У заступника начальника з ремонту контрольно-вимірювальних приладів та автоматики цеху теплової автоматики та вимірювань ХАЕС Михайла Біліковецького були всі шанси працевлаштуватись на Чорнобильську АЕС. Він туди навідався у березні 1986 року. Але зовсім інші враження виникли після відвідин Нетішина. Тут все кипіло, всі активно готувались до пуску першого енергоблока і були раді кожному фахівцю. Принаймні Михайло Олександрович почув запевнення, що спеціалісти саме його профілю – автоматизація теплоенергетичних процесів електростанцій – потрібні на ХАЕС. Йому було запропоновано посаду майстра з ремонту систем автоматичного регулювання енергоблока цеху теплової автоматики та вимірювань.
Після школи Михайло Біліковецький закінчив в місті Іваново енергетичний інститут і мав досвід роботи на підприємстві, яке опікувалось обслуговуванням автоматизованих систем управління технологічними процесами теплових електростанцій. Більшість з них за принципом дії подібні до тих, що експлуатуються на ХАЕС. Але для Михайла Олександровича певною новинкою стало ознайомлення із технологією та принципами обслуговування реакторних установок. Тут не обійшлось без ретельної самопідготовки. Значну підтримку молодий атомник відчув з боку колег, які мали великий досвід роботи в ядерній галузі. Про кожного з них Михайло Біліковецький згадує добрими словами. Справжньою школою для утвердження себе у колективі атомників він вважає пуск першого енергоблока.
Велика вимогливість до себе допомогла Михайлу Біліковецькому згодом демонструвати хороший потенціал знань, який поєднувався із практичними навичками. Коли в цеху теплової автоматики та вимірювань у 1992 році вникла потреба призначення на посаду начальника лабораторії дільниці спецвимірювань, вибір випав на кандидатуру Михайла Олександровича. На новій посаді він зіткнувся із певною спеціалізацією, з якою рідко доводилось безпосередньо зустрічатись раніше. Але це не злякало спеціаліста, було докладено великих зусиль для самопідготовки. Згодом не забарилось нове призначення – заступником начальника з ремонту контрольно-вимірювальних приладів та автоматики ЦТАВ. Це сталось у той період, коли почали робитись перші спроби зрушити з місця процес завершення будівництва другого енергоблока.
- Неможливо забути період пусконалагоджувальних робіт перед пуском другого енергоблока,- розповідає Михайло Олександрович,- переживали всі. Відчувалась колосальна напруга. Навіть постійні наради спеціалістів називались по військовому – штаб. Як показав досвід, для успішного пуску нового енергоблока в пригоді стала самовіддача кожного працівника електростанції. Мені добре запам’ятався перший планово-попереджувальний ремонт. Своєчасно були розроблені, узгоджені та затверджені основні та додаткові відомості об'ємів робіт на ремонтну кампанію для обладнання систем важливих для безпеки, а також обладнання, яке не належить до систем важливих для безпеки. Ми підготували і передали у відділ планово-попереджувального ремонту дані для розробки локальних графіків з розбирання та збирання реактора, ремонту каналів безпеки. Ще перед пуском спеціалісти цеху розробили і узгодили із регулюючим органом рішення „Про склад технічних засобів автоматизованої системи управління технологічним процесом при введенні в експлуатацію блока №2 ХАЕС", в якому визначений перелік обладнання і систем, що потребують заміни після пуску. Великий комплекс робіт із модернізації був проведений на другому енергоблоці. Ми успішно замінили технічний комплекс апаратури автоматичних систем регулювання у турбінному відділенні.
Ще перед пуском другого енергоблока Кабінет Міністрів України затвердив „Програму проведення заміни підсистем АСУ ТП енергоблоків з ВВЕР-1000, ВВЕР-440 на 2000-2006 роки", яка стала складовою „Комплексної програми модернізації і підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій України". На основі цих документів на першому та другому енергоблоках було проведено ряд заходів. Спеціалісти цеху тепловаї автоматики та вимірювань брали участь у виконанні робіт із модернізації системи продування парогенераторів та заміни їх регулюючих клапанів на живильні клапани парогенераторів типу „Диск". Ретельної підготовки вимагав комплекс заходів із заміни обладнання системи внутріреакторного контролю, управляючої обчислювальної системи, кабельних гермопроходок тощо.
Михайлу Біліковецькому часто доводиться чути дифірамби на адресу іноземних виробників, які постачають обладнання для української ядерної енергетики. Але в нього є підстави і для гордості за вітчизняного виробника, продукція якого надійно експлуатується на першому та другому енергоблоках. Саме її обслуговуванням займаються спеціалісти цеху теплової автоматики та вимірювань.
- Запам’яталась нарада начальників цехів теплової автоматики та вимірювань АЕС, яка проходила під егідою Росатому у Російській Федерації. Там у доповіді я розповів про особливості пусконалагоджувальних робіт на другому енергоблоці ХАЕС та його успішного пуску, - розповідає Михайло Біліковецький. - Акцент був спрямований на тому, що ми зробили ставку на вітчизняного виробника і це дало змогу не тільки прискорити роботи, а й зекономити кошти. Наші російські колеги спочатку не могли повірити у прорив українських товаровиробників. Але факт залишається фактом. Сьогодні на Хмельницькій АЕС успішно експлуатується обладнання ЗАТ «Імпульс», підприємств «ЕЛОКС», «Манометр-Харків», «Радій», Харківського заводу ім. Шевченка. Їх продукція поєднує в собі якість та надійність.
У колективі працівників електростанції Михайла Олександровича знають не тільки як досвідченого спеціаліста, вимогливого керівника, а й всебічно розвинену особистість. Тривалий період він брав участь у спортивних заходах і відстоював честь свого підрозділу. Заняттям фізкультурою не зраджує й понині: опанував катання на роликах та ковзанах.
Рідні та друзі знають про захоплення Михайла музикою та співом: ще в дитинстві навчився складовим грі на гітарі. Добре пам’ятає хіти молодості. Тоді популярним був репертуар ансамблю «Машина врємєні», пісні Юрія Антонова, Володимира Висоцького. Коли дізнався, що вулиця Висоцького в Нетішині є першою у світі – про цю новину повідомив друзям по навчанню.
Любить Михайло бувати з дружиною Надією і донькою Майєю, сином Максимом у мальовничих куточках, яких чимало біля міста енергетиків. Він давно не уявляє своє життя у іншій місцевості, бо прикипів душею до цього неповторного краю.
Олександр Шустерук
Фото автора
