У рiдному краю i риба у «раю»

Про завершальний етап реалізації програми зі створення штучних нерестовищ працівники дільниці біомеліорації Хмельницької АЕС повідомили заздалегідь. Тож природно виникло бажання все, як мовиться, побачити на власні очі.

Коли навідався на станційний рибгосп, на береговій ділянці вже кипіла робота – рибники готували чергову партію штучних нерестовищ, яка має буди доставлена у різні місця водосховища.

- Ось, тримайте рятувальний жилет, без нього на водойму – зась! Такі вимоги, - багатозначно мовив провідний іхтіолог гідротехнічного цеху Віталій Дудко.

Працівники дільниці ретельно завантажили зв’язане мотузками соснове гілля, до якого прикріпили каміння та пластикові пляшки, які у даній ситуації виконуватимуть роль поплавків.

Кілька вправних рухів на важелях бензинового двигуна – і човен віддаляється від берега, залишаючи після себе довгасте мереживо хвиль. Тепер територія дільниці біомеліорації видається таким собі півостровом, оточеним лісовими насадженнями.

Хвилина-друга ходу… Перед очима відкриваються неповторні краєвиди. Переконуєшся, що з берега їх не завжди вдається помітити.

- Глуши мотор. Далі треба йти на веслах, – віддає колезі команду Віталій Дудко.

Один за одним своєрідні  снопи із гілля опускаються у водосховище. Видно, що ті, хто їх створював, не помилились у виборі маси баласту.

- Місце для облаштування штучних нерестовищ ми обрали не випадково. Тут затишок від шквальних вітрів. Порівняно невелика глибина. А неподалік – густі зарості очерету. Райське місце для нересту риби, - стверджує Віталій.

Коли оглядаєш плесо водосховища,  переконуєшся, що тут дійсно є всі умови для природного відтворення рибних запасів. Особливо красиві місця в районі річки Гнилий Ріг з боку лісового масиву Півнева Гора, Острога та території, яка належить дільниці біомеліорації. Тут рибі є де розгулятись, бо ж загальна площа водосхо­вища складає майже двадцять два квадратних кілометри. Середньою вважається глибина п’ять метрів. Але є ділянки, де дно сягає більше десятка метрів. Наявність риби у водоймі є технологічною необхідністю: вода для охолодження теплообмінного обладнання має відповідати визначе­ним хімічним та фізичним характеристикам. Її оптимальний стан здатні підтримувати природні біомеліоратори – білий амур, товстолоб, короп тощо. У кожного виду риб свої завдання та функ­ції. За словами Віталія Дудка, білий амур здатний поїдати різні водорості і попере­джає за­ростання рослинністю водного дзеркала. Дещо по-іншому веде себе товстолоб. Він пропускає через зябра фітопланктон, який є для нього основним кормом, і очищає воду. Короп, плітка, карась також мають свою кормову базу, частину якої становлять дрібні молюски, ракоподібні тощо. Вся риба, що знаходиться у водосховищі, працює на підвищення якості води і, звичайно, безпеки діючих енергоблоків.

На дно спущені останні в’язки соснового віття. Прийшла пора повертатись на берег.

- Чому виникла потреба створювати такі пристосування? – цікавлюсь у рибника.

- Поповнення рибних запасів у нас здійснюється різ­ними шляхами, - роз’яснює Ві­та­лій Дудко, - природному ми якраз зараз і сприяємо. На сосново­му гіллі ікру може відкласти судак, карась, короп та інші види аборигенних риб. Їх наявність важлива у створенні відповідного мікроклімату в ставку-охолоджувачі. Найвідповідальнішим є штучне відтворення популяцій таких риб, як чорний та білий амури, товстолоб. Вони, до речі, у наших кліматичних умовах природно не розмножуються, але їх наявність дуже важлива у біомеліорації водойми, зокрема, у підтриманні оптимального рівня фізико-хімічних показників води.

Зараз основна діяльність дільниці біомеліо­рації Хмельницької АЕС регламентована таким документом, як «Режим рибогосподарської експлуатації ставка-охолоджувача Хмельницької АЕС». Він був розроблений Інститутом рибного господарства Академії Наук України. Працівники дільниці біомеліорації зариблення водосховища проводять щороку згідно із затвердженими планами. В одному із пунктів оновлених докумен­тів передбачено і створення штучних нерестовищ.

- Їх створенням ми зайнялись зразу ж після оголошення нерестового періоду, - коментує провідний іхтіолог, - до цього процесу долучились члени «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС», яким керує Сергій Онищук,  головні державні інспектори Хмельницькрибоохорони Олександр Федорчук та Віктор Фльонс. За цей період нам вдалося облаштувати більше півтисячі штучних нерестовищ. Є надія, що це сприятиме збільшенню наших рибних запасів.

Віталій Дудко подивився на годинник і дав зрозуміти, що пора повертатись на територію дільниці.

Процес зариблення водосхо­вища проходить на основі вже згадуваного документу - «Режиму рибо-господар­сь­кої експлуатації». Там чітко обумов­лена кількість малька, який потрібно виростити на дільниці біомеліорації та випустити у водосховище електростанції. За словами фахівців, Хмельницька АЕС на сьогодні є єдиним підприємством на Хмельниччині, яке займається примноженням рибних ресурсів. Енергетичний об’єкт і ставок-охоло­джувач утворюють єдину природно-техногенну систему, функціонування­ основних елементів якої взаємопов’язані і взаємозумовлені. Зариблення дозволяє підтримувати стандартні параметри гідробіологічного режиму ставка-охолоджувача, що забезпечую­ть безпечну роботу діючих енерго­блоків. Над цим постійно працює колектив дільниці біомеліорац­ії, роботу якої координує Олег Братенко­.

Олександр Шустерук

Фото автора