Тисячний пiдписник сторiнки ХАЕС на Фейсбуцi

Головний редактор Рівненської обласної газети «Вісті Рівненщини», кандидат філологічних наук Василь Бурченя  здавна цікавиться діяльністю Хмельницької АЕС та розвитком національної енергетики. Неодноразово у складі різних делегацій представників мас-медіа брав участь у зустрічах із спеціалістами, від роботи яких залежить виробництво електроенергії та безпека діючих енергоблоків. Нещодавно журналіст довідався про те, що працівники відділу роботи з громадськістю та ЗМІ Хмельницької АЕС заснували сторінку у соціа­льній мережі «Фейсбук», тому й вирішив зареєструватись як користувач. А потім із приємністю для себе довідався, що став «тисячним» учасником згідно із даними статистичного реєстратора. Саме ця обставина для представ­ників електростанції стала приводом відзначити номінанта сувенірною продукцію із символікою ДП «НАЕК» Енергоатом» та ДП «Хмельницька АЕС».

Свій шлях у журналістику Василь Бурченя почав торувати зі шкільної парти. Тоді у місцевій газеті Березнівського району, що на Рівненщині, з’явились перші його замітки. Для школяра це було знаковою подією, бо ж «районку» передплачували майже всі односельці. Поява зна­йомого прізвища на шпальтах шанованого періодичного видання не могла залишитись непоміченою. Молодий дописувач сприймався, як кажуть сучасники, як «зірка». Але Василь не належить до людей, які через певний успіх у житті задирають носа. Він наполегливо прагнув нових знань і намагався поєднувати навчання із «байдикуванням» на імпровізованих спортивних майданчиках разом зі своїми ровесниками.

Непомітно підкрався той час, коли шкільних випускників «мучать» думки про вибір життєвої стежини. Василь опинився на роздоріжжі – або журфак, або педінститут. Все ж таки став студентом останнього. Це зовсім не применшило бажання юнака переносити на папір свої думки. Про них згодом дізнались читачі популярних в Рівненській області періодичних видань, серед яких і «Вісті Рівненщини», де майже­ десять років Василь Бурченя обій­має посаду головного редактора.

Про відвідини редакції Рівнен­ської обласної газети представ­никами Хмельницької АЕС було обумовлено заздалегідь. Під час зуст­річі із Василем Бурченею начальник відділу роботи з громадськістю та ЗМІ Тетяна Лиситчук вру­чила йому пам’ятні сувеніри. Потім випала нагода поспілкуватись із колегою.

- Пане Василю, так вже склалось, що «пишуча братія» часто події оцінює через емоції. Чим запам’ятався ваш перший візит на Хмельницьку АЕС?

- Якщо не помиляюсь, я тут побував разів п’ять. Так, дійсно, перший візит справив на мене велике враження. До цього мені доводилось знайомитись із роботою таких потужних підприємств у нашому регіоні, як «Азот», Здолбунівський цементний завод. Але їх із Хмельницькою АЕС не порівняєш – масштаби та й відповідальність за доруч­ену роботу не ті… Коли потрапляєш у машинний зал електростан­ції, у вічі кидається така собі гігантоманія – трубопроводи, агрегати, системи контролю. Мимоволі задумуєшся: а як це все працює? Непросто уявити, що велика кіль­кість технологічних процесів повинна бути синхронізована. Це ніби великий­ годинни­к, де кожна деталь є важливою. А є ще реакторне від­ділення та інші надважливі об’єкти. За цим усім стоїть конкретна людина, яка відчуває велику відповідальність за експлуатацію дороговартісного  обладнання.

- І які враження від спілкування із спеціалістами?

