Бажання робити вагомi справи
У заступника генерального директора з капітального будівництва ХАЕС Олега Рахлінського робочий графік ущільнений. Наради, зустрічі, збори… А ще доводиться вирішувати багато питань, пов’язаних із щоденним функціонуванням управління капітального будівництва. Днями Олег Васильович взяв участь в обговоренні проблемних питань, пов’язаних з підготовчими роботами на третьому та четвертому енергоблоках, які були ініційовані ВП «Атомпроектінжиніринг» (на знімку внизу). Тут мова йшла про виконання розподільчої відомості за планами 2011 року, у тому числі про стан ремонтно-відновлювальних робіт, зберігання раніше поставленого обладнання за «базовим проектом», про виготовлення проектної документації, постачання обладнання з довгим циклом виготовлення, ухвалення контракту на розробку технічного проекту реакторних установок, тощо. Також говорили про створення інфраструктури будівельного комплексу до початку основного етапу будівництва третього та четвертого енергоблоків, вирішення проблем фінансування.
Незадовго до проведення наради в житті Олега Рахлінського відбулась знакова подія –під час урочистостей з нагоди 20-річчя Незалежності України йому було вручено ювілейну медаль. Цей факт став приводом для зустрічі.
Автору цих рядків доводилось бувати на різних зустрічах з громадськістю, в яких брав участь Олег Рахлінський. Олег Васильович постійно демонструє високу ерудованість в питаннях капітального будівництва, до якого причетний колектив ХАЕС. Практично жодне запитання, яке лунало з уст представників громадських, політичних організацій, мас-медіа не залишилось без фахових коментарів. Він вміє відчувати аудиторію і адаптувати виступи до її рівня, бо ж не всі можуть зрозуміти специфічну термінологію. Коли мова заходить про перспективи завершення будівництва третього та четвертого енергоблоків, Олег Васильович завжди має переконливі аргументи на його користь. Часто буває, що опоненти попадають у глухий кут і не можуть належно заперечити почуте, бо заступник генерального директора оперує достовірною інформацією. Не соромиться заявити про те, що Славутчина є його батьківщиною, тут мешкають рідні та близькі, перед якими доводиться нести не тільки професійну відповідальність, а й моральну.
- Я люблю Славутчину. Тут зробив свої перші кроки, - каже Олег Васильович, - для мене став рідним Нетішин. Тому маю велике бажання, щоб цей край завжди був милий для кожного його жителя.
Часто волею випадку, збігом обставин формується наше майбутнє. Природно виникає запитання: що змусило Олега Рахлінського обрати фах будівельника. Нічого незвичайного у цьому нема. Він виріс у селі Романіни Славутського району, де функціонував цегельний завод. У ті часи про технологію виробництва будівельних матеріалів знав, як мовиться, не з книг. Олег Васильович пригадує, що цегла була високої якості і славилась на всю округу. А секрет досить простий – мама Галина Олександрівна, яка працювала головним технологом, до виробничих процесів ставилась вимогливо і не йшла на поступки, коли надходили пропозиції «гнати вал». Вона стала для майбутнього будівельника прикладом на все життя. Багато для формування характеру Олега Васильовича доклав і тато Василь Іванович. Його робота - машиніст потяга - також вимагала великої відповідальності.
- Сьогодні є значна когорта людей, які можуть себе назвати будівельниками, - каже Олег Рахлінський,- бо в домашніх умовах доводиться щось будувати, ремонтувати. Але справжніми будівельниками є фахівці з відповідною освітою і досвідом. Це стосується й колективу управління капітального будівництва. Звичайно, тут безпосередньо муруванням чи приготуванням бетону ніхто не займається, але не менш важливим є контроль таких процесів, особливо коли мова йде про споруди ХАЕС, житлові будинки. Я ціную професіоналізм моїх колег, переконаний, що своє вміння вони ще проявлять на завершальних стадіях будівництва третього та четвертого енергоблоків.
Вільний від роботи час Олег Рахлінський намагається присвятити багатьом улюбленим і корисним справам, так як вважає, що єдине якесь «хобі» - не зовсім правильно. За його словами, людська мудрість не має кордонів і не підвладна часові. Лише треба вміти її використовувати у своєму житті .
Важливо людині «перемогти» в собі лінь, безглузді спокуси, набути життєвий досвід, який допомагає вірно трактувати події і орієнтуватися у нинішньому динамічному і складному світі. Але завжди треба пам’ятати про духовність, усвідомлювати тимчасовість нашого перебування на землі і намагатися робити багато добрих справ.
Олександр Шустерук
Фото автора
