Там, де стихії працюють на користь енергетики

Гідротехнічний цех Хмельницької АЕС є одним із найбільших за територією обслуговування. Під опікою його працівників перебувають десятки кілометрів комунікацій водотеплопостачання, важливі для експлуатації енергетичного об’єкта системи забезпечення охолодження обладнання, водосховище та допоміжні споруди для його обслуговування.

Як же формувалась структура гідротехнічного цеху?

Пуско-резервна котельня, яка знаходиться на проммайданчику Хмельницької АЕС, є одним із перших споруджених тут виробничих об’єктів. Її поява була технологічною необхідністю, коли наприкінці сімдесятих минулого століття у Нетішині розпочалось будівництво гуртожитків і житлових будинків. Всі мріяли про комфорт і затишок, про тепло в оселях. У жовтні 1982 року запрацював перший паровий котел і теплофікаційна установка в комплексі з допоміжним обладнанням. Той період добре пам’ятає нинішній начальник пуско-резервної котельні Ярослав Андрійчук. Контроль здійснювався за всіма етапами монтажу.

Робота пуско-резервної котельні дала змогу повноцінно проводити наступні операції з будівництва і монтажу станції і міських об’єктів. Головне ж, що у гуртожитках, житлових будинках з’явилось тепло, це підсилило надію на те, що місто і ХАЕС буде споруджуватись швидкими темпами.

Обслуговування першого парового котла довірили старшим машиністам Василю Кунцю, Івану Перекліті, Володимиру Река, Олександру Артем’єву, Івану Осокіну, машиністам Миколі Юхнюку, Олександру Бондарчуку, а з розпалюванням першого котла успішно впоралися машиніст Володимир Юхимчук та машиніст-обхідник Іван Бойко. Відповідальність за експлуатацію пуско-резервної котельні була покладена на Анатолія Андрущенка.

Пуско-резервна котельня стала базою для створення цеху гідроспоруд, теплових і підземних комунікацій. Саме ця обставина стала предметом особистої гордості Ярослава Андрійчука. Він свою трудову біографію тут розпочав разом із дружиною Ніною Іванівною. Ярослав Семенович начальником зміни ПРК, а Ніна Іванівна, котра в даний час обіймає посаду начальника зміни цеху, - машині­стом котлів. У 2000 році Ярославу Семеновичу довірили посаду начальника дільниці цього важливого об’єкта.

Перед пуском першого енергоблока здавались в експлуатацію підземні комунікації, очисні споруди, каналізаційні насосні станції. Для їх обслуговування 1985 року була створена дільниця тепловодозабезпечення і каналізації. Нинішній начальник гідротехнічного цеху Віктор Турицький на той час працював майстром і очолив бригаду, яка займалась прийняттям в експлуатацію та обслуговуванням об’єктів тепловодозабезпечення, систем відповідальних споживачів групи “А” блока №1 та циркуляційних водоводів машзалу.

У тому ж 1985 році створено групу експлуатації гідротехнічних споруд, яка контролювала виконання робіт зі створення водосховища, земляної греблі та інших важливих об’єктів. Її очолював Василь Шендрик. До складу групи на той час входили: інженер Віктор Кушнерук, обхідники Зоя Осадчук, слюсар Олександр Куранов, технік Ольга Кушнерук.

У 1987 році був створений гідроцех, начальником якого призначають Василя Шендрика. В штатну структуру гідроцеху входило 3 дільниці: дільниця гідроспоруд, дільниця гідро­споруд відповідальних споживачів групи «А» і дільниця плавзасобів. Велику увагу Василь Шендрик приділяв прийняттю об’єктів гідроспоруд в експлуатацію, підбору персоналу, побутовим умовам роботи персоналу. Найбільшою мрією Василя Петровича було буді­вництво окремої бази гідроцеху в районі насосної станції додаткової води. Та події на ЧАЕС у 1986 році не дали змоги втілити плани в життя.

У 1989 році у зв’язку з реорганізацією на ХАЕС та переходом на нові умови праці до складу гідроцеху приєднали дві дільниці – тепловодозабезпечення і каналізації проммайданчика та дільницю ПРК. Згодом до складу гідроцеху приєднали станцію технічного обслуговування, ремонту, технічного опосвідчення і зарядки вогнегасників. До 2003 року і виходу на заслужений відпочинок начальником ЦГТПК був Василь Шендрик.

