Там, де гори й полонини

Навіть пенсіонерам не часто вдається відірватися від усіляких домашніх обов'язків, аби кілька днів присвятити змістовному відпочинку. Шістнадцять ветеранів виробництва ХАЕС цього­ разу полишили все і здійснили подорож у Карпати. І це було класно!­

Спочатку ми відвідали у Мукачеві знаменитий замок «Паланок». Він знаходиться на високій горі і дуже гарний, скільки б разів ти його не оглядав. З прикрістю мусимо констатувати, що багато експозицій в замку уже закриті. Причину не вдалось з’ясувати. Можливо, через нестачу фінансування, і це дуже шкода, тому що раніше тут було набагато цікавіше.

Наступним пунктом нашого відвідування було Берегово. Тут знаходи­ться чудовий басейн із теплою­ сірководневою водою. Ми накупалися досхочу і поїхали далі.

Першу ніч провели у наметах на березі річки Тиса під Хустом. Табір розбивали у світлі фар нашого мікроавтобуса, тому що прибули на місце близько 23-ї години.

Наступного дня відвідали Хустський замок. Правда, від замку залишились руїни, але сам шлях до вершини підбадьорював і піднімав настрій. Дуже довга дорога вгору серпантином. Зате місто оглядати просто чудово! Потім, уже у місті, ми побачили макет замку. Є плани його відновити. Але навряд чи це буде найближчим часом...

Ми довго гуляли містом, яке є рід­ним для нашого керівника Людмили Малько. Вона розповідала нам  про пам'ятні місця і гарні старо­винні будівлі. Їли полуницю і черешню, дихали весняними пахощами.

Далі шлях проліг у Велятино. Там теж термальні водойми. Чотири басейни із різною температурою, масажем, чани із джакузі. Всі басейни на вулиці, але криті. Тому, не дивлячись на погоду (було прохолодно і дощ), ми переходили з одного басейну в інший, не встигаючи замерзнути. Отримали надзвичайне задоволення. Руки, змучені городами, перетворилися в чистенькі і м'якенькі подушечки. Всі помолодшали, як мінімум років на п'ять!

Було ще озеро Синевир. Воно є одним із семи чудес України. Бідний пастух Вир закохався у дочку багатія на ім’я  Синь. Але бути разом їм не судилося. Вони пролили багато сліз в тузі один за одним. І наплакали ціле озеро!

Відвідали ми і водоспад Шипіт - потужні потоки води із невимовною красою!

На нашому шляху лежав меморіальний парк «Красне поле» - місце трагічної загибелі кількох тисяч захисників Карпатської України у бою із угорськими військами, який відбувся 15 березня 1939 року за 12 км від міста Хуст, що на кілька днів став столицею Карпатської України. Маршрут додому проходив біля греблі Теребле-Ріцької ГЕС - дивовижної споруди висотою 45,8 м і довжиною 269 м! Дуже дотепне, нестандартне і, я б сказала, геніальне рі­шен­­ня використання при­ро­дних ресурсів. ГЕС була створена у п'ятдесятих роках минулого століття і забезпечила електроенергією весь регіон.

Ми також відвідали захисну споруду часів 1-ї світової війни - Тараканівський форт, винні погреби у Лохово, рекреаційний Синевірський парк для ведмедів, вольєр для вовків на Синевирській Поляні, мінеральне джерело в Соймах, гірські перевали, лазню дядька Миколи тощо. Розповідати про все можна годинами. Та раджу обов'яз­ково, хоч іноді, згадувати про те, що у нас в країні є такі місця і, не зважаючи на щоденні клопоти,  їхати туди на оглядини, насолоджуватися цією красою.

Окремо хочу сказати про вечори без дощу, подаровані нам природою. Було дуже тепло.

Ми розбили табір на березі річки між гір, далеко від траси і сіл. Поставили намети, зварили вечерю, поробили всякі справи і сіли біля вогнища. Ніч була чудовою. Небо усипане зірками! І крім нашого багаття ніяких вогнів поблизу.

Сиділи навкруг багаття, пили чай, співали пісні. Згадували кожен про своє...

О п'ятій ранку знову пішов дощ і не припинявся уже дві доби.

Зоя Грибанова