ВЕЛИКА КРАСА МАЛОГО ПОЛIССЯ
У рамках проекту «Заповідними стежками навколо ХАЕС» станційні журналісти відвідали нещодавно цікаві екологічні місця зони спостереження атомної станції, де розташовані угіддя Національного природного парку «Мале Полісся». Цей заповідник – ще одна перлина в оазі краси, яким багатий наш край.
«Щоб полюбити, треба пізнати. Пізнавши – неможливо не полюбити». Саме такі слова є кредом роботи науковців та екологів із Малого Полісся. Цей принцип життєвої філософії вони передають і своїм відвідувачам та гостям. Пізнавали цю первозданність та гармонію, якою дихають місцеві лісові куточки, і учасники проекту, а саме працівники відділу роботи з громадськістю та ЗМІ Хмельницької АЕС, екологи ХАЕС, науковці Нетішинського міського краєзнавчого музею, природоохоронці та любителі-орнітологи зі Славути і Нетішина. Нашими гідами були професіонали своєї справи із Національного природного парку «Мале Полісся», який очолює Андрій Сасюк. Власне, насамперед ми оглянули заповідні зони, де ростуть прадавні дуби і активно ведеться робота над їх збереженням.
- Разом з науковцями ми прийняли рішення закласти пробні площі, за якими будемо спостерігати. Усі ці дерева є окільцьованими, пронумерованими, заміряний діаметр та висота. А ще кожне дерево зафіксоване на GPS-карті, зараз таких тут близько 300. В подальшому ми хочемо бачити, як ці дуби будуть розвиватися, а нашою кінцевою метою є зберегти ці віковічні дерева та лишити нащадкам, адже вік найстарішого складає близько 450 років, - розповів директор НПП «Мале Полісся».
Природно-заповідна мережа Малого Полісся досить розгалужена. Вона складається із лісових, гідрологічних, орнітологічних, зоологічних та геологічних заказників. Усі ці нерукотворні принади розташовані на території Ізяславського та Славутського районів Хмельниччини. Працівники національного парку не лише спостерігають та охороняють місцеві види флори та фауни, а й ведуть просвітницьку роботу серед школярів регіону. Адже набагато цікавіше все побачити на власні очі, як, до прикладу нам – цвітіння рідкісних лісових орхідей, а саме коручки чемерниковидної. Ця рідкісна червонокнижна рослина милує своїм цвітом саме в другій половині літа. Старший науковий співробітник природного парку Наталія Кратасюк розповіла, що на території Малого Полісся росте сім видів рідкісних орхідей, серед яких зозульки плямисті, м’ясочервоні, гніздівка, любка дволиста. Працівники заповідника проводять постійний моніторинг за станом популяції цих рідкісних рослин, а також здійснюють комплекс усіх необхідних природоохоронних заходів для їх збереження.
Мандруючи заповідними стежинами природного парку, ми побачили і поодинокі молоді насадження лісової лілії, яка, сподіваємось, в майбутньому теж зацвіте. В місцевих лісах є багато чорниць, активно насівається сосна, плететься по землі плаун булавовидний, а ще росте рідкісний діфазіаструм, або зелениця сплющена, яка теж занесена до Червоної книги України.
Наступними зупинками нашого екологічного туру стали заповідні водні об’єкти національного парку: озеро Святе та відомі на увесь регіон Голубі озера.
Перша водойма є досить унікальною для нашого краю, бо подібні озера властиві переважно для території північної Білорусі та Карелії.
- Навколо озера формуються так звані сфагнові плави, на яких зростають рідкісні види рослин. У водоймі також зустрічається червонокнижна комахоїдна рослина – пухирник малий, - розповідає головний лісничий НПП «Мале Полісся» Олексій Більовський.
На жаль, наразі озеро Святе переживає свої не найкращі часи. Це пов’язано із зниженням рівня грунтових вод, малосніжними зимами, недостатньою кількістю опадів навесні і влітку. Тому воно міліє та замулюється, проте краса навколо нього справді зачаровує та вабить сюди відвідувачів з усієї України. Але дуже хочеться, аби ця місцевість залишалася не тільки мальовничою, але й чистою та не сплюндрованою людськими вчинками.
І флора, і фауна святого озера досить цікава, крім червонокнижних рослин, тут є поселення бобрів, у водоймі живе карась та в’юн, а водне плесо раніше було вкрите лататтям. Не менш унікальним є і хімічний склад води, який періодично беруть на аналіз працівники еколого-хімічної лабораторії відділу охорони навколишнього середовища Хмельницької АЕС. Під час нинішніх екомандрів заступником начальника відділу охорони навколишнього середовища ХАЕС Олександром Голодом було також відібрано проби, аби визначити такі показники як кальцій, магній, вміст іонів натрію, калію та інші хімічні сполуки. Особливістю цього озера є дуже м’яка вода, адже в ній мало кальцію, через це гідро-хімічний склад водойми не схожий на інші.
Олександр Голод відзначив, що за увесь час експлуатації Хмельницької АЕС вона гармонійно співіснує із довкіллям, про що свідчить збережене різноманіття флори та фауни регіону. Ці завдання є пріоритетними в діяльності атомної електростанції.
Поблизу Хмельницької АЕС розміщений і гідрологічний заказник місцевого значення «Голубі озера», який через свою красу та мальовничість користується популярністю не лише у місцевого населення. Сюди приїздять відпочивати з багатьох регіонів України, проте не всі туристи знають, що каскад із п’яти озер входить до природозаповідного фонду «Малого Полісся». А ще через них пролягає екологічна стежка, розроблена Національним парком, під назвою «Перлина Славутчини».
- Цей рекреаційний об’єкт цінний, насамперед, тим, що є базою для перелітних птахів, також тут гніздиться велика кількість водоплавних пернатих. Навколо озер сформувався своєрідний ландшафт, який багатий на рідкісні для нашої області і України види рослин і тварин. Насправді, таких озер у нашому регіоні небагато, де мальовничі соснові ліси виступають у ролі лікарів, адже повітря густо насичене фітонцидами, - каже фахівець з екологічної освіти НПП «Мале Полісся» Юрій Лукащук. – Ми тут проводимо численні екскурсії, які користуються популярністю у школярів Ізяславщини та Славутчини. Адже Голубі озера – справжня перлина краси нашого краю.
І такі перлини потрібно берегти, популяризувати, і, звичайно, любити. А ще – завжди знаходити час насолоджуватися усією цією красою. Просто і невимушено, саме так, як казала геніальна Ліна Костенко:
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
Тетяна Степанюк
