У прагнені поступу та самовдосконалення
Якщо запитати працівників Хмельницької АЕС, який підрозділ на електростанції найголовніший, однозначної відповіді не дасть ніхто. Всі системи взаємопов’язані, як у механічному годиннику. Одними опікуються реакторники, гідротехніки, електрики, іншими – турбіністи, третіми – хіміки, і так далі. Працівникам турбінного цеху належить велике технічне господарство, яке в основному сконцентроване у машинному залі. Кожен працівник, як мовиться, із заплющеними очима може швидко дістатись до закріпленого за ним обладнання. Таку своєрідну школу довелось пройти і провідному інженеру управління турбіною Андрію Микульському, який належить до складу оперативного персоналу зміни «Д».
Після закінчення у 2004 році вузу, що до анексії Криму – Севастопольський національний технічний університет - вважався профільним для атомної енергетики України, Андрій Микульський повернувся у рідний Нетішин. Саме тоді запрацював другий енергоблок, пуск якого розтягнувся більше як на десятиліття. Молодому спеціалісту поталанило розпочати свою трудову біографію саме на цьому енергетичному об’єкті, обіймаючи посаду машиніста-обхідника.
Андрій Микульскій добрими словами згадує своє становлення як професіонала під опікую начальника зміни другого енергоблока Олександра Щуклого, начальника зміни «Д» Мирослава Сидорака.
Згідно із посадовою інструкцією машиніст-обхідник повинен не тільки контролювати і забезпечувати безперебійну роботу основного турбінного устаткування, а й знати будову і технічні характеристики турбогенератора, допоміжного устаткування, теплових схем, технологічні процеси роботи установки та багато-багато інших технологічних тонкощів.
- Роботою турбінного обладнання на нашій електростанції, - розповідає Андрій Микульський, - опікуються професіонали, за плечима яких фахова освіта і багаторічний досвід. Протягом тридцяти останніх років функціонування турбінного цеху тут добре відпрацьована система підбору кадрів. До відповідальних робіт допускаються лише “загартовані” на експлуатації та ремонтах працівники. Молоді спеціалісти після вузів, як правило, свою трудову біографію розпочинають машиністами-обхідниками турбінного устаткування. На такій посаді вони зазвичай працюють кілька років, а потім мають конкретними справами довести, що турбінне господарство знають “як свої п’ять пальців”. І лише тоді відкривається дорога для інженерних посад.
За таким принципом відбувався і мій кар’єрний ріст.
З 2015 року Андрій Микульський трудиться провідним інженером управління турбіною зміни «Д» першого енергоблока. Його робочий день розпочинається з рапортів машиністів-обхідників, які оглядають основне обладнання. Коли надходить інформація про технологічні параметри турбоагрегата, берегових насосних станцій, турбоживильних насосів та іншого обладнання, Андрій Микульський має змогу оцінити обстановку, яка на поточний момент панує у машинному залі. Тут дрібниць не існує, бо всі процеси взаємопов’язані. Відповідно до посадових обов’язків, провідний інженер здійснює оперативне керування турбіною, її технологічними системами відповідно до графіків та інструкцій, забезпечує надійну і економічну її роботу та допоміжного устаткування, контролює теплотехнічні і технологічні показники устаткування і систем турбіни. Також разом із начальником зміни координує всі дії персоналу під час роботи зміни, є безпосереднім керівником при проведенні переключень у системах і на устаткуванні цеху при всіх режимах експлуатації. Забезпечує підготовку до ремонту устаткування, споруд, обладнання, приміщень, майданчиків відповідно до вимог охорони праці, пожежної безпеки і виробничих інструкцій.
Андрій Микульський переконаний, що зміна – це добре злагоджена команда, у якій від компетентності кожного залежить надійність роботи обладнання. Вчасне виявлення технологічних змін, огріхів у роботі систем та агрегатів дає можливість оперативно прийняти рішення щодо виправлення ситуації. А воно завжди повинно бути вірним, бо ж на карту поставлена безпека експлуатації стратегічного об’єкта.
За час роботи Андрія Микульського на посаді провідного інженера на першому енергоблоці проведена широкомасштабна кампанія з реконструкції та модернізації згідно із програмою продовження його терміну експлуатації. Для нього особисто та колег по роботі важливим є забезпечення надійної експлуатації основних систем та агрегатів. Контроль триває постійно.
Андрій Микульський за своє вдачею не належить до так званої когорти «кар’єристів», які ладні свій професійний поступ здійснювати будь-якою ціною. Він прихильник еволюційного шляху, де кожен крок виправданий і зважений. За його переконанням, кожен повинен окресли у своєму житті ціль і непохитно слідувати обраним шляхом. У цьому в нього є багато однодумців.
Показовим ж те, що крім колег по роботі у Андрія Микульського багато друзів, які цінують його за людяність, відвертість та почуття гумору.
Кілька років тому він приєднався до «великої родини» любителів риболовлі, ставши членом «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС». У вільний від роботи час він знаходить можливість виходу на водойми зі спінінгом. Як стверджують колеги, у цьому напрямку здобув неабиякого досвіду. На змаганнях серед станційних рибалок-аматорів він почав демонструвати пристойні результати. Коли на адресу «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС», діяльністю якого опікується Сергій Онищук, надійшло запрошення профспілок Херсонського морського торгівельного порту взяли участь у VІ Спартакіаді працівників морського транспорту України зі спортивної риболовлі, то до складу команди від Хмельницької АЕС увійшов і Андрій Микульський.
У змаганнях, які проходили у гирлі Дніпра на Херсонщині, взяли участь чотирнадцять команд із різних куточків України. Турнір проходив із різних видів риболовлі - на поплавкову вудку з човна, фідерну вудку, спінінг, закидання за допомогою вудки вантажу. За підсумками п’яти видів спортивної риболовлі команда Хмельницької АЕС виборола перше командне місце та головний кубок Спартакіади.
- Важко описати емоції, з якими наша команда поверталась із Херсонщини, - пригадує Андрій Микульський, - Ми змогли довести, що рибалки, які під час основної роботи несуть велику відповідальність і підвищують імідж рідного підприємства, здатні той імідж нарощувати в іншій іпостасі.
- Як сталось, що ви полюбили спінінг? – запитав під час розмови автор цих рядків.
- Все трапилось випадково. Років дванадцять тому таку універсальну вудку мені з нагоди дня народження подарувала дружина Ганна, а брат – інерційну котушку. Тож довелось все випробовувати. Коли упіймав першу рибину, зрозумів, що це моє захоплення…
Андрію Микульському є підстава гордитися не тільки добрими здобутками на професійній ниві, а й сім’єю, де позитивні емоції панують від посмішок дорогих для нього людей – дружини, синів Артура, Глєба та двохрічної донечки Емілії.
Олександр Шустерук
