У надійності реакторів РБМК ніхто не сумнівався

Про Чорнобильську АЕС заступник начальника хімічного цеху з ремонту ХАЕС Сергій Лапигін знає, як мовиться, не з книг. Він там працював шість років.

Поріг електростанції Сергій Петрович переступив після закінчення енергетичного технікуму в Уфі. Трудову біографію розпочав оператором хімічного цеху. Під час роботи вирішив поглиблювати знання  у цій царині і став студентом Київського політехнічного інституту. Згодом перевівся у Московський енергетичний інститут на факультет «Ядерні електростанції та установки». Дипломна робота Сергія Лапигіна стосувалась особливостей експлуатації реакторів РБМК та методики захоронення відпрацьованого ядерного палива.

- 25 квітня 1986 року в інституті відбувся захист моєї дипломної роботи, - пригадує Сергій Петрович. - Окрилений успіхом зразу вирішив повернутись додому і в колі рідних та друзів відсвяткувати закінчення навчання. Коли вранці 26 квітня прибув до міста Прип’ять, почув, що на Чорнобильській АЕС сталась велика аварія. Зразу й не міг повірити у таке, бо добре знав принцип роботи та системи захисту таких реакторів. Ми їх вважали кращими у світі. У місті помітив велику кількість працівників правоохоронних органів та машин, які поливали спеціальним розчином вулиці та тротуари. Того дня жителі міста жили повноцінним життям, ходили в магазини, відвідували адміністративні заклади. З уст в уста передавалась інформація про можливу евакуацію. У це також було важко повірити, бо лише півроку тому моя сім’я одержала квартиру у новому будинку. Десь приблизно опівночі до нас навідались медичні працівники і запропонували прийняти препарати йодистого калію. А вранці біля будинку вже стояли автобуси. Керівники евакуації запропонували взяти з собою лише документи і запас харчів на три дні. Ніхто й не міг здогадатись, що цей від’їзд буде прощальним.

Під час евакуації автобусів на всіх жителів Прип’яті не вистачало. Сім’я Лапигіних вирішила скористатись послугами електропотяга. Доїхали до Чернігова, а потім до Брянська, де жила рідня.

За тиждень після аварії Сергій Петрович ще не мав жодної інформації про стан справ на ЧАЕС, згодом довідався про створення спеціального центру, у якому збирались спеціалісти, які обслуговували обладнання на електростанції. Після проходження спеціальних курсів на Курській АЕС його зарахували до групи ліквідаторів.

Для команди, до складу якої входив Сергій Лапигін, було поставлено завдання засвідчити стан обладнання, яке належало хімічному цеху. Ліквідатори все ретельно оглядали, брали участь у відкачуванні води з «мінусових» відміток. Такими роботами Сергій Петрович займався більше двох тижнів. Жити доводилось на кораблях, які були пришвартовані до берегів Київського водосховища. Автобуси для перевезення ліквідаторів мали на вікнах вмонтовані свинцеві пластини.

Після Чорнобильської трагедії майже рік Сергій Лапигін працював на Волгодонській АЕС, а перед пуском першого енергоблока ХАЕС очолив тут зміну хімічного цеху.

У 2005 році заступнику начальника хімічного цеху Сергію Лапигіну надійшла пропозиція від Московського центру Всесвітньої Асоціації Операторів АЕС взяти участь у  партнерській перевірці Білібінської АЕС Російської Федерації.

- На Білібінській АЕС, - розповідає Сергій Петрович, - експлуатується чотири гетерогенних канальних реактори на теплових нейтронах, в яких для уповільнення реакції  використовується графіт, а функції теплоносія виконує вода. За таким принципом збудовані реактори на Ленінградській, Курській, Білоярській та ряді інших АЕС, а також на Чорнобильській АЕС. Єдиною відмінністю ядерних енергетичних установок на Білібінській АЕС є те, що вони порівняно невеликої потужності. Вони там постійно модернізовуються і працюють наді­йно.

Сергій Петрович і досі переконаний, що якби на Чорнобильській АЕС не було нехтування елементарними правилами експлуатації, то й досі тамтешні реактори приносили б користь для нашої держави. Виконуючи обов’язки міжнародного експерта, спілкувався із спеціалістами Чехії, США, Пакистану, Литви. Всі усвідомлюють, що аварія на ЧАЕС сталась через збіг обставин. Після Чорнобильської  трагедії у Росії ще ніхто не закрив діючі РБМК, натомість розглядаються питання продовження терміну експлуатації окремих енергоблоків, адже будівництво нових АЕС вимагає колосальних капіталовкладень.

Сьогодні Сергій Лапигін у хімічному цеху ХАЕС опікується ремонтами, від якісного проведення яких залежить повноцінна експлуатація двох діючих енергоблоків. Фахівець переконаний, що у його колег вистачає компетентності та досвіду для безпечної експлуатації.

Олександр Шустерук

Фото автора