Функціонування такого великого господарства з 2003 року здійснюється під керівництвом начальника гідротехнічного цеху Віктора Турицького. Він належить до когорти тих працівників, які брали участь у зародженні підрозділу, що згодом став основою для формування цеху гідротехнічних споруд. Спочатку трудився слюсарем. Віктор Іванович той період вважає гарною школою набуття професійного досвіду. Згодом не забарились і посади з відповідальністю за обладнання, колектив тощо.

Автор цих рядків знайомий з Віктором Турицьким майже два десятки років, тому може без пафосу висловити свою оцінку про керівника з багаторічним досвідом. Позитивною рисою його характеру є людяність, бо ж не тільки розуміє відповідальність за певні технологічні процеси на електростанції, а й усвідомлює велике значення кожного підлеглого у цьому процесі. Віктор Іванович є хорошим співбесідником. З його уст можна дізнатись багато цікавого про господарство гідротехнічного цеху, про зусилля, які докладаються його працівниками, щоб все працювало надійно. У розмові досвідчений керівник неодмі­нно нагадає, що від діяльності його цеху значною мірою залежить і стан довкі­лля. Зокрема можна гордитися постійною присутністю біля електро­станції різних видів тварин, птахів.

У 2004 році в зв’язку з пуском в експлуатацію Енергоблока №2 ХАЕС і проведеною реорганізацією структури, ЦГТПК перейменовано в гідротехнічний цех. В структуру ГТЦ ввійшла дільниця біомеліорації.

На сьогоднішній день в структурі гідротехнічного цеху – чотири дільниці.

Дільниця ПРК

За три десятки років роботи ХАЕС нетішинці чітко зрозуміли: якщо у осінньо-зимовий період з труби пуско-резервної котельні не йде дим, то на станції з енергоблоками жодних проблем.  Пуско-резервна котельня завжди в бойовому чеканні. Її колектив ретельно контролює стан обладнання. Покращенню технологічних параметрів сприяло запровадження ефективної системи консервації котлів під надлишковим тиском пари від діючого енергоблока. Це дає можливість зменшити час на організацію подачі пари від котлів у колектор власних потреб електро­станції, а також сприяє забезпеченню підтримання в належному стані нагрівання їх поверхонь у період «гарячого» резерву. Сьогодні в зоні обслуговування дільниці пуско-резервної котельні знаходяться такі об’єкти, як масло-мазуто-дизельне господарство, станція технічного обслуговування, ремонту та заправки вогнегасників. Керує дільницею з 2000 року Ярослав Андрійчук.

Дільниця ТВЗіК

У підпорядкуванні дільниці перебуває велике господарство. Принаймні зовнішні та підземні трубопроводи на території проммайданчика мають протяжність понад 70 кілометрів. Частина об’єктів знаходиться на територіях навчально-тренувального центру, 7-ї Державної пожежно-рятувальної частини з охорони ВП ХАЕС тощо. Дільниця складається із п’яти бригад, якими з 1991 року опікується Микола Несвіт.

 Персонал дільниці виконує технічне обслуговування і ремонт трубопроводів систем тепловодопостачання і каналізації блоків №1 і №2, НТЦ, ВРП, рибного господарства, 3 ДПРЗ, ЗВВО, об’єктів проммайданчика. Здійснює експлуатацію і ремонт каналізаційних і дренажних насосних станцій і забезпечує безперебійне тепловодопостачання споживачів, очищення і відведення стоків.

Дільниця гідротехнічних споруд

Одним із найбільших за територією обслуговування підрозділів гідротехнічного цеху є  дільниця гідротехнічних споруд. Її працівники опікуються ставком-охолоджувачем загальною площею водного дзеркала понад 20 квадратних кілометрів, земляною греблею, підвідним та відвідним каналами, дренажним каналом земляної греблі. У розпорядженні дільниці перебуває 10 одиниць плавзасобів із базою стоянок, насосна станція фільтраційних вод, насосна станція додаткових вод, об’єднана дренажна насосна станція, бризкальні басейни, закриті відвідні канали, три водомірні пости на річках Гнилий Ріг та Горинь та інші гідротехнічні споруди.

Від колективу дільниці значною мірою залежить безпека експлуатації діючих енергоблоків, охолодження яких відбувається за рахунок води водосховища, в якому її акумульовано 120 мільйонів кубометрів. До технологічного стану гідротехнічних споруд прикута увага не тільки контролюючих органів, а й громадськості, ЗМІ. Колектив дільниці, якою керує Дмитро Турицький, постійно доводить, що всі об’єкти, якими він опікується, знаходяться у належному стані та перебувають під ретельним контролем.

Дільниця біомеліорації

Біологічний і фізичний стан ставка-охоло­джувача багато в чому залежить від діяльності дільниці біомеліорації, основним завданням якої є вирощування та репродукція у водоймі цінних видів риб, які допомагають обмежити  розвиток  біологічних перешкод у роботі Хмельницької АЕС. У складі дільниці інкубаційний цех, що має у наявності виробничі приміщення, рибоводні ставки, садкові понтонні секції та допоміжне обладнання, необхідне для штучного розведення коропових та рослиноїдних риб (білий та строкатий товстолоби, білий амур).  Щорі­чно працівники дільниці біомеліорації здійснюють зариблення водойми. Під особливим контролем перебуває інкубація білого амура, товстолоба та чорного амура. Щодо останнього, то його розведення стало нагальною потребою. Біль­ше десяти років тому  атомникам довелось вирішувати проблему забивання великою кількістю черепашника захисних сіток на блочних насосних станціях. Тоді спеціалісти вперше довідались, що у водосховищі масово розмножився молюск дрейсена. Його поява викликала велике занепокоєння. Першим етапом було механічне очищення бетонних схилів у підвідному каналі, а потім у водойму запустили природного ворога дрейсени – чорного амура. Його вирощування на рибному господарстві дільниці біомелі­орації розпочалося після рекомендацій спеці­алістів Інституту рибного господарства України. Варто зазначити, що зі своїми «обов’язками» чорний амур справляється добре – кількість дрейсени помітно зменшилась, це позитивно вплинуло на експлуатацію теплообмінного обладнання. Цю рибу було завезено із Ладижина. Так трапилось, що нині цех біомеліорації  єдиний у нашій державі, що займається розведенням чорного амура. Це накладає неабияку відповідальність за збереження його популяції.

Добрим словом у дільниці біомеліорації згадують її колишнього начальника  Леоніда Шиндера, який свій досвід та знання присвятив становленню та ефективній роботі з поповнення рибних запасів у водосховищі електростанції. Зараз виробничі традиції підрозділу активно пропагує його послідовник Олег Братенко, який кілька років очолює дільницю біомеліорації.

Діяльність наша різнобічна

На сьогоднішній день в гідротехнічному цеху працює 234 працівники.

У цеху активно пропагуються конкурси професійної майстерності «Кращий за професією», які організовує і успішно проводить заступник начальника цеху по роботі з персоналом Юрій Шевчук. Конкурсанти у першому турі демонструють теоретичні знання з охорони праці, пожежної безпеки, ведення технічної документації тощо. Під час проведення другого етапу конкурсу професійної майстерності його учасники доводять свої навички у ході практичних занять. Високого результату конкурсантам вдається досягти завдяки ретельній підготовці з основних фахових теоретичних напрямків виробничої діяльності. Згідно з вимогами «Положення про проведення конкурсів професійної майстерності персоналу  ДП №НАЕК «Енергоатом», усі переможці відзначаються грошовими  преміями.

Гостями Хмельницької АЕС бувають не тільки урядовці, представники територіальних громад, політичних партій, громадських органі­зацій, а й студенти різноманітних вузів. Підвищений інтерес до діяльності енергетичного об’єкта зумовлений використанням великої кількості технічних засобів, технологічних процесів, про які більшою чи меншою мірою розповідається у теоретичній частині вузівських навчальних програм. Не один десяток років триває співпраця колективу гідротехнічного цеху із факультетом «Гідроенергетика» Національного університету водного господарства та природокористування, який функціонує у Рівному. Його вихованці часто відвідують об’єкти підрозділу. Показово, що більшість працівників гідротехнічного цеху є випускниками саме цього навчального закладу.

У колективу гідротехнічного цеху існують давні фізкультурні традиції. Його працівники постійно беруть участь у різноманітних спортивних змаганнях під егідою первинної профспілкової органі­зації електростанції. До них належать Ярослав Андрійчук, Анатолій Вагін, Віктор Каращенко і багато інших. Крім цього, відвідують різні секції у Спорткомплексі. Гідротехніки гордяться досягненнями майстра дільниці тепловодозабезпечення і каналізації В’ячеслава Поліщука. У його «арсеналі» тривалі велосипедні подорожі просторами нашої держави, «екстремальні» піші переходи. Національний проект «Книга рекордів України» засвідчив досягнення В’ячеслава Поліщука, який протягом 21 години 5 хвилин зумів пройти пішки дистанцію у 138 кілометрів. Це визнано рекордом України.

Олександр Шустерук

Фото автора