У Нетішині футбол в пошані
Стадіон Хмельницької АЕС безперечно в числі кращих у регіоні. І він пам’ятає часи, коли на футбольне поле виходив основний склад грандів українського футболу, аби позмагатись у двобої і з переможцем Кубку України Шепетівським «Темпом». Приміром, Микола Панасюк у замітці від 19 квітня 1991 року пише, що «гра вийшла на диво цікавою і захоплюючою. Чотири безвідворотних м’ячі побували у воротах мукачівського «Приладиста». Двічі відзначився Олександр Довгалець. У наступному матчі була гра з Івано-Франківським «Прикарпаттям». Тут гості тріумфували із рахунком 2:1».
Звідки ж узявся Шепетівський «Темп», що дістався вершин у нашому футболі?
Клуб заснований у 1990 році в Шепетівці під назвою «Темп» при місцевому однойменному кооперативі з ініціативи Джумбера Нішніанідзе. Він став президентом клубу і повністю фінансував всі його витрати.
У 1990 році команда брала участь у чемпіонаті України серед аматорських команд, у зональному турнірі команда впевнено посіла 1 місце, випередивши такі команді як "Приладист" Мукачеве, "Нива" Бережани, "Підшипник" Луцьк та інші. У фінальному турнірі, де грали переможці 6 зон, "Темп" зайняв 4 місце, пропустивши поперед себе "Автомобіліст" Суми, "Маяк" Очаків та "Сталь" Комунарськ. Але у зв'язку з розширенням української зони Другої Ліги СРСР всі учасники фінального турніру отримали підвищення у класі.
Перед сезоном 1991 року команду очолив відомий тренер Іштван Секеч, якому допомагали його брат Василь та шепетівчанин Віктор Кушко. До команди прийшли відомі гравці, які мали досвід виступів в професійному футболі: Сергій Сечин, Олександр Бондаренко, Геннадій Повар, Олександр Довгалець та Сергій Аргудяєв. Також за команду грав відомий нині тренер Олег Федорчук.
Проте команда зірок з неба не хапала, і в підсумку зайняла 9 місце серед 26 колективів, що для дебютанта було дуже непогано. 27 листопада 1991 року "Темп" став володарем Кубка УРСР, перемігши в фіналі рівненський «Верес» – 2:1 і 1:1. Це був останній розіграш кубка, так як на момент фіналу Україна вже здобула незалежність. Завдяки цій перемозі команда отримала право виступати у вищій лізі першого незалежного чемпіонату України. Тренером залишився Секеч, але підсилення складу не відбулося і команді важко було конкурувати з такими командами як "Шахтар", "Чорноморець", "Таврія", "Карпати" та інші.
В результаті команда посіла останнє місце в своїй підгрупі і втратила місце у вищій лізі. Кращим бомбардиром став Олександр Довгалець, який забив 4 з 9 забитих командою голів.Сезон 1992/93 років команда почала в першій лізі з новим наставником. Ним став відомий спеціаліст Зая Авдиш.
Але вже в у вересні його змінив Юрій Войнов. Він теж протримався недовго - лише до кінця року, з січня команду очолював вже Сергій Доценко. До команди прийшло кілька легіонерів з ближнього зарубіжжя, серед яких виділялися гравці збірної Білорусі Сергій Гомонов та Геннадій Кондратьєв, які були добре відомі завдяки виступам за мінське "Динамо". Це дало результат і "Темп", незважаючи на тренерську чехарду, зайняв друге місце пропустивши вперед лише вінницьку "Ниву". В боротьбі за 2 місце шепетівці випередили такі команди як "Нафтовик" Охтирка, "Ворскла" Полтава, "Прикарпаття" Івано-Франківськ та "Поліграфтехніка" Олександрія. Кращим бомбардиром команди став Ігор Коляда.
Разом із Романом Григорчуком з 26-ма забитими м'ячами (у 42-ох матчах) він став кращим бомбардиром сезону в першій лізі. У півзахисті грали відомі по виступах за "Металіст" та "Дніпро" Ігор Талько та Юрій Кривченко. А в захисті грав Арсен Аваков, який пізніше розкрився як бомбардир.
Тож наступний сезон команда знову почала в еліті українського футболу. В команді відбулася зміна тренера – ним став Леонід Ткаченко, який тривалий час очолював харківський "Металіст".
Команду покинули нападники Кондратьєв (правда він встиг провести 3 матчі і навіть забив 1 гол) та Коляда, який поїхав підкорювати ліванський чемпіонат. Разом з Ткаченком прийшло відразу кілька колишніх гравців "Металіста": Яловський, Деревинський, Колоколов, Ралюченко та Сусло. Пару форвардів склали Аваков та Сергій Скаченко, який в підсумку став одним з кращих голеадорів ліги, забивши 13 голів. Також в команду прийшло кілька грузинських футболістів: воротар Жоржоліані, брати Капанадзе та Юрій Габіскірія. В цілому команда провела досить рівний сезон, здобувши 12 перемог в 34 матчах. У підсумку це дало змогу зайняти 9 місце, це був найуспішніший сезон в історії колективу.
У наступному сезоні «Темп» втратив фінансову стабільність. В результаті Леонід Ткаченко покинув команду, разом з ним пішли ключові гравці, а команда вела боротьбу за виживання. Кілька турів команду очолював Станіслав Берников, а в кінці сезону "Темп" очолив співвітчизник президента Реваз Дзодзуашвілі. Разом з тренером прийшло ще кілька грузинських виконавців, але їхній рівень майстерності був не надто високим. Лідерами колективу залишилися брати Капанадзе, у воротах непогано стояв Олег Колесов, який був першим чемпіоном України в складі "Таврії". Також непоганою грою запам'ятався захисник Георгій Чіхрадзе, якого пізніше запросили в донецький "Шахтар". У підсумку одного очка не вистачило "Темпу" до рятівного 16-го місця і він знову понизився у класі.
А у Нетішині футбол прижився і продовжує успішно розвиватись.В далекому 1980 році нетішинська команда «Енергетик» вперше взяла участь у обласних змаганнях. Назва команди змінювалась, але незмінним залишалось бажання досягнення майстерності. Спочатку команда називалась «Горинь», згодом «Будівельник», далі «Протон» (представляла УБ ХАЕС), а з 1986 року «Енергетик» (ХАЕС). Вже з перших років участі в чемпіонаті області команда неодноразово перемагала грандів змагань футбольні колективи м. Хмельницького, Волочиська, Дунаєвець. В 1987 році «Енергетик» досяг кращого результату: набрав найбільше очок, забив багато голів і виборов перше місце, 1993 року команда знову виборола перше місце, а 1996-го була другою… Зазначимо, що останні два сезони поспіль команда «Енергетик – Миклуш» є чемпіоном Хмельниччини у своєму класі.
Футбольна секція ДЮСШа була заснована 1986 року.
При КДЮСШ організовано 9 дитячих груп і дві групи при ФК «Енергетик». Юнацька команда КДЮСШ-«Енергетик» 1995 року виборола 1 місце з міні-футболу у чемпіонаті «Граємо за Україну разом», в цьому ж році в дитячо-юнацькій лізі була другою в області, а 1997 року отримала 1 місце в обласних змаганнях…Чимало знаних футболістів виховано тут.
Два тренери нині носять звання заслужених – Володимир Моцюк та Володимир Возьний.
Гравця київського «Динамо» та національної збірної з футболу Віталія Косовського представляти не треба – довгі роки він був кращим півзахисником відомого клубу, згодом тренером «Ворскли». А основи майбутніх успіхів було закладено у КДЮСШ м. Нетішин.
У складі молодіжної збірної країни виступав Валерій Федорчук, який у сезоні 2014/15 років у якості півзахисника ФК «Дніпро» брав участь у фіналі Ліги Європи, а наступного сезону у складі київського «Динамо» виборов Суперкубок України. Останніми роками в місті проводиться традиційний турнір на призи цього вихованця нетішинського футболу. Чемпіоном світу 2019 року серед молоді став Олексій Хахльов. Олексій – вихованець Володимира Возьного. Нетішин був базою для його зростання, як і для сотень інших юнаків.
Звичайно ж, поява на футбольному полі майстрів шкіряного м’яча сприяє популяризації цього виду спорту.
А ветерани київського «Динамо», інших провідних клубів України були у Нетішині неодноразово.
На знімку: ветерани українського футболу на оглядовому майданчику ХАЕС; підростає зміна.
Фото з архіву Віктора Гусарова
