Тут працюють ентузiасти

Так охарактеризував колектив навчально-тренувального центру його безпосередній керівник, заступник головного інженера ХАЕС з підготовки персоналу В.І.Ісупов, з яким днями зустрічалися станційні журналісти.

- Володимире Івановичу, яким був для колективу 2016 рік, чи всі плани вдалося реалізувати? І які завдання стоять перед НТЦ у поточному році?

- 2016-й завершили на оптимістичній ноті. Перш за все хороших результатів добився весь трудовий колектив ХАЕС,  рік відпрацювали з найвищим з-поміж усіх АЕС України коефіцієнтом встановленої потужності. А головне - без жодного порушення, не було такого ще за всю історію нашого підприємства. Сподіваюся, такі ж результати матимемо і в поточному році.

Колектив навчально-тренувального центру також може гордитися своїми здобутками в минулому році, ми виконали планові показники з підготовки персоналу, провели доволі великий обсяг робіт з модернізації повномасштабного тренажера тощо. Вдалося серйозно покращити експлуатаційні потреби НТЦ в матеріалах, запчастинах. В рамках удосконалення санітарно-гігієнічних умов роботи персоналу придбали шість кондиці­онерів, а для проведення занять з питань надання першої медичної допомоги потерпілим купили новий­ ­манекен, на якому добре відпрацьовувати такі процеси як проведення штучного дихання чи непрямий масаж серця. Адже той, яким послуговувалися до цього часу, фі­зично і матеріально заста­рів. Завдяки цільовому виділенню коштів, вже за іншою статтею витрат, закупили 10 комп’ютерів, вже на початку цього року за загальностанційною квотою НТЦ виділяють ще 2 ком­п’ютери. Це хороша підмога.

В цілому минулий рік закінчився вдало, колектив зумів зробити суттєві кроки в технічному розвитку, ми впритул підійшли до того, аби запрацював тренажер для підготовки персоналу, задіяного на роботах у замкнутих просторах – тунелях і колодязях. Це доволі велика група спеціалістів відповідного профілю з комунального господарства, гідротехнічного цеху. Тренажер цей дуже затребуваний.

Дуже активно попрацювали ми в плані підготовки заявок на нав­чання персоналу у 2017 році, обсяги навчання в порівнянні з 2016-м зросли приблизно на 10%. Це, безумовно, створює певні труднощі з належним забезпеченням навчальними аудиторіями, інструкторським персоналом. Адже років двадцять його кількісний склад не мінявся, хоча навантаження зросли в рази. Розуміємо, що збільшити чисельність не вдасться, як того хотілося б, а тому паралельно з намаганнями поповнити штат бодай кількома одиницями, серйозно працюємо над Положенням про НТЦ з урахуванням нових завдань, які стоять перед колективом. Потребує змін сам процес навчання персоналу станції, вже готуємо документи і в найближчі місяці хочемо започаткувати елементи дистанційного навчання. Перші кроки в цьому напрямку робимо разом з керівництвом ЦДПРВ, яке погодилось виділити приміщення, де ми встановлюємо своє обладнання. Там буде 4 комп’ютери, під’єднаних до загально станційної мережі. І навчання з питань радіаційної та ядерної безпеки вже проводитиметься, так би мовити, на відстані. Навчальний матеріал, білет з питаннями для перевірки знань – все в електронній формі. Інструктор може контролювати процес, надавати консультації, не виголошуючи при цьому тривалі лекції. Зараз, наприклад, в окремі дні нашим інструкторам доводиться читати по вісім годин лекцій. Дистанційний метод навчання, безумовно, зменшить ці навантаження. Хочемо за­провадити також модульне навчання, що дозволить при переході працівника на іншу посаду, розряд не проходити повторно курс навчань, скажімо, з охорони праці, якщо вимоги до обсягів знань за цим напрямком не мінялися.

У наших планах зробити більш якісним і сучасним навчання керівників середньої і первинної ланки.

- Планів і задумів у вас багато судячи зі стислого переліку намічених заходів, які свідчать про велику завантаженість і напружений ритм. Попри це не можу запитати про особисте з огляду на поважну дату, яку відзначатимете невдовзі (нашому співрозмовнику 11 лютого виповнюється 75 років – авт.). Що вважаєте школою життя у своїй біографії?

- Таких дві, якщо говорити алегоріями. Перша – Уральський політех­нічний інститут, у якому навчав­ся на фізико-технічному факультеті. Навчання було важким, складним, але хороші враження залишились назавжди. У студентські роки неабияк гордилися тим, що кафедра готує спеціалістів, від роботи яких залежатиме обороноздатність і безпека країни.

Друга школа, в якій пройшов трудове загартування, гігантський хі­мічний комбінат в Ангарську.

- Чи пішли батьковими стопами діти?

- Дочка Юлія певний час працювала на різних посадах у ВП «Хмельницька АЕС», зараз – в одній з дирекцій НАЕК «Енергоатом», її чоловік Михайло Гашев нині працює заступником головного диспетчера «Укренерго». Розумницею зростає їх донька Аліна, вона активна в навчанні, серйозно займається танцями, в комп’ютерній академії. Це – наша радість.

Син Дмитро свого часу закінчив з відзнакою Московський державний технічний університет ім. Баумана, працював у одному з НДІ в Підмосков’ї, який виконував замовлення «оборонки». Але непрості 90-і внесли корективи в його трудову діяльність, не стало замовлень, що боляче вдарило по кишені і син зробив вибір не на користь НДІ.  Зараз є одним з керівників фірми в Росії, яка займається створенням, як я це називаю, ансамблів міських фонтанів. Як бачите, у сферу підготовки персоналу не пішов, але, як керівнику, напевне й такими питаннями доводиться займатися.

- Ви ж віддали цьому роки, що вважаєте найбільшим досягненням на нинішній посаді?

- Систему підготовки персоналу на Хмельницькій АЕС очолив у 1993 році. На той час вона була в зародку і жменька самовідданих людей в навчально-тренувальному пункті, виходячи з можливостей, робили все, аби перші паростки проросли й не зів’яли. Роки наполегливої праці дали свої результати, основний з яких – створення сучасної системи підготовки персоналу і хорошого колективу фахівців високого рівня. Вони прийшли сюди не з примусу, а за бажанням і в цьому основа нашої плідної діяльності, чому підтвердження –  успішне проходження двох місій ВАО АЕС. Зараз у колективі налічується 122 працівн­ики, ми здатні бездоганно виконувати великий обсяг роботи. Колектив впевнено торує шлях саморозвитку й удосконалення, досягаючи нових вершин. Ми єдиний НТЦ в галузі, де щорічно проводяться конкурси інструкторів. Тішить те, що персонал помимо основної роботи активний у громадському житті. Наші працівники беруть участь у станційній Спартакіаді, проводимо також і свою внутрішню Спартакіаду, виставляючи три команди на змагання. У колективі вміють змістовно організовувати своє дозвілля, наші вечори відпочинку завжди вирізняються цікавими творчими знахідками.

У тому, що у поважному віці маю сили й бажання працювати, також завдячую хорошому колективу однодумців і позитивній дружній атмосфері, в якій легко вирішувати будь-які виробничі проблеми.

Ольга Сокол

Фото Олександра Шустерука та Віктора Гусарова