У Львів на свята
Профспілковий комітет Хмельницької АЕС давно проторував дорогу до різних куточків України, які мають історичну, природну чи економічну «родзинку». Екскурсійні маршрути пролягли дорогами Закарпаття з відвідуванням Мукачева, Берегово, Косино. Оглядини дендропарку Софіївка в Умані, історичних місць Кам’янця-Подільського, Хотина, відвідування Київського цирку чи водних атракціонів, поїздки до Рівного на концерти та вистави театрів, Львівське кавопиття… Згадаємо традиційні сходження на гори Українських Карпат, катання на лижах у Буковелі. Комісія з культурно-масової роботи ПК ППО ХАЕС намагається урізноманітнити культурну та екскурсійну програми, надати нового забарвлення поїздкам вихідного дня тощо. Спілкування з колегами, з родиною у дорозі, поза межами міста приносить свої плоди. Особливо, якщо потрапляєш на всеукраїнське свято, як, приміром, Різдво, у Київ чи Львів.
Тридцять п’ять подорожніх з Нетішина минулими вихідними відвідали унікальне місто, що пахне кавою, має безліч музеїв, зустрічає гостей щиро і відкрито. Дістались міста Львова близько обідньої пори, і, зазвичай, нетішинці кинулись по кав’ярнях, маленьких і великих закладах харчування. А їх тут безліч і на будь-який смак. У тому числі можна потрапити й у криївку з усіма наслідками від того перебування – винесенням москаля, атрибутами військового часу тощо.
Та, зазвичай, всі намагаються скуштувати кави, дістатись так званої львівської копальні кави. За легендою каву тут добувають, як корисну копалину на зразок вугілля чи торфу. Тут розповідається історія про відомого кавомана світу Юрія Кульчицького, історія будівлі на Ринку, 10 – палацу Любомирських, як Дому товариства «ПРОСВІТА» тощо. Тут обсмажують та готують понад 30 видів кавових напоїв. Разом із кав’ярнею та шахтою продовжує діяти і книгарня, яка сприяє поширенню україномовної книги.
Дехто пішов оглядати музей зброї, щоб побачити, як протягом часу змінились обладунки воїнів, що прислужились бійцям різних народів та часів у боротьбі за незалежність та як предмет поневолення інших.
Було цікаво бродити поміж чисельної публіки, яка з’їхалась, напевно, з усіх кінців України. Традиції змінюються дотепер. Як стверджують старожили, в православних сім’ях, які жили у Львові до початку Другої світової війни, були елементи суто українського святкування. У римо-католицьких сім’ях ці традиції були дещо іншими. Наприклад, у місті не було вертепів у тому вигляді, як вони існують зараз - це більше українська сільська традиція, принесена до міста. Так само ялинка була загальноєвропейською традицією, а дідух частіше ставили у провінції. Об’єднувало католиків і православних ставлення до Нового Року. Він не мав великого значення у Львові та був прохідним елементом у святковому циклі.
Цікаво, що на Львівщині поширене виготовлення «павуків» з соломи, яких підвішували в хаті. Легенда сповіщає, що «втікаючи від Іродових воїнів і зачувши їхнє наближення, Мати Божа з Йосифом та Ісусиком сховались у печеру. Павук миттєво заснував вхід до печери павутинням. Коли над’їхали воїни і побачили таке густе сплетіння павутини, то зрозуміли, що тут не тільки не могли зайти люди, а й комаха залетіти, отож помчали далі. І Свята Родина була врятована».
Екскурсія тривала й вечірньої години, коли група заїхала у досить таки далеченький від міста готель. Місцеві жителі продемонстрували дійство зустрічі Ісуса та Нового року, проспівали низку колядок та інших ритуальних пісень. А далі нетішинців розважав вокально-інструментальний ансамбль, з яким атомники співали «на біс», демонстрували свої пісенні здібності.
Наступного дня група знову святкувала у Львові. Після обміну враженнями одні зажадали відвідати місця, що приглянулись для інших. І хоча природа задощила, вона не зіпсувала враження про гарне свято.
Петро Шелепало
Фото Віктора Гусарова