- Багато пізнавальної інформації вдалося одержати під час відвідин навчально-тренувального центру. Принаймні був здивований, коли почув, що більшість працівників електростанції є «вічними студентами». Тут наявність фахового диплому не є гарантією того, що тобі довірять відповідальну посаду. Її треба заслужити і довести, що ти справжній спеціаліст під час постій­них теоретичних та практичних занять. Був свідком занять оперативного персоналу на повномасштабному тренажері блочного щита управління, коли демонструвалась ліквідація змодельованої аварії. Коман­ди начальника змі­ни лаконічні, а дії його помічників доведені до автоматизму. А ще вдалося посидіти на місці провідного інженера і відчути себе «відповідальним» за безпеку діючої електро­станції.

- Є категорія журналістів, які часто сумні­ваються у її безпеці і такі переконання вони нав’язують для читачів чи телеглядачів.

- Журналісту сумніватися потрібно постійно, бо тільки так можна докопатись до істини. Але у всьому повинен бути здоровий глузд. Особливо, коли ведеться мова про стратегічні напрями розвитку нашої економіки. Енергетика є її складовою. У нашому часописі ми постій­но розповідаємо про діяльність Хмельницької АЕС, яка є сусідкою на віддалі півсотні кілометрів. І ці розповіді не висмоктані з пальця, а є результатами реальних зустрічей та відвідин нашими журналістами енергетичного об’єкта. Бути свідком – важливий фактор у поширенні достовірної інформації.

- Бувають випадки, коли наші колеги до кінця не усвідомлюють таке поняття, як радіація, і мані­пулюють свідомістю громадськості.

- Мені неодноразово доводилось стикатись із подібною ситуаці­єю. У таких випадках переконливим­ аргументом є те, що радіоактивність неможливо приховати. Її без особливих проблем можна зафіксувати спеціальними приладами. Мені відомо, що діяльність Хмельницької АЕС контролюють не тільки вітчизняні структури, а й міжнародні, зокрема, й МАГАТЕ. Від іноземних інспекторів неможливо щось приховати. Вони добре усвідомлюють ті проблеми, які виникли після аварій на Чорнобильській АЕС, АЕС Фукусіма, і тому не допустять несерйозного ставлення до експлу­атації ядерних установок. А коли ми чуємо, що у когось заболіла нібито від підвищення радіації голова, то тут можна й пожартувати, мовляв, пригадайте: у кого вчора побували в гостях…

- Яке ваше ставлення до нарощування енергетичного потенці­алу нашої держави за рахунок добудови і введення в експлуатацію третього та четвертого енергоблоків?

- А хіба у держави є альтерна­тива? Атомна енергетика на кон­кретних прикладах довела свою значи­мість для енергетичної незалежності України. Як мовиться, далеко ходити не потрібно. Як тільки виникли проблеми із постачанням вугілля на ТЕС, атомники збільшили виробництво електроенергії. Ос­таннє, що запам’яталось: в межах шістдесяти відсотків. Відповіда­ль­ність спеціалістів Хмельницької АЕС я зі своїми колегами відчув під час нещодавніх відвідин станції у рамках регіонального прес-туру представників Асоціації регіональних ЗМІ. Як би у нас додатково експлуатувалися ще два енергоблоки, то від­пала б потреба віяльних відключень електроенергії. Тому я за добудову нових енергоблоків. Тут є ще інший бік медалі. Розвиток атомної енергетики стимулює науково-технічний процес і сприяє плеканню вітчизняної технічної еліти, яка здатна буде сприяти еконо­мі­чному зростанню. Як показує практика, електроенергія є стратегічним товаром. На її надлишку можна заробляти для держави і валюту.

- Що хотів би побажати «тисячний» користувач енергетичної сторінки для працівників Хмельницької АЕС?

- Міцного здоров’я і позитивних емоцій. Хочу наголосити, що мені імпонує ставлення її спеціалістів до журналістів, які намагаються поши­рювати інформацію про діяльність одного із найбільших підприємств у нашому регіоні. Будьте завжди відкритими та гостинними. Добро породжує добро.

Підготував

Олександр Шустерук

Фото автора