофокусним об’єктивом. Подібна техніка сьогодні коштує, як мовиться, не дешево, але це не зупинило ентузіаста. Важко порахувати кілометри, які він «намотав» у пошуках цікавих фотознімків. Активне спілкування з природою допомогло йому дізнатись багато про улюблені місця птахів.

- Усім зна­йо­мий спів солов’я, - каже Віктор Іванович, - але хто може похвалитись, що його бачив наочно. Ця птаха обережна. А мені вдалося його сфотографувати за кілька десятків метрів. Якістю знімків я задоволений.

Улюбленим місцем Віктора Бондарця для своєрідної «фотосесії» є територія неподалік водосховища електро­станції. За його словами,  ця територія є унікальною. Тут завжди багато птахів, біль­шість з яких зупиняється­ тут на відпочинок під час перельоту­.

Фотографування птахів для Віктора Бондарця стало не тільки захопленням, а й душевною потребою. Він вже років п’ять виношує ідею випуску ілюстрованого фотоальбому про птахів, які зустрічаються в Україні. Ініціативу нашого земляка підтримав Інститут зоології Академії наук України, а один із науковців цього закладу погодився стати співавтором і взяти на себе підготовку наукових коментарів. Книга вже зверстана. Але проект не вдається реалізувати через фінансову скруту. Навіть невеликий тираж ілюстрованого довідника потребує не менше сотні тисяч гривень. Тому надія тільки на меценатів та благодійників. Поки не надійшло ніяких конкретних пропозицій.

- Науковці переконують, що нове видання посібника про птахів стане унікальним, - розповідає Віктор Бондарець, - бо в ньому систематизовано не тільки поширені види птахів, а й ті, що зустрічаються на території України дуже рідко.

У фотооб’єктив Віктора Бондарця потрапили не тільки птахи, які мешкають неподалік Нетішина, Ост­рога, Славути, а й ті, що зустрічаються  за кордоном. Вони були зафіксовані нетішинським природолюбом у Німеччині, Польщі, Франції, Угорщині, Болгарії. Кілька разів фотомитцю поталанило бути в Англії. Тут також з собою мав фотоапарат. Тож прогулянка національним парком Лондона стала для нього не тільки пізнавальною, а й корисною. Окрім звичних для нас ворон, гороб­ців, Віктору Івановичу вдалося там «увічнити» папугу Крамера. Цього пта­ха допитливим можна побачити­ лише у Криму. Велика колекція птахів в нього з’явилась після від­ві­дин озера Сиваш у Херсонській області.

Для вдалого фотографування птахів потрібно велике терпіння. За словами Віктора Івановича, щоб дочекатись вдалого ракурсу інколи потрібно витратити до п’яти годин спостережень. Не завжди надій­ним­ помічником стає й сучасна техніка, бо, зазвичай, птахи полюбляють втаємничені місця із значним затемненням, яке аж ніяк не сприяє якості світлин. Доводиться інколи робити до сотні фотознімків, щоб вибрати кілька якісних,  переглядати сотні світлин.

- Найдорожчі для мене птахи, які живуть на дачі, - з гордістю каже Віктор Іванович, - це шпаки, синички, різні види горобців, горихвістка, сорокопуд, дрозд співочий, сойка. Вони почувають тут себе у безпеці і за це віддячують чудовими серенадами. Одного разу поталанило сфотографувати чорного лелеку. Я вистежив місце його «дислокації». Наявності багатьох видів птахів у нашій місцевості сприяє хороша екологічна обстановка. Як відомо, місця, де є хімічне забруднення, птахи обминають десятою дорогою.

У колекції Віктора Бондарця  багато світлин лебедів-шипунів, які полюбляють зимувати саме на водосховищі Хмельницької АЕС. Вже склалась традиція проведення весі­льних фотосесій поряд із граціозними та поважними птахами. Багато­ жителів округи взимку влаштовують своєрідні їх оглядини для малечі. Не обходиться без частування ко­ро­ва­єм, хлібом та іншими продукта­ми. Лебеді так звикають до гостей, що без остраху беруть корм прямо з рук.

Кілька років тому територія водосховища Хмельницької АЕС замерзла на ділянці кількасот метрів з боку Острога. Туди й навідались начальник гідротехнічного цеху Віктор Турицький та його заступник Віктор Кушнірук. Вони традиційно не знехтували можливістю почастувати свіжим хлібом перелітних гостей. Коли зграя лебедів підійшла майже­ впритул, на нозі одного із них розгледіли пластикове жовте­ кільце. На ньому був напис «65 ТР». Віктор Турицький за консультацією звернувся до нетішинця Вік­тора Бондарця, який займається їх фотографуванням. Був направлений запит до наукового співробітника Інституту зоології Національної Академії Наук України Геннадія Фесенка. А через деякий час надійшла і відповідь, мовляв, лебідка була окіль­цьована на озері Балатон в Угорщині.

Крім захоплення орнітологією Віктор Бондарець реалізовує себе у інших напрямах природознавства. Він колекціонує метеликів. Його дача в селі Кривин нагадує дендрарій – там не злічити рослин, які плекаються руками цікавої і не байдужої до справжньої краси людини. Віктор знаходить час і для догляду за власною пасікою. Природа у його уявленні – це гармонія, в якій людина повинна навчитись співіснувати.

Олександр Шустерук

Фото автора

та з архіву Віктора Бондарця