З науковим пiдходом про флору та фауну

У Нетішинському міському краєзнавчому музеї відбувся регіональний круглий стіл, присвячений Міжнародному дню водно-болотних угідь. У заході активну участь взяли представники Українського товариства охорони птахів, Національного природ­ного парку «Дермансько-Остро­зь­кий», Національного природного парку «Мале Полісся», Хмельницької АЕС. За словами організаторів, основна мета круглого столу – об’єднання зусиль у напрямку збереження та дослі­дження водно-болотних угідь регіону Малого Полісся.

У вступному слові директор Нетішинського міського краєзнавчого музею Оксана Кононюк дала коротку характеристику діяльності  колег у сфері вивчення особливостей флори та фауни у нашому регіоні. Зібраний науковцями музею матеріал є унікальним і доступним для ознайомлення усіх бажаючих.

Про значення  місцевого музею у пропаганді культурно-мистецьких, соціальних та екологічних заходів розповіла начальник відділу роботи з громадськістю та ЗМІ Хмельницької АЕС Тетяна Лиситчук.

З доповіддю про значення Всесвітнього дня водно-болотних угідь як засобу привертання уваги громадськості до збереження довкілля виступила Ольга Базан. Вона акцентувала увагу присутніх на тому, що кожного року на початку лютого країни світу, які мають на своїх територіях водно-болотні угіддя, у тому числі й Україна, відзначають Все­світній день водно-болотних угідь. Він був заснований з нагоди підписання світовою спільнотою 2 лютого 1971 року у іранському місті Рамсар міжнародної угоди – Конвенції з водно-болотних угідь міжнародного значення, що має назву «Рамсарська конвенція». У ній вказано на тісний зв’язок між водно-болотними угіддями, водою і людьми. Водно-болотні угіддя є ресурсом, який має велике соціально-економічне, культурне та наукове значення, і їх втрата є непоправною.

 ТРАДИЦІЇ  ВИВЧЕННЯ   РЕГІОНАЛЬНОЇ  ФЛОРИ

Нетішинський міський краєзнавчий музей активно працює у різних напрямках вивчення минувшини та сьогодення рідного краю. Один із них у ході круглого столу представила науковий співробітник закладу Наталія Горячова. За її словами, перші дослідження рослинності східної частини Малого Полісся мали флористичний характер. За їх результатами публікувались списки рослин. Наприкінці 30-х років ХІХ ст. в регіоні працював В.Тишецький. Він досліджував флору в околицях міст Острога та Полонного. Перелік зафіксованих ним рослин включав 663 види, зокрема, рідкісні - вовчі ягоди пахучі, рододендрон жовтий, живокіст серцевидний, глід згладжений, зимолюбка зонтична, синюха голуба тощо.

У 80-х роках цього ж століття біля Острога, Полонного та Славути проводив флористичні  дослідження І.Ф.Шмальгаузен. Він виявив біля Полонного місцезростання рідкісних видів, серед яких кадило мелісолисте (сарматське), астранція велика, верба чорнична, ситник розчепірений. У 1957 році з’являється стаття Є.М.Брадіс «Рослинність східної частини Малого Полісся та питання ботаніко-географічного районування західних областей УРСР». У матеріалі подано зага­льну характеристику Малого Полісся, визначено його межі, розроблено схематичну карту. Тут вперше використано назву «східна частина Малого По­лісся» і охарактеризовано її рослинність.

Пізніше (1977 рік) при проведенні геобота­нічного районування Є.М.Брадіс виділила Малополіський округ соснових, дубово-соснових лісів та евтрофних боліт.

У 80-ті роки ХХ ст. А.І.Барбарич на Малому Поліссі дав характеристику ділянці мезотрофних боліт поблизу сіл Дертка і Дорогоща Плужнянського району та біля озера Святого Ізяславського району. Він висловив припущення, що район внутрішньої акумулятивної рівнини Верхнього Бугу і Стиру з підрайоном Острозької прохідної низини є місцем збереження низки гляціальних реліктів в Україні.

Наталія Горячова акцентувала увагу присутніх на тому, що доленосним для Хмельниччини стало знайомство у середині 80-х років минулого століття заступника голови Хмельницького обласного комітету по екології та раціональному природокористуванню С.А.Яреми із завідувачкою Лабораторії Інституту ботаніки імені М.Г.Холодного НАН України Т.Л.Андрієнко, яка відгук­нулась на запрошення дослідити природні багатства центральної і північної частини області.

