Успадкований вибір
Провідний інженер турбінного цеху з експлуатації Оксана Данилюк свою професію, можна сказати, успадкувала від батьків. Її дитячі роки пройшли у Прип'яті, яка назавжди залишиться в історії містом-підлітком, бо місту так і не судилося подорослішати. На момент аварії на ЧАЕС дівчинка була ученицею молодших класів і в силу свого віку не могла осягнути загрози, яка вирвалася із зруйнованого енергоблока. Їй зовсім не було боязко, бо ж поруч батьки, щось придумають у цій незрозумілій дитячому сприйняттю метушні, сім'я кудись переїде і все владнається. Подумаєш, таблетки якісь мама дає пити, "бо так зараз треба". Ковтала ті пігулки, і разом з іншими дітлахами, своїми ровесниками захоплено спостерігала з вікна за смертоносною загравою, що здіймалася над станцією. Де їм було знати, що видовищна картинка, яка видавалася чимось заворожуючим, насправді змусила здригнутися світ. Але нехай цим переймаються дорослі, діти ж просто дивилися за всім, що відбувається, не знаючи, що вже незабаром поїдуть з Прип'яті назавжди. І тільки з роками зрозуміють чому.
На якийсь час сім'я переїхала на Черкащину до Оксаниної бабусі, а коли мамі, працівниці хімічного цеху ЧАЕС, запропонували вибрати іншу українську "атомку", зупинилася на Хмельницькій, бо вона, за словами одного з тих, хто рекомендував куди поїхати на роботу, "завжди потопає в зелені". Так миловидний Нетішин став другою домівкою для Оксани і її рідні. Навіть дорослою вона не наважилася поїхати у місто свого дитинства. Не хоче аби теплі спогади про молоду, чепурну і гамірну Прип'ять зруйнувалися від побаченого спустошення, запущення, руйнації.
Здавалося б, така непроста передісторія мала стати бар'єром у виборі професії - тільки не ядерна галузь, нізащо! Але, як бачимо, не у її випадку.
- Оксано, що спонукало вас піти в атомну енергетику?
- Після чорнобильської катастрофи прийшло розуміння наскільки високою має бути відповідальність фахівців у цій галузі. Воно давалося завдяки розповідям батьків, прочитаному, почутому і побаченому, адже юні нетішинці мали змогу відвідати з екскурсією атомну електростанцію. Старшокласники добре знали, що за проектом Чорнобильська і Хмельницька АЕС суттєво різняться, що наші енергоблоки набагато безпечніші. І нам зовсім нескладно було робити свій вибір, з мого класу дуже багато учнів поїхали вступати до Одеського політеху. Успішно закінчили виш і повернулися на рідну нам АЕС, роботою задоволені.
- Чи відчуваєте ви складність у роботі?
- Якщо у людини технічний склад мислення, то в атомній енергетиці вона завжди знайде застосування своїх знань, знайде своє місце. Розбереться, навчиться, опанує. Не бачу складнощів.
- На вашу думку, чому дівчата мають обирати атомну енергетику?
- У будь якій сфері нашого життя жінки надихають на добрі справи, спонукають до відповідальності і обов'язковості. В цьому жіноча сутність. Отож, якщо твоїй душі близькі сучасні технології, чому маєш цього соромитися, боятися себе проявити? Я нітрохи не шкодую, що обрала саме атомну енергетику, де однаково можуть реалізувати себе і жінки, й чоловіки. Знаєте, навіть суто технічна робота у певній мірі творча і цікава. Ось я завжди кажу, що система трубопроводів на підприємстві, це як кровоносні судини в людському організмі, що несуть у собі життєдайність. Атомна електростанція так само цілісний живий організм, тільки технічний. А сприяти тому, щоб він повноцінно функціонував, «не хворів», це так класно!
- Чи пішли стопами батьків ваші діти?
- Разом з чоловіком Андрієм виховуємо трьох дітей, вони доволі позитивно сприймають те, що батьки працюють на ХАЕС. Син уже закінчив КПІ і працює в реакторному цеху, середня дочка у роздумах, а наймолодша своїх намірів щодо майбутньої професії поки що не виказувала. Діти розуміють, що робота на АЕС - це відповідальність, стабільність, добробут.
- Багато років ми чекаємо на рішення щодо долі 3 і 4 енергоблоків.
- Скажу відразу, вони вкрай необхідні місту - у цьому майбутнє Нетішина. І державі, яка має бути зацікавлена у найдешевшій та екологічно чистій електроенергії.
Ольга Сокол