Три десятиліття на передовій профкому станції
Спілкування з головним бухгалтером профкому Хмельницької АЕС Антоніною Балаян, мимоволі наводить на думку, що ця жінка могла б написати цікаву історію профспілкового руху у нашій державі. У вісімдесятих роках минулого століття профспілкові організації атомної галузі належали до середньомашівських союзних структур, а згодом, після проголошення Незалежності України, профкоми діючих АЕС склали основу Атомпрофспілки.
Як на перший погляд, робота у Антоніни Захарівни непримітна – облік та підготовка документації, фінансові розрахунки, звіти. Але це є тією підводною частиною айсберга, без якої не може повноцінно функціонувати профком.
Кожен член профспілкової організації в особі профкому бачить насамперед захисника своїх інтересів. А інтереси бувають різними. Найчастіше звертаються за сприянням в організації оздоровлення та лікування. Антоніна Балаян добре розуміє, що стабільна робота обладнання діючих енергоблоків залежить не тільки від обізнаності та компетенції оперативного персоналу, а й від його гарного емоційного стану та здоров’я. Саме їй доводиться турбуватись, щоб придбання путівок у санаторії, бази відпочинку було своєчасним. Жінка часто чує на свою адресу слова вдячності. Трапляється, що працівники електростанції розповідають Антоніні Захарівні про вдалий відпочинок. Їй приємно усвідомлювати значимість роботи, яку проводять всі члени профспілкового комітету. Але робота головного бухгалтера у профкомі не обмежується підготовкою основних документів фінансової звітності. Антоніна Балаян є членом ревізійної комісії Центрального Комітету Атомпрофспілки. Це накладає додаткову відповідальність. Досвідчений фахівець успішно справляється зі своїми обов’язками і неодноразово отримувала на свою адресу слова вдячності від керівництва Атомпрофспілки.
У профкомі Хмельницької АЕС Антоніні Балаян доводиться зустрічатись з різними людьми, почасти люди навідуються за допомогою у вирішенні особистих проблем. Як відомо, у кожного працівника свій характер, тому головному бухгалтеру треба мати й навички психолога.
Життєвий досвід Антоніни Захарівни та людські якості допомагають їй налагоджувати гарні взаємини із багатьма працівниками підприємства.
За бухгалтерію профкому Хмельницької АЕС Антоніна Балаян відповідає з 1986 року. Тоді головою профкому було обрано Юрія Бугаєва. Згодом посаду керманича профспілки станції обіймали Володимир Гончар, Михайло Добровольський. Другий термін поспіль очолює профком Михайло Гук. Про кожного з керівників Антоніна Захарівна відгукується звеличувальними епітетами, бо вважає їх мудрими людьми та порадниками.
Для значної когорти працівників Хмельницької АЕС Нетішин став другою батьківщиною, бо з'їхались вони сюди із різних куточків Радянського Союзу. А для Антоніни Захарівни тут все рідне. Вона народилась у сусідньому селі Старий Кривин і пам’ятає кожну стежину, яку торували її земляки, не здогадуючись, що саме на місці боліт і густих чагарників виросте сучасне місто енергетиків та будівельників Нетішин, а неподалік - енергетичний велет – Хмельницька АЕС.
В часи, коли у союзних владних кабінетах виношувались плани майбутнього будівництва електростанції на березі Горині, Антоніна Захарівна була далеко від рідних місць: доля завела у місто Баку. Саме там її чоловік Станіслав Араратович закінчував навчання у педагогічному вузі.
Після повернення на малу батьківщину молодій жінці спочатку довелось працювати у бухгалтерії Славутського міськвиконкому, а чоловікові довірили посаду заступника директора у місцевій школі №2. Згодом Станіслав Араратович зарекомендував себе гарним наставником молоді, яка опановувала технічні спеціальності у Нетішинському професійно-технічному училищі.
Антоніна Захарівна не здивувалась, коли десять років тому Станіславу було запропоновано обійняти посаду директора Спорткомплексу ХАЕС. Він з дитинства був затятим футболістом, залучав до гри старих і малих.
Але не одним футболом живуть атомники. В пошані й інші види спорту. Під керівництвом Станіслава Араратовича інструктори-методисти згуртували фізкультурників електростанції на гідну боротьбу у спартакіаді Атомпрофспілки. В їх активі десять сходжень на п’єдестали. Тричі сходинка була першою. П’ять разів наші земляки ставали призерами Всеукраїнської Спартакіади колективів фізкультури промислових підприємств. Відтак відзначення Станіслава Балаяна званням заслуженого працівника фізичної культури та спорту України було не випадковим.
Антоніні Захарівні на заняття фізичною культурою не вистачає часу, «форму» вона підтримує завдяки догляду за городиною на території обійстя власного будинку у Старому Кривині. Турботлива жінка піклується, щоб мати якомога більше овочів та фруктів, як мовиться, власного виробництва. Дари природи стають консерваціями, які завжди бажані на столі взимку. Радіють Балаяни, коли у гості навідуються їх діти – син Валерій та донька Інна, які працюють на ХАЕС. Але так заведено, що дідусеві та бабусі більш любі серцю саме внуки. Внук Олександр вдався в Станіслава Араратовича, бо обожнює футбол. Незважаючи на юний вік, у складі юнацької футбольної команди вже демонстрував майстерність і за кордоном. Внучка Вікторія має у «колекції» відзнаки у різних престижних конкурсах вокальних виконавців. Нетішинцям запам'ятався артистично виконаний нею хіт «Киця-кицюня». Віталій займається ігровими видами спорту, в яких має чималі досягнення.
Антоніні Захарівні важко уявити, що за якихось обставин їй би довелось змінити місце проживання. Мальовниче село Старий Кривин залишається точкою опори. Жінка гордиться селом, позначеним на історичній карті держави. Науковий працівник Нетішинського міського краєзнавчого музею Тарас Вихованець присвятив Старому Кривину монографію із зазначенням багатьох важливих історичних подій. Антоніна Захарівна з гордістю розповідає знайомим, що саме в її селі народився відомий баритон, соліст Національної опери України, народний артист України, письменник Сергій Козак. Вона пам’ятає його візити до рідного села, які ставали мистецькою подією для всього регіону. Артист полюбляв здивувати земляків концертами відомих виконавців. Можливо, саме завдяки Сергію Козаку Антоніна Захарівна любить слухати і оперу, і оперету. Вона віддає належне органній музиці, яка, за її словами, примушує душу до очищення, позитивних емоцій.
Непомітно прогайнули майже три десятиліття роботи у профкомі Хмельницької АЕС. Невдовзі «офіційний» ювілей… Антоніна Захарівна вважає, що їй у житті таланило на добрих людей, зустрічі з якими ставали моральною підтримкою у хвилини важких життєвих негараздів. Недарма у народі кажуть – кожну посмішку плекай як дерево, а потім тебе оточить ліс радості від добрих людей.
Олександр Шустерук
Фото Віктора Гусарова