Працівники Хмельницького обласного краєзнавчого музею також брали участь у наукових експедиціях з вивчення рослинного різноманіття Малого Полісся і в фондах музею зберігається чимала гербарна колекція зібраних рослин, у якій – деякі рослини, котрі зростають на перезволожених ділянках. Через перезволоженість та важкодоступність на болотах збереглося багато рідкісних рослин.

Свою лепту у дослідження флори рідного краю вніс і Нетішинський міський краєзнавчий музей. Тут на основі наукових досліджень створено природничу експозицію. Музей офіційно було відкрито 27 вересня 2001 року, але робота зі збору екс­понатів для майбутньої експозиції розпочалася ще 1994 року, коли рішенням Нетішинської міської ради було створено краєзнавчий центр-музей – поза­шкі­льний заклад при відділі освіти на чолі з Г.Й.Фурманчук. З 1994 по 2000 роки було проведено величезну збиральницьку роботу, в процесі якої було започатковано основні колекції музею, у тому числі ботанічну.

Оскільки в місті Хмельницькому вже існував обласний краєзнавчий музей, аби не повторюватись, наукові співробітники Нетішин­ського музею вирішили висвітлювати природу території в радіусі 30 км навколо Хмельницької АЕС. Сюди належать частини Хмельницької та Рівненської областей.

Наукова характеристика рослинного покриву цієї території до середини 90-х років ХХ ст. була практично не розроблена, тому в серпні 1997 року, на замовлення міської ради, в околицях Нетішина працювала ботанічна експедиція Міжвідомчої комплексної лабораторії наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекобезпеки України, у складі якої працювали професор, доктор біологічних наук Т.Л.Андрієнко (керівник), науковий співробітник лабораторії, кандидат біологічних наук О.І.Прядко та кері­вник гуртка краєзнавчого центру-музею М.А.Шолохова. В результаті обстеження було зібрано і виготовлено плоский гербарій 111 видів природної флори для побудови ботаніч­ної експозиції.

Матеріалів вищезазначеної експедиції було недостатньо для побудови природничої експозиції, тому керівництвом музею спільно із співробітниками Ботанічного музею НАН України за сприяння Нетішинської міської ради в кінці травня – на початку червня 2001 року була організована природнича експедиція, під час якої дета­льно вивчалося природно-видове різноманіття флори території спостереження Хмельницької АЕС та збирався матеріал для створення об’ємного гербарію. В експедиції брали участь директор музею Г.Й.Фурманчук, завідувач київського Ботанічного музею, кандидат біологічних наук В.В.Новосад, співробітник цього ж закладу, кандидат біологічних наук Л.І.Крицька, а також співробітник Нетішинського міського краєзнавчого музею О.М.Романчук. На даний момент ботанічна експозиція в Нетішинському міському краєзнавчому музеї, за словами відвідувачів, вважається однією з кращих в Україні. У залах «Рослинний світ Хмельницької області» та «Природоохорона» представлені рослини лісу, пісків, луків, а також і болотні види. Окрасою зали «Природоохорона» є акваріум з мохами та болотними рослинами регіо­ну, фрагмент сфагнового болота. Інформація доповнена чудовими кольоровими фотографіями­.

ПЕРЛИНА  НЕ  ТІЛЬКИ  ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

Місцевість, на якій знаходиться місто Нетішин, називають східною частиною Малого По­лісся, яке, за визначенням науковців, охоплює  південну­  час­тину Рівненщини та північні райони Хмельни­цької, Тернопільської і Львівської областей. Особли­вістю цієї території є наявність  лісів, боліт та низки рослин, занесених до «Червоної книги Укра­їни», а також таких, що не зустрічаються в інших місцевостях. Унікаль­ність природи Малого Полі­сся ста­ла поштовхом для прийняття Указу Президента України від 2 серп­ня 2013 року №420/2013 «Про створення наці­о­на­льного природного парку­ «Мале Поліс­ся», загальна  площа якого складає 8762,7 гектара і окресленого в межах території Славутського та Ізяславського районів. Про це йшлося у доповіді наукового співробітника націона­льного природного парку «Мале По­лісся» Марини Белінської.

