Вершини Володимира Софiюка

Чт, 16 Травня 2019
Вершини Володимира Софiюка

Вершини Володимира Софiюка

На життєвому календарі Володимира Івановича Софіюка загорілась цифра 70. Віриться із натяжкою, адже енергії цієї людини може позаздрити юна особа. Багато кому запам’яталось, що на дату свого пенсійного віку він присвятив сходження на найвищу гору Європи - гору Ельбрус. І таки підкорив вершину! А потім через кілька років не втримався і піднявся на цей архіпелаг європейської висоти знову, вже із іншого, східного, боку.

Як згодом згадував – так ніколи в житті не мерз, але й ніде не бачив таких яскравих зірок.

Зупинялись через кожні 50 кроків, а ближче до вершини й частіше, щоб відпочити, «надихатись» розрідженим киснем.  У таких неймовірно важких умовах об 11 годині група з п’яти альпіністів піднялась на східну вершину Ельбрусу (5621 м), яка на 21 метр нижча за західну, і знаходиться від останньої на  відстані приблизно 3 кілометри.

В його житті було чимало вершин.

10 грудня  1987 року о 6.00  здійснено фізичний пуск першого енергоблока ХАЕС. На той час виконуючий обов’язки начальника реакторного цеху Володимир Іванович Софіюк доповів директору станції Миколі Степановичу Габрійчуку про готовність персоналу до безпечної експлуатації ядерної установки. 17 грудня о 6.00 годині реактор виведено на мінімально контрольований рівень і після фізичних експериментів настав етап “Енергетичного пуску і освоєння проектної потужності блока”.

22 грудня  блок №1  ввімкнуто у мережу. Отож, розпочався період освоєння потужності енергоблока. На різних відповідальних посадах Володимир Іванович  зарекомендував себе  висококваліфікованим  спеціалістом, принциповим керівником з високою працездатністю. При вирішенні виробничих завдань проявляв послідовність та принциповість. Від­повідально  ставився  до проблем безпеки атомної електричної станції та формування  у підлеглого персоналу  культури безпеки та без­аварійної роботи  обладнання, наполегливо добивався  досягнення високих виробничих показників працівниками Хмельницької АЕС.

Серед вершин у трудовій біографії – посада у 2000-2003 роках генерального директора ХАЕС. Це був період інтенсивної підготовки до робіт, що передували пуску другого енергоблока. Реальна грошова проплата за відпущену електроенергію складала не більше 30 відсотків, надзвичайно високою була дебіторська заборгованість при надзвичайно гарних виробничих показниках. Того року ХАЕС виробила з початку експлуатації 85-й мільярд кВт*год електроенергії. Не зважаючи на труднощі, було забезпечено усіма необхідними складовими планово-попереджувальний ремонт, проведено ряд заходів з підвищення безпеки, реконструкції і модернізації. 2002 року Державна комісія ядерного регулювання України позитивно розглянула заяву ХАЕС на отримання пості­йної ліцензії на експлуатацію енергоблока №1, відтак засвідчивши  його задовільний стан. В окрузі були переконані, що при такому керівникові все буде гаразд, і Володимир Іванович став «Почесним громадянином Острога»…

 В колективі атомників В.І.Софіюк користується повагою, хоча давно на пенсії. Його можна побачити на різноманітних заходах у музеї міста чи на зібранні ветеранів, він регулярно відвідує спортивні споруди ХАЕС не лише, щоб подивитись на виступи інших, але й «себе показати».

З нагоди 70-річчя від дня народження Володимир Іванович Софіюк нагороджений відзнакою «За вагомий внесок у розвиток атомної енергетики України» ДП «НАЕК «Енергоатом». Цю нагороду ветерану вручив генеральний директор ХