Тридцята ремонтна кампанiя Романа Бориса

Нинішня ремонтна кампанія на першому енергоблоці Хмельницької АЕС у трудовій біографії начальника дільниці з ремонту турбінного обладнання енергоремонтного підрозділу Романа Бориса вже тридцята за ліком. Участь у першому та десятку подальших ремонтів турбінного устаткування відбулась під час роботи у підрядній організації «Львівенергоремонт». А в колективі електростанції  Роман Йосипович вже трудиться майже вісімнадцять років.

- Кожен планово-попереджувальний ремонт на Хмельницькій АЕС вимагає надзвичайних зусиль і вміння, - розповідає Роман Борис, - бо пов'язаний із синхронізацією безлічі технологічних процесів на системах та обладнанні. Мої колеги відповідають за якісний ремонт окремих вузлів та деталей турбоагрегата. Зараз такі завдання виконуються на першому енергоблоці, який виведений у найтриваліший планово-попереджувальний ремонт за всю його історію та пройде у два етапи. Ми усвідомлюємо, що від якісного ремонту залежатиме продовження терміну його експлуатації. Від початку ремонтної кампанії ми вже встигли відремонтувати низку обладнання, яке закріплене за дільницею, зокрема, турбоприводи живильних насосів, обладнання системи регулювання і паророзподілу, системи змащення підшипників і ущільнення вала генератора. Інші ремонтні операції пройдуть після налаштування турбоприводів живильних насосів, цим нині займається підрядна організація «Техенерго». Працівники іншої підрядної організації – «Піраміди»,- закінчують ремонт ротора генератора, на завершальній стадії працівники нашої дільниці проведуть роботу із збирання напівмуфт ротора низького тиску, ротора генератора, роторів збудників, підшипників турбоагрегата. Це дасть можливість провести остаточні випробування.

Роман Борис народився у мальовничому краї, в оточенні правічних Карпат. Коли навчався у школі, то й гадки не мав, що своє життя присвятить атомній енергетиці. За кілька кілометрів від його села на Івано-Франківщині розташована Бурштинська ДРЕС, від якої не в особливому захопленні місцеві жителі, бо доводиться відчувати «аромати» теплової енергетики.

Юний Роман мав можливість «налюбуватись» темним нальотом пилу на снігу. Жінки в окрузі враховували напрям вітру, щоб просто неба висушити випрану білизну. Така невтішна «романтика» на рівні підсвідомості відштовхувала бажання влаштуватись на такий енергетичний об’єкт.

Одного дня друзі Романа запропонували, як мовиться, за компанію влаштуватись на підприємство «Техенерго». І хоча у нього на той час не було технічної освіти,  тамтешні спеціалісти побачили, що хлопець тямущий та охочий до пізнання всього нового, тому й взяли під свою опіку.

У складі ремонтного підприємства Роман Борис об’їздив десятки енергетичних об’єктів, розташованих у різних районах великого Радянського Союзу. Участь у ремонтних кампаніях на першому, а згодом і на другому енергоблоках Хмельницької АЕС прийшлись до душі і послужили хорошою професійною школою для молодого ремонтника.

Трапилось так, що через економічну скруту підприємство, на якому працював Роман Борис, припинило своє існування. Але спеціаліст не залишився за бортом професійного лагодження, бо одержав пропозицію влаштуватись у цех централі­зованого ремонту, який згодом було реорганізовано у енергоремонтний підрозділ. Роботу розпочав з посади майстра. Вже два роки Роман Йосипович очолює дільницю з ремонту турбінних установок.

- Коли до нас приходять молоді працівники, - продовжує розповідь Роман Борис, - я мимоволі пригадую початок своєї трудової біографії. Мені поталанило, що завжди поруч були прекрасні спеці­алісти, які не цуралися хороших теоретичних та практичних настанов. Тому створюю всі умови, щоб молоді слюсарі якомога швидше ставали справжніми фахівцями. Цього вимагає насамперед специфіка проведення ремонтів. Вони завжди повинні бути якісними.

Незважаючи на постійну зайнятість, Роман Борис знаходить можливість для візиту у рідне село Куропатники Галицького району Івано-Франківської області. Там зараз мешкають його мама та родичі. Найбільше запам’ятовуються поїздки на великі релігійні свята. Односельці від діда-прадіда свято зберігають і примножують народні традиції. Всі святкування відбуваються біля двох місцевих храмів, одному з яких цьогоріч  виповниться 130 років.

Так трапилось, що у Куропатниках сьогодні немає ні школи, ні бібліотеки, залишився лише клуб. Тому дозвілля місцевих дітлахів, як мовиться, бажає бути кращим. Торік Роман Йосипович порадів новині, що у рідному селі меценати спорудили спортивний майданчик і на перспективу розглядають облаштування футбольного поля. Він і сам є активним пропагандистом здорового способу життя і занять фізкультурою та спортом. Перевагу віддає футболу. Досвідченого ремонтника й зараз можна побачити серед любителів цього виду спорту.

У ході виробничої діяльності Роману Борису доводиться спілкуватись із різними людьми. Трапляється, що знаходяться й такі, що скептично ставляться до перспектив розвитку атомної енергетики, мовляв, всі енергоблоки становлять потенційну небезпеку і забруднюють довкілля радіацією. У таких випадках досвідчений атомник каже, що у кожного працівника ХАЕС є діти, рідні, які мешкають неподалік ядерних об’єктів, то це подвоює відповідальність за якісне лагодження техніки та надійну експлуатацію. А найзапеклішим противникам діючих АЕС Роман Йосипович радить хоч трохи пожити по сусідству із діючою ТЕС…

Беручи участь у ремонтній кампанії на першому енергоблоці Хмельницької АЕС, Роман Борис вірить, що його колеги успішно справляться із доведеними завданнями з ремонту і цей енергетичний об’єкт одержить право на подальшу понадпроектну експлуатацію.

Олександр Шустерук

Фото автора