Про унікальність національного природного парку «Мале Полі­сся» свідчить інформація, яку зібрали дослідники. За їх даними, у лісовому фонді заповідної території домінують природні культури сосни звичайної  (понад 50 відсотків площ), берези повислої.  Крім того, зустрічаються окремі ділянки дубово-грабових лісів. Лучна рослинність зосереджена здебільшого у заплаві річки Горинь. Тут переважають болотисті, торф’яні луки. Територія парку - скарб для дослідників. Тут представлені всі типи боліт східної частини Малого Полі­сся, болотної рослинності на різних стадіях розвитку. Це рідкісні утворення не лише на території краю, а й країни. Унікальною є флора, до якої входять майже 700 видів судинних рослин, 15 з яких занесені до Червоної Книги, а 35 видів підлягають особливій охороні на території області. Фауна проектованого парку представлена 255 видами хребетних тварин. Тут зустрічаються чотири види тварин Європейського Червоного списку, 101 вид додатку другої Бернської конвенції, 11 видів тварин, які занесені до Червоної Книги України, та 53 види під особливою охороною у Хмельницькій області. Щоб досконало дослідити всі рідкісні види флори і фауни парку, на його території планують створити спеціальні підрозділи з кваліфікованими   фахівцями. На теренах нашого краю вже було проведено кілька експедицій за участю відомих ботаніків з Хмельницького та Києва. Вони зафіксували такі раритетні види флори, як верба чорнична, ситник бульбистий, шейцерія болотна­, а також осока богемська, яка в Україні вважалася зниклою, раніше її виявили лише у Закарпат­ті. Завдяки створеному національному природному парку «Мале Полісся», який рахується 48-м у нашій державі, Хмельницька область знаходиться на першому місці в Україні за площею територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Створення національного природного парку «Мале Полісся» вважається знаковою подією для Хмельниччини. Вся його територія входить до зони спостереження Хмельницької АЕС. Це певною мірою накладає ще більшу відповідальність працівників електростанції за безпечну експлуатацію діючих енергоблоків. Показовим є те, що за роки  роботи ХАЕС ще жодного разу не було зафі­ксовано негативного впливу на довкілля. Це сприяло тому, що у нашій місцевості комфортно себе почувають різні види тварин, птахів. Є багато унікальних рослин, які систематизували науковці.

В  ОТОЧЕННІ  ІСТОРИЧНИХ  ПАМ’ЯТОК

Доповнюючи інформацію про унікальність природи в нашому регіоні розповідями про Національний природний парк «Дермансько-Острозький» поділились його працівники О.Базан та О.Головко. Він був створений  2009 року на території Здолбунівського та Острозького районів Рівненської області. Парк, який має площу 5448,3 гектара, розташований у найвужчій частині Малого Полісся – Острозькій прохідній долині, в заплаві річки Збитинка, що протікає між мальовничими пагорбами Волинської та Поді­льської височин. Завдяки своєму географічному положенню територія національного парку виявилась на перетині кордонів різних фізико-географічних областей, що зумовлює різноманіття ландшафтів та багатство рослинного та тваринного світу.

Основна річка парку – Збитинка. Загальна довжина її становить 56 кілометрів, площа водо­збору – близько 400 квадратних кілометрів. Найбільшою водоймою парку є Новомалинське водо­сховище площею 200 гектарів, розташоване на річці Збитинка біля села Новомалин. Розчленований рельєф зі стрімкими схилами і вузькими улоговинами, характерний для центральної частини парку, створює напрочуд мальовничі краєвиди та сприяє виходу підземних вод у підніжжях та днищах ярів. Неподалік від села Мости, в улоговині між двома горбами-останцями знаходиться одне з найбільших джерел парку – «Ринва».

Строкатість екологічних умов зумовлює розма­їтість рослинного покриву території НПП «Дерман­сько-Острозький». Ліси представлені дубовими, грабово-дубовими, грабово-дубово-сосновими, дубово-сосновими, сосновими, ясеновими, чорновільховими угрупованнями та рідкісними угрупованнями скельнодубових та ялинових лісів. Своєрідною і багатою є болотна рослинність, переважають тут низинні болота. Найбільшим за площею та найбагатшим за видовим складом флори є Бущанське болото (місцева назва – Перетоки) в заплаві річки Збитинка поблизу села Батьківці. Це середньоєвропейське карбонатне болото. Далі на схід подібні біотопи майже не зустрічаються.

Флора парку на сьогодні налічує 763 види рослин, з них 87 видів мають охоронний статус. Зокрема, до Червоної книги України занесено 46 видів рослин. З рідкісних видів рослин на території національного природного парку «Дермансько-Острозький» поширені плауноподібні: баранець звичайний, плаун річний, низка орхідей, таких як пальчатокорінники травневий, Фукса та м’ясочервоний, жировик Лезеля, любки дволиста та зеленоквіткова, коручки болотна, чемерниковидна та темно-червона, булатки великоквіткова, червона та довголиста. Надзвичайно цінними в парку є такі рідкісні болотні види як сверція багаторічна та язичник україн­ський. На вологих місцях поширені, крім того, сашник іржавий, осоки Девела, Хоста, дводомна, а також комахоїдні рослини – товстянка звичайна та росичка англійська.

Фауна національного природного парку налічує 460 видів тварин. З них охороняється 207 видів, в тому числі 46 – Червоною книгою України. З рідкісних представників безхребетних трапля­ються жук-олень, махаон, мнемозина, стрічкарка тополева, мінливець великий. Тут можна побачити чорного лелеку. Відмічені також журавель сірий, гоголь, крех середній. На території парку відмічені такі види рукокрилих, як вечірниця руда, кажан пізній, нічниця водяна. З рідкісних хижих ссавців трапляються видра, горностай, тхір лісовий.

Територія національного парку цікава не лише з природничої точки зору. Довкола розташовані такі визначні історико-культурні пам’ятки, як Острог – місто-фортеця, родове гніздо князів Острозьких, монастир, заснований ними у Межирічі; руїни замку у Новомалині; селище Дермань, де народився відомий поет, публіцист, громадсько-політичний діяч Улас Самчук. На території парку збереглись археологічні пам’ятки трипільської, городоцько-здовбицької, тишнецько-комарівської культур, залишки поселень доби бронзи та заліза.

Представники національного парку розповіли, що кілька років поспіль вони намагаються привернути увагу до пізнання особливостей місцевої флори та фауни за допомогою різних акцій – піших те велосипедних прогулянок, фестивалів.

УНІКАЛЬНИЙ  ОБ’ЄКТ –  ВОДОСХОВИЩЕ  ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ  АЕС

Про це йшлося у доповідях заступника нача­льника відділу охорони навколишнього середовища Хмельницької АЕС Олександра Голода та  голови Рівненського обласного відділення Українського товариства охорони птахів, члена Західноукра­їнського орнітологічного товариства Василя Ільчука.

Олександр Васильович розповів про технічні характеристики ставка-охолоджувача електростанції, який займає площу 22 квадратні кілометри. До контролю його води причетні і працівники еколого-хімічної лаборато­рії, якою він опікується. Він запевнив, що вона відповідає всім встановленим санітарним нормам і за деякими показниками вважається чистішою за ту, що протікає у річці Горинь. Стабільна екологічна обстановка на території водосховища та й 30-кілометрової зони спостереження в цілому сприяє роз­множенню та росту багатьох видів риб.

Продовжуючи тему про особливості станційної водойми Василь Ільчук розповів про постійну присутність різних видів птахів, для яких це місце є не тільки хорошим прихистком, а й стабільною кормовою базою. За підрахунками, на водосховищі Хмельницької АЕС можна побачити 76 видів птахів, частина з них занесена до Червоної книги. Особисто Василю Ільчуку приємно спостерігати за поведінкою лебедів-шипунів, яких на водосховищі налічується у різні пори року більше двох сотень. Вони звикли до уваги людей, тому із вдячністю ласують принесеним хлібом, зерном.

Після завершення роботи регіонального круглого столу його учасники були запрошені на екскурсію, яку підготував відділ роботи з громадсь­кістю та ЗМІ. Першим об’єктом відвідин стала дільниця біомеліорації ХАЕС. Семе тут займаються розведенням таких риб, як короп, білий та чорний амури, товстолоб. Про унікальність таких процесів екскурсантам розповів начальник дільниці біомеліорації гідротехнічного цеху Олег Братенко. Він також повідомив, що розведення різних риб є технологічною необхідністю. Саме вони допомагають підтримувати оптимальні фізико-хімічні характеристики води, яка використовується для стабільної роботи великої кількості обладнання.

Потім гостей чекало знайомство із постійними пернатими мешканцями водосховища. За допомогою біноклів вони побачили бакланів, крижнів, лисок та граціозних лебедів.

Олександр Шустерук,

 кореспондент газети,

Віктор Войковський,

науковий співробітник Нетішинського міського краєзнавчого музею

Фото авторів та Віктора Бондарця