«СьогоднI для України економIчно вигідно  і потрIбно розвивати атомну енергетику»

Минулого тижня у Хмельницькому відбулося обговорення аспектів функціонування та добудови Хмельницької АЕС, організаторами якої виступили «Хмельницький енергетичний кластер» (координатор та голова Степан Кушнір) спіль­но з ГО «Екодія». Учасниками диспуту стали фахівці  Хмельницької АЕС, а саме заступник генерального директора з капітального будівництв­а Олег Рахлінський та заступник головного інженера з нових бло­ків Геннадій Самосєй, депутат Хме­льницької обласної ради Наталія Коваль,  традиційні опо­ненти атомної енергетики, представники укра­їнських громадських екологічних організа­цій Андрій Мартинюк («Екоклуб»,  м. Рівне) та Ірина Головко («Екодія», м. Київ).

Диспут розпочався риторичним питанням щодо означення часових просторів функціонування атомної енергетики: це минуле чи майбутнє?

- Я впевнений, що атомна енергетика – це не минуле і не майбутнє, це сьогодення, нагальна потреба для кожного з нас, і для економіки, незалежності та безпеки України. Як би комусь не хотілось це чути, проте наразі саме ця галузь забезпе­чує вітчизняний ринок 57% електроенергії, причому за найдешевшим тарифом - 54 копійки за кВт. Щодо її майбутнього, можу лише припустити, що людство за деякий час винайде інші джерела видобутку світла та тепла, можливо, прогре­сивно модернізує нинішні, - прогрес­ стрімко розвивається і семимильними кроками йде вперед, - висловив свою точку зору Олег Рахлін­ський.

Аргументовано підтримав колегу і Геннадій Самосєй, зауваживши, що цифрами та економічними розрахунками атомна енергетика залишає позаду себе всі інші генерації, адже в порівнянні із сонячною, яка вартує 5,36 грн за кВт, дешевша у 5 разів. Наразі за рахунок її генерації відбувається розвиток і дотування теплової та дорогих відновлюваних джерел, зокрема сонячної та вітрової, видобутком яких в Україні займаються приватні компанії. Якби на сьогодні забрати з енергоринку атомну частку, кінцевий пересічний споживач, який платить в середньому за спожиту електроенергію 90 копі­йок за перші 100 кВт, відразу відчув би удар по своєму гаманцю.

Подібну позицію відстоювала і депутат Хмельницької обласної ради, жителька Нетішина Наталія Коваль, акцентувавши, що нині альтернативи атомній енергетиці немає: «Не бачу сьогодні того джерела в плані потужностей та екологічних аспектів, яке б покривало усі потреби суспільства у використанні електроенергії. Атомна енергетика не тільки все це забезпечує, а й виступає фактором енергетичної безпеки та економічної незалежності України. Як мешканка міста-супутника ХАЕС, не бачу його майбутнього без стабільної роботи та розвитку атомної станції. Якщо не буде такого потужного підприємства у нашому регі­оні, місто втратить в плані людського потенціалу, наповнення бюджету різних рівнів, можливостей додаткового розвитку, інвестицій. Воно однозначно перестане існувати в такому форматі, в якому живе зараз».

Абсолютно протилежну думку висловлювали опоненти Андрій Мартинюк та Ірина Головко, зауважуючи, що атомна енергетика так і не стала панацеєю для людства, пік її розвитку припав на 70-80 роки минулого століття, нині ж відбувається спад генерації. Представники екологічних громадських організацій пропагували перехід на відновлювані джерела енергії і поступове припинення функ­ціонування вугільної та атомної енергетики. До основних аргументів належало вичерпання природних ресурсів запасів уранової руди, щорічне здорожчання, за словами Андрія Мартинюка, вартості атомної енергетики, бо, мовляв, зростають вимоги до підвищення рівня безпеки АЕС.

Проте, як приклад, варто навести Китай, як потужну світову державу і її плани, що стосуються розбудови атомної енергетики. Згідно з енергетичною стратегією розвитку цієї країни на най­ближчі десятиліття в амбітні плани китайців входить будівництво 100 (!) атомних енергоблоків. За словами Олега Рахлінського, сьогодні на заводах Шанхая одночасно можуть виготовляти 9 корпусів ядерних реакторів.

У ході дискусії учасники обговорювали і питання добудови третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС в плані кошторисної вартості, екологічних аспектів та безпеки. Експертами-атомниками було наголошено, що в липні 2018 року уряд схвалив відкориговане техніко-економічне обґрунтування будівництва нових мільйонни­ків­, наразі необхідно прийняти новий Закон «Про розміщення, проектування та бу­дів­ни­ц­тво енергобло­ків №3 і №4 ХАЕС». Кошторисна вар­тість двох недобудованих енерго­бло­ків станом на 2017 рік складає 72,5 млрд  грн без урахування ядерного палива. В порів­нянні із світовими стандартами, це низька ціна.

