Ток-шоу «Сцена», враження очевидця
Інтерес до атомної енергетики залишається стійким відтоді, як 1954 року запрацювала перша промислова електростанція у Обнінську. Чорнобиль вніс негативний імпульс у величний поступ цієї галузі в економіку країни та світу загалом. Додала ложку дьогтю й трагедія на японській станції Фукусіма. Про шкідливість і навіть злочинність галузі заговорили усі, кому не ліньки, особливо прихильники традиційної газонафтової та вугільної енергетики, гідростанцій тощо. Ніхто не рахує, скільки людей гине при добуванні певної кількості тонн вугілля, а відтак і злоякісних захворювань від пилу та забруднення, що є супутніми процесами. Мало кому відома трагедія від 1979 року поблизу міста Морви (Індія), коли прорив греблі забрав життя близько п’яти тисяч людей, 60 відсотків житлового фонду перетворилось у руїни, мул покрив вулиці шестиметровим шаром. Битва за нафту і газ забирає життя людей багатьох країн...
Як би цинічно це не звучало, прогрес також забирає життя. Зауважимо, що набагато менше, якби ми залишались жити за дідівськими стандартами. Тільки це окрема розмова.
А ми поглянемо власним поглядом на ситуацію, що стала предметом розмови на телеканалі Хмельницької регіональної дирекції «Поділля-Центр» у ток-шоу «Сцена». Дійство було задеклароване за темою «Перспективи добудови 3 та 4 енергоблоків АЕС». На передачу приїхали заступники генерального директора ХАЕС: з капітального будівництва - Олег Рахлінський та кадрів і соціального розвитку - Віктор Демидюк, заступник головного інженера з нових блоків Олександр Корлиханов, керівники підрозділів станції Тетяна Лиситчук, Олександр Левицький, Віталій Литус.
В нетішинській «обоймі» був міський голова Олександр Супрунюк з командою. Прибули також славутський міський голова та водночас Голова асоціації міст-супутників АЕС Василь Сидор, депутат облради Іван Гладуняк, голова Ради рівненського «Екоклубу» Андрій Мартинюк, прихильники і противники атомної енергетики з різних структур, наукових установ тощо.
Як на мене, ведучі ток-шоу не надто володіли аудиторією і напрямком розмови. Бо ж заступник генерального директора з капітального будівництва О.Рахлінський зразу відзначив, що нині блоки не будуються, угода про співпрацю з російськими партнерами денонсована, кошти відсутні, закон про інших партнерів не прийнято. Третій блок законсервовано у значній стадії будівництва, четвертий – надто далека перспектива. Олег Васильович зауважив, що компанія шукає шляхи виходу з ситуації, ведуться перемовини з чеською фірмою «Шкода», американсько-японською фірмою Вестінгхаус, польськими та китайськими зацікавленими особами і організаціями.
Згідно з українським законодавством, вибір організації, яка має будувати будь-що за державні гроші, в тому числі енергоблоки ХАЕС, має відбуватися на тендерній основі. Станція здійснила свою частину зобов’язань, і є підстави стверджувати, що на базі третього енергоблока можна впроваджувати реалізацію модернізованого проекту реактора ВВЕР-1000.
Вступивши у полеміку, голова Ради рівненського «Екоклубу» Андрій Мартинюк послався на Постанову колегії Держінспекції ядерного регулювання від 13.02.12 року №7, де нібито «пасивні елементи проектованого реактора ВВЕР-1000/392 не вміщаються у існуючі конструкції, проект не містить інформації щодо зняття блоків з експлуатації, що досі немає в Україні сховищ відпрацьованого ядерного палива», і краще було б на 4 мільярди доларів, що коштуватиме завершення будівництва, утеплити усі будівлі у двох таких областях, як Хмельницька.
Ведучі не зуміли, як мовиться, відсортувати мухи від котлет. Полеміка стала некерованою і для стороннього глядача, напевне, незрозумілою.
Іван Васильович Гладуняк вступився за проект. Він нагадав, що у світі є приклади зняття блоків з експлуатації, зокрема у Болгарії, та й Чорнобильська станція в силу трагічних обставин практично знаходиться у стадії напрацювань зняття з експлуатації. Колишній очільник області нагадав присутнім, що третина обласного бюджету наповнюється з відрахувань від експлуатації існуючих блоків ХАЕС. Він нагадав історію пуску другого енергоблока, який нині є одним з кращих і відповідає європейським та світовим чинникам безпеки. А свого часу політикани та надто «зацікавлені» екологи створювали рухи протесту, застерігали від помилок тощо. Він наголосив, що ставити питання про припинення будівництва злочинно для обласного бюджету, і для майбутнього України, бо найближчим часом країна знову стоятиме на порозі величезного дефіциту електроенергії. Енергопотужності ж будуються роками і вимагають значних коштів.
Його позицію підтримав Василь Сидор, стверджуючи, що громада матиме великі преференції від будівництва. Хоча саме йому довелось судитись з нинішнім урядом, який не виконує власні ж постанови та Закони, що сприяють прихильності громади до будівництва ХАЕС.
Міський голова Нетішина Олександр Супрунюк навів цифри, що характеризують роль ХАЕС у економіці міста. Дві третини бюджету отримано від роботи станції. В разі будівництва ХАЕС перспективи у Нетішина найкращі. Якщо цього не станеться – місто поступово стане депресивним, і буде тягарем для області.
На жаль, полеміка з одного і другого боку була розповідальною, багато питань повисло у повітрі, і не знайшли відповіді, бо були «заговорені» опонентами.
Так і не стали предметом дискусії аспекти природних балансів, на які завжди посилаються екологи. Забезпечення медичними закладами та відповідною апаратурою, піднесення економіки і культури конкретних громад, розвиток інфраструктури були окреслені, як мовиться, одним рядком.
Як на мене, не прозвучала головна теза: Україні не потрібно грошей на покриття поточних завдань. Україні потрібні гроші на засоби виробництва, які, за відомим формулюванням, приносять додаткову вартість, працюють на перспективу, на створення добробуту.
Нам продемонстрували чорнову роботу колективу Хмельницької регіональної дирекції «Поділля-Центр». Є ще монтажери, редактори програми, і, напевно, вона набере зрозумілих глядачу форм. Передача вийде на телеканалі у одну з найближчих субот.
Віктор Гусаров
Фото автора
