вдалий дебют надихає
У фінальній частині Всеукраїнського відкритого конкурсу рефератів з атомної енергетики та ядерної фізики, який пройшов нещодавно в Києві за сприяння вітчизняного "Енергоатому", російського "ТВЕЛу" та Українського ядерного товариства, взяли участь двоє нетішинців – десятикласник зош №4 Віктор Тарикін і студентка столичного політеху Ольга Тітарчук (на знімку). Своїми враженнями в нашій редакції юнак поділився після повернення додому.
Пригадую як минулого року Віктор впевнено почувався на захисті своєї роботи під час місцевого конкурсу рефератів. Він досить добре володів темою, не губився й не пасував перед журі. На всеукраїнському рівні хлопець виступав вперше, до цього подібного досвіду не мав і його відсутність позначилася на самовладанні. Відчув як злегка тремтять руки і раз-по-раз ловив себе на думці ніби каже щось не так. А коли все залишилося позаду, збагнув, що це було внутрішнє самонавіювання і зайва пересторога. Насправді, члени журі з зацікавленням вислухали Віктора і достойно оцінили презентовану ним роботу.
У своєму рефераті хлопець досліджував тему продовження експлуатації ядерних енергоблоків. Основним консультантом був тато Вадим Юрійович, чимало дізнавався з Інтернету, оскільки питання нове сьогодні і для теоретиків, і для практиків. Проаналізувавши доступну йому інформацію, дійшов висновку, що найбільшого прогресу в цьому напрямку досягли Росія, США і Франція. У Сполучених Штатах Америки, наприклад, фахівці мають серйозні напрацювання стосовно реалізації другого строку продовження визначених термінів. Такого наразі не було, щоб ядерний енергоблок працював 80 років. Якщо ж американцям вдасться успішно втілити задумане, це буде великим прогресом у сфері атомної енергетики і прикладом для наслідування.
На конкурсі Віктору найбільше сподобався виступ представника Запорізької АЕС. Юнак обрав надто вузькопрофільну й складну тему, але розкрив її так, що дух захоплювало. В принципі, питання впливу радіації на флору і фауну бралися вивчати багато юних дослідників. На відміну від них житель Енергодара не став робити узагальнений аналіз як це позначається на тваринному і рослинному світі, обравши для дослідження один із найчутливіших до зовнішніх впливів видів рослин – лишайники. І проник у такі глибини, які для більшості залишаються незвіданими. Вільно оперував термінами і легко орієнтувався у масиві інформації, володів нею не гірше викладача. Так що не було йому рівних.
Участь у Всеукраїнському конкурсі Віктор вважає великим досвідом, таким що дозволить невимушено триматися перед аудиторією. І якщо в майбутньому його робота буде пов`язана з публічністю, де необхідні окрім фахового знання предмету відмінна комунікабельність, він зуміє тримати себе належним чином. Яскравим взірцем у цьому плані вважає тата.
Він поки що остаточно не визначився з вибором професії, варіантів багато. Можна було б розвивати спортивну кар`єру, але цей шлях вважає не зовсім стабільним. Хочеться чогось, як каже він, більш прибуткового і такого, що приносило б задоволення. Зізнається, що мріє стати кулінаром, але якщо не випаде стати кухарем, все одно відкриє з часом ресторан, у якому працюватимуть майстри своєї справи. Йому так хочеться, аби відвідувачі отримували задоволення, скуштувавши запропоновані страви. Хлопець сам любить смачно поїсти, не цурається постояти коло плити. Особливими досягненнями похвалитися не може, але елементарні речі, як от приготувати картоплю, гречану кашу, яблучний пиріг, може самостійно. Головне, що робить це залюбки і не вважає куховарство обтяжливим. Вчиться всьому у мами, Наталії Миколаївни, котра прекрасно готує і радує домашніх смаколиками.
У вільні хвилини Віктор обожнює слухати музику. І хоч не грає на жодному інструменті, без музики себе не уявляє. Різної за стилями і напрямками.
- Головне, - каже, - щоб це був якісний продукт. Що ж до пісень, не варті уваги ті із них, слова яких позбавлені змісту.
З 2007 року хлопець активно займається фехтуванням на шаблях, радіє за досягнуті успіхи – 2 бронзові медалі- в складі команди на етапах кубка Європи. Вихід на міжнародні арени, зустрічі з достойними суперниками, дають не менше, ніж заняття в тренувальному залі. Тільки тепер сповна розумієш наскільки все відповідально і серйозно.
Якраз напередодні конкурсу рефератів Віктор повернувся з чергового етапу кубка Європи, який проходив в Ісландії. Тут він вперше піднявся на п`єдестал, виборовши 3-є місце в індивідуальних змаганнях. Такий результат дозволив потрапити в національну збірну кадетів і в перспективі виступити на чергових турнірах європейського і світового рівня. Він прагне цього і наполегливо відвідує тренування, намагається не пропускати жодного з них.
Взагалі у Віктора кожен день чітко розписаний, складеного плану дотримується, аби не витрачати марно дорогоцінного часу. Це дисциплінує, допомагає зосереджуватися на основному, відсіюючи другорядне. Він не проти знову спробувати свої сили в конкурсі рефератів наступного року. Щоправда, є тут одне але. На випускників, як відомо, очікує зовнішнє незалежне оцінювання, що потребуватиме додаткової підготовки. Отож, якщо конкурс не співпадатиме за часом з тестами, він працюватиме над рефератом. Радитиметься також з цього приводу з татом. Перша спроба принесла йому 4-е місце, за участь отримав у нагороду мобільний телефон. Подарунок видався доречним, якраз вийшов з ладу той, яким користувався дотепер.
Зазначу, що цього разу на конкурс подано 105 рефератів. Для участі в заключному етапі відібрали 37, приїхали захищати свої роботи 30 юних дослідників, з них п`ятеро представників Росії. Від України свої роботи запропонували юні науковці Донецька, Києва, Чернівців, Жовтих Вод, Шепетівки, Славути, Здолбунівського району, і,звісно ж, міст-супутників вітчизняних АЕС. Оскільки наступний конкурс п`ятнадцятий за ліком, його організатори планують розширити коло учасників. У планах надати можливість проявити себе представникам інших країн, не обмежуючись географічними рамками пострадянського простору.
Ольга Сокол