- Це обумовлено тим, що значна частина будівельних конструкцій уже готова і вони в хорошому стані. В свій час закуплено багато обладнання, яке не втратило актуальності і товарного виду і зараз: на складах чекають свого призначення баки, теплооб­мінники з нержавіючої сталі. А взагалі ми плануємо залучити в процес       60-70% обладнання українських виробників. Проте нагальним питанням на сьогодні лишається фінансування будівництва. Є два шляхи – інвестиції (як українські, так і закордонні), під­тримка світових провідних банків та реалізація проекту «Енергетичний міст: Україна – ЄС», який дозволить експортувати нашу електро­енергію за значно дорожчими цінами у Європу. Ключовою особливістю Енергетичного мосту є те, що довго­строковий контракт на експорт електроенергії з енергоблока №2 Хме­льницької АЕС буде служити фінансовим інструментом залучення коштів для добудови третього та четвертого блоків, – поінформував Олег Рахлінський. – Також хочу наголосити: якщо ми не почнемо най­ближчим часом зводити нові енергопотужності, невдовзі не буде чим заміщувати діючі енергоблоки. Це дуже серйозне питання, над ним працювали науковці, галузеві професіонали, проектанти, економісти, державники і виклали єдину позицію в Енергетичній стратегії України – потрібно розвивати атомну енергетику в країні, адже у нас чималі запаси природного урану, є досвід, відмінні фахівці, природні можливості. І найголовніше­ – потрібно займати позицію доброго господаря, адже вже стільки зроблено у цьому напрямку. Одні лише зведені будівельні конструкції у відношенні до загального кошторису проекту складають 30 відсотків вартості.

Полеміку також викликало питання можливого використання в проекті нових хмельницьких міль­йонників реакторної установки для ВВЕР-1000 виробництва чеської компанії «SKODA JS a.s» через її причетність до російського холдингу «ОМЗ», який внесений у санкційний список РНБО України. Представники Хмельницької АЕС зауважили, що ніхто ще ніяких договорів не укладав з компаніями чи особами, які є у вищеназваному списку. Поки триває вивчення ситуації.

Обговорили учасники диспуту і питання рівня безпеки та оцінки ризиків третього та четвертого міль­йонників Хмельницької АЕС. Атомники донесли присутнім, що природний і людський чинники ризиків зведені до нуля, адже при будівництві та введенні в експлуатацію будуть враховані  світові стандарти безпеки та новітні напрацювання в цьому напрямку. Нормативні стандарти з безпеки для майбутніх енергоблоків – на кілька порядків вищі за діючі. Зокрема, на третьому та четвертому блоках ХАЕС будуть додатково впроваджені системи видалення водню з герметичної оболонки, мобільні установки живлення, системи пасивного відведення тепла з гермооболонки, системи­ контролю скидання тиску, системи охолодження корпусу реактора та додаткові дизельні електростанції. Згідно з Планом аварійно­го реагування, яким керується ХАЕС, енергокомпанія регулярно спрямовує кошти у держбюджет на спеці­альну соціальну інфраструктуру зони спостереження (освітлення, оповіщення, дороги). Проте питаннями, як вони розподіляються та освоюються, ні Хмельницька АЕС, ні «НАЕК «Енергоатом» не займаються. 

В ході обговорення теми заходу не оминули увагою учасники і питан­ня постачання свіжого ядерного палива та зберігання відпрацьованого. Лише компанія «Westing­house» та російська «ТВЕЛ» воло­діють технологією виробництва палива для реакторів  ВВЕР, якими обладнані українські атомні електростанції. Було зазначено, що Україна сьогодні активно переходить на його закупівлю в американської компанії «Westinghouse», завод якої працює у Швеції.

- Що стосується зберігання від­працьованого палива, то на сьогодні є затверджений Кабінетом Міністрів проект за американською технологією Holtec. В Україні триває будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива в зоні відчуження ЧАЕС. Тому ми плануємо ВЯП у спеціальних контейнерах перевозити на зберігання саме туди. Що стосується поводження з радіоактивними відходами, то на кожній АЕС є проектна документація з будівництва комплексів з переробки твердих радіоактивних відходів. До прикладу, на Рівненській атомній електростанції він уже введений в експлуатацію, таким шляхом йдемо і ми, - розповів Олег Рахлінський. 

Тетяна Степанюк