Тепла виставка
Галерея Арт-Пласт нетішинського міського краєзнавчого музею представила на суд гостям і місцевим жителям надзвичайно оригінальну, теплу за сприйняттям, глибоку за внутріщнім змістом виставку жіночого одягу. Під час відкриття виставки її головні натхненники, директори музеїв: міського краєзнавчого - Оксана Кононюк і Острозького музею книги та друкарства - Світлана Позіховська висловили думку, що представлені експонати дадуть відповідь на середньовічне запитання – хто є жінка і чи є у неї душа. Саме вишиті сорочки та інший одяг, що належав волинським жінкам, має розповісти про майстерність, духовні струни жінок нашого краю, їх глибоке розуміння краси.
У ході презентації виставки наукові працівники музею Зоя Тунцева та Оксана Іванець познайомили присутніх з історичними фактами з «життя» вишиванок.
Вироби української народної вишивки дійшли до нашого часу лише з кінця XVIII - початку XIX ст., і насамперед тому, що погляд на них як на витвори мистецтва утвердився лише у 80 - 90-х роках минулого століття. Саме з цього часу прогресивні діячі культури, художники, земські працівники починають цікавитись ними і колекціонувати їх в музеях і приватних зібраннях.
У процесі історичного та культурного розвитку на Україні у кожній місцевості утворились характерні орнаментальні мотиви і композиції, найбільш улюблена і поширена колірна гама, специфічні техніки виконання. Дбайливо передавалися вони з покоління в покоління, майстри відшліфовували кращі досягнення своїх попередників, розвиваючи і вдосконалюючи їх. Кожний район, навіть кожне село відзначалися своєрідністю мотивів. У розповсюджених орнаментальних мотивах, їх назвах вражає образна спостережливість, тонке поетичне почуття. Це «барвінок», «хмелик», «курячий брід», «гарбузове листя», «зозулька» та ін. Ось чому вишивка - це не тільки художнє оформлення речей, а й своєрідне світобачення, відтворене специфічними художніми засобами.
Вишивки Рівненської та Волинської областей в основному нескладні за своїми орнаментами, які складаються з ритмічного повторення поодиноких або вписаних одне в одне різноманітної конфігурації ромбів, восьмикутних зірок, ламаних ліній тощо.
У Рівненській та Волинській областях поширеним було також шиття білим, що поєднувалося з ажурними техніками вирізування та мережками. Застосовували мотиви «терен» , «виноград», «шашечки», «ключики»...
Жіночі сорочки вишиванки волинянок за кроєм були як додільними (суцільно кроєними на всю довжину), так і з підточкою - пришитою по лінії поясу нижньою частиною, матеріалом якої слугувала грубіша та менш вибілена тканина. На тлі побутування обох загальноукраїнських типів крою у волинському жіночому вбранні західних районів край сорочки вишиванки, довжина якої сягала трохи нижче колін, не орнаментувався вишивкою, оскільки був невидимим з-під спідниці. А довгі, нижче краю спідниці, жіночі сорочки східних районів Волині викінчували, за загальноукраїнським звичаєм, або вишитою кольоровими бавовняними нитками каймою у вигляді рослинного чи геометричного орнаменту, або вишитими білими лляними нитками строчками. За кроєм рукавів жіночі сорочки волинянок належали переважно до уставкового типу - з уставками, поликами, плічками, прирамками. У західних районах верхня частина рукава сорочки, викроєна у вигляді невеликого прямокутника, мала назву прирамок, який за кроєм відповідав загальнопоширеній на всій території України назві цієї частини рукава - уставці. Верхній край прирамка, як і уставки, збирався у зморшки при шиї, натомість нижній край пришивався до рукава через вузький, вишиваний по мережці пасочок, який мав назву «вуставка» і правив з’єднуючим елементом між прирамком та полотнищем рукава. Крім того, на Волині побутували також і без-уставкові жіночі сорочки - з суцільно кроєним рукавом. Рукави або суцільно прикрашалися, або декорувалися лише у верхній частині білою прозорою чи чорно-червоною вишивкою, виконаною гладдю. Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава при манжеті. Манжети також прикрашали вишивкою.
Своєрідності західно-волинським сорочкам надавав широкий виложистий комір, який мав вигляд моряцького: шалеподібно викладеного попереду та звисаючого у формі прямокутника по спині.
І всі ці елементи, приклади кожен відвідувач знайде серед представлених експонатів. Вони такі доступні, такі гостинні, що кожен має відвідати цю мистецьку пізнавальну виставку.
Юлія Куксюк
Фото Віктора Гусарова
