Люди  незламного духа

Українська команда воїнів - учасників АТО успішно фінішувала в двох забігах 43-го Марафону морської піхоти США, що відбувся наприкінці жовтня у американській столиці.

Яскравих прикла­дів, коли скалічені хворі люди є прикладом непереборної жаги до життя, дуже багато. Наразі такі приклади особливо актуальні для України, в якій за останній час у зв’язку із військовими подіями на сході держави збіль­шилася кількість інва­лідів АТО, мотивація повноцінно жити надзвичайно важлива.

Існує багато програм та заходів, які покликані повернути віру в себе і в життя. Серед них Міжнародний марафон морської піхоти США, який проводи­ться з 1975 року (час завер­шення 16-річної війни у В’єтнамі). У цьому кон­ф­лікті загинуло майже 60 тисяч американських військових (з них 13 тисяч морських піхотинців) та понад 150 тисяч (52 тисячі морпіхів) отримали поранення. Тоді у командуванні Морської піхоти виріши провести перший поді­б­ний марафон, головною метою якого стало покращення стосунків військовослужбовців з цивільними та збір коштів для поранених бійців. Щорічно кількість учасників збільшувалась, до змагань почали долучатись військові з інших країн.

Україна влилася у цей процес 2016 року: наших ветеранів та військовослужбовців гостинно запросила до спів­праці благодійна міжнародна організація «Allied Forces Foundation». Цьогоріч команда українських воїнів АТО уже втретє брала участь у змаганнях. 28 жовтня у Вашингтоні нашу країну представляли дев’ять поранених військових з різними життєвими історіями та власним шляхом реабілітації. Вони зробили зусилля над собою та почали тренуватись після травм, отриманих у бойових діях.

Серед них  і нетішинець Андрій Бондарчук. Молодий чоловік майже рік несе службу у взводі реагування військової частини 3043 з охорони ХАЕС. До цього з першою хвилею мобілізації потрапив у 51 механізовану бригаду в Донецькій області, тоді й отримав поранення у обидві ноги. Однак це не завадило Андрію займатися спортом та фізичним загартуванням. «Раніше бігав в середньому по три-чотири кілометри, а коли дізнався від командування частини про марафон і можливість взяти у ньому участь, почав тренуватися у забігах на 10 кілометрів. Три місяці я щодня бігав містом, біля водойми, аби влітку достойно пройти національний відбір», - каже Андрій. – Вдячний моїм колегам і командному складу в/ч 3043, адже вони не тільки мене морально підбадьорювали та надихали, - вій­сь­кова частина оплатила мені проїзд, страхування, добові».

Власне, у відборі до Національної команди ветеранів АТО, який відбувся в Києві 20 липня на стадіоні Центрального спортивного клубу Збройних Сил Украї­ни, взяли участь 80 претендентів з числа учасників антитерористичної операції, які отримали поранення, каліцтва, контузії або захворювання, дев’ятеро були затверджені на участь. Крім того, до складу українських команд увійшли представники, які супроводжували поранених воїнів, а також підтримували їх на дистанції. Відбір у Києві проходив на відстанях у 2 та 5 кілометрів, а вже на самому  марафоні морської піхоти США учасники бігли дистанцію у 10 або 42 кілометри. Старт на обох дистанціях відбувався одночасно, однак у різних місцях, на коротшу дистанцію – неподалік Конгресу США у Вашингтоні, на повний марафон – біля Пентагону в Арлінгтоні. Фінішували всі учасники біля відомого меморіалу Iwo Jima, присвяченого загиблим воїнам морської піхоти США. Четверо українців успішно подолали дистанцію у 10 км, ще четверо пробігли 42 км. Подиву та поваги заслуговує вже те, що серед учасників коротшої дистанції були Юрій Козловський, який втратив ногу, Олександр Дарморос, який має ампутацію та втратив зір, а Олександр Попруженко, незрячий ветеран, кинув виклик дистанції у 42 км і здолав її за 4 години. На змаганнях їх супроводжу­вали товариші, підстраховуючи й допомагаючи.

«Стартували о 7 годині 55 хвилин, - розпо­ві­дає­ Андрій Бондарчук. - Ми з колегою Дмитром Полтавцем фінішували перші з українців на 10-кі­ло­метровій дистанції, вклавшись у 45 хвилин. Це гарний результат. А на довгій дистанції першим з нашої команди дістався фінішу за три з половиною години Павло Чайка. Усіх нагоро­джували медалями, традиційних переможців у номіна­ціях «золото-срібло-бронза» не було, тут усі до­стой­ні, адже перемогли, насамперед себе. Головна мета цього заходу - не спортивні результати, а підтримка, реабілітація ветеранів та спілкування між військовими  різних країн світу».

Перші марафони збирали відносно невелику кількість учасників – близько тисячі. У цьогорічному ж заході взяло участь близько 30 тисяч людей, серед яких 3-4 тисячі –  запрошені поранені військовослужбовці. Решта – звичайні громадяни зі Сполучених Штатів Америки та країн-партнерів. «Зазвичай, це друзі та члени сімей поранених військовослужбовців, ветерани бойо­вих дій та волонтери, а ще діти та пенсіонери, - каже Андрій Бондарчук. - Були навіть батьки, які бігли разом з дітьми, які хворіють на ДЦП. Вони везли їх на інвалідних візках, долаючи марафонську дистанцію. Взагалі, там панує атмосфера позитиву: усі доброзичливі, активно підтримують один одного. Місцеві жителі, які зібралися обабіч марафонських доріжок, давали нам воду і легкі перекуси».

Крім спортивної програми, українцям влашту­вали екскурсії до академії ФБР, Пентагону, на військове кладо­вище. Вояки-марафонці відві­дали і Музей морської піхоти­ США. Своїх земляків гостин­но зустрі­чала на американській землі численна укра­їн­ська діаспора. «Вони влаштували нам вечерю, а ще ми побували на прийомі в українського пос­ла. Моїх вражень вистачить надовго: від оглядин Вашингтона та Нью-Йорка до спілкування з цікавими та непересічними особистостями. А яке було грандіозне відкриття Міжнародного марафону – за участі авіації та парашутистів морської піхоти!» - зауважив Андрій.

Окрім США та України цьогоріч у марафоні брали участь представники Великої Британії, Данії, Канади, Швейцарії, Грузії, країн Балтії та Австралії.

 На знімках: Андрій Бондарчук (в центрі) з друзями; команда України біля Капітолію.

Тетяна Степанюк