У дружбi iз бджолами

Більше п’ятнадцяти років житель Нетішина Петро Ваник займається розведенням бджіл. Рік тому йому вдалося реалізувати власний задум у створенні лікувально-профілактичного будиночка із вуликами.

У родині Ваників ніколи не було пасічників. Два десятки років тому Петро Михайлович якось зустрівся із давнім знайомим, який займався бджільництвом.  Той так захоплено розповідав про бджіл, що у співрозмовника природно виникло бажання і собі спробувати завести пасіку.  Але, як мовиться, бажання не завжди співпадає із можливостями. Багато часу забирають  сімейні турботи та робота. А вона у Петра Ваника відповідальна – заступник начальника відділу охорони праці Хмельницької АЕС.

Одного разу  після чергової сесії у Севастопольському Національному університеті ядерної енергетики та промисловості України по приїзду до дому на Петра Ваника чекав своєрідний сюрприз -  вулик із бджолиною сім’єю. Його в односельця придбала дружина Лідія Олексіївна.

Щоб зайнятись бджільництвом потрібен певний багаж знань, практичні навики. Новоспеченому пасічнику довелось проштудіювати різну науково-популярну літературу про розведення бджіл. Допомогло і безпосереднє спілкування із досвідченими поціонувавачами творців меду.

- Зараз у мене дванадцять бджолиних сімей, - розповідає Петро Ваник, - кілька на території садиби в Старому Кривині, а інші – за селом у полі. Там вони мають поживу на полях фермерів. Добре, коли є посіви гречки. Зараз комахи «працюють» на плантації соняшника. Але перебування бджіл на таких територіях несе й певну небезпеку. На Славутчині є непоодинокі випадки, коли крилаті комахи масово гинули на полях, де місцеві землевласники проводили обробку насаджень різними хімікатами. Все залежить від совісті фермерів. Але часто гонитва за прибутками робить свою не зовсім праведну справу.

Розповідь про свою улюблену справу продовжилась біля будиночка, де з східного його боку інтенсивно вилітають бджоли. Це так званий мінікомплекс апітерапії.

Невеликий дерев’яний будиночок із дахом ховається за фруктовими деревами у садку. В одній із зовнішніх стін зроблено чотири отвори, навколо яких рояться бджоли.

– Цей дерев’яний екологічно чистий будиночок я спорудив разом із зятем минулого року, – продовжує  свою розповідь Петро Михайлович, - власний проект народився у ході детального ознайомлення із порадами пасічників, які вже спорудили такі апі­будиночки. До речі, повітря всередині в кілька разів чистіше, ніж на вулиці. До того ж там прохолодно навіть у спеку. Коли я завів пасіку, дізнався, що біополе бджоли дуже схоже на біополе людини. А температура у вулику близька до людської – 370С. У радіусі двох метрів повітря набагато чистіше, ніж те, яким ми дихаємо. В одному вулику є до п’яти тисяч бджіл. Своїми крильцями та тільцями вони створюють певну вібрацію. Як виявилося, вона позитивно діє на людський організм. Сприяє оздоровленню й тепло, яке виділяють бджоли. Додайте сюди ще цілющі аромати меду та прополісу – природних антибіотиків. У комплексі все це чудово впливає на людський організм, відновлює біополе, сприяє працездатності.

- Скільки часу проводите у такому будиночку?

- Все залежить від зайнятості. Але намагаюся спати саме тут, на жорсткому тапчані, під яким вмонтовані вулики. Кожного разу відчуваю приплив енергії та покращення самопочуття. Мені відомо, що у 1990 році апітерапевт  Охотський опублікував свої багаторічні спостереження за повітрям у вуликах і зробив висновок, що в ньому є ефірні фракції нектару, аромату квітів, меду, прополісу, перги, воску, які позитивно діють на травний тракт, серцево-судинну і дихальну системи, усувають астматичні депресії. Дуже позитивно діють фітонциди при лікуванні алергічних захворювань, хвороб, що виникли внаслідок опромінення, захворювань опорно-рухового апарату. Такого роду терапія повинна застосовуватися не як основне лікування запущених хвороб, а як метод оздоровлення. Кажуть, що стовідсоткової гарантії, що бджола  вилікує повністю, немає, а от оздоровить і відновить біобаланс організму - це точно.

До кожного  вулика підлітають нескінченні вервечки медоносних  бджіл. Працьовитості кожної можна позаздрити. Принаймні для того, щоб зібрати  кілограм меду, бджілці треба зробити майже 50 тисяч вильотів, загальний кілометраж польотів сягне 300 тисяч кілометрів, що достатньо, щоб облетіти земну кулю разів вісім.

Петро Михайлович демонструє стільники. Вони наповнені ароматним та цілющим медом. Поряд кружляють трудолюбиві комахи-медоноси. Але одній не сподобався візит господаря до вулика і він одержав в руку жалючий «автограф». Каже, що бували дні, коли на тілі можна було нарахувати їх декілька десятків. Але ці, за словами пасічника, помірні дози бджолиної отрути нормалізують обмінні процеси в організмі, допомагаючи йому боротися з багатьма недугами. Ефективними укуси є при лікуванні ревматизму.

У роботі із бджолами часто трапляються моменти, коли бджоли гинуть через певні непередбачувані обставини. Пасічники таке переносять з болем у серці. За словами Петра Ваника,  природою їм відведений невеликий термін життя. Весняна  бджола живе принаймні не більше місяця. Пізніше народжена перезимовує та завершує свій вік навесні. Але навіть за таке коротке життя вона встигає багато попрацювати. Сильна, дужа бджолина сім’я може зібрати у день від 5 до10 кілограмів меду. Тому й не дивно,  що вдячне людство навіть встановлює пам’ятники трудівницям-бджолам. Першими його встановили  японці - після Нагасакі і Хіросіми. Згодом пам’ятник бджолі встановили у Варшаві, дуже гарний  пам’ятник карпатській бджолі споруджено у селі Вучкове Міжгірського району на Закарпатті.

Коли завітати на територію Національного університету «Острозька академія» в Острозі, то там також можна побачити металевих стилі­зованих бджіл, які уособлюють студентів, що наполегливо черпають знання. А в ректора прізвище – Пасічник.

Захоплення обладнанням спеціальних будиночків для профілактичних цілей останнім часом стає масово популярним. Петро Ваник знає майже всіх пасічників на Славутчині, хто випробовує на собі терапію від близької присутності із бджолами. То нехай така тенденція приносить радість і задоволення кожному, що дові­рив своє біополе коригуванню невтомними крилатими трудівницями.

Олександр Шустерук

Фото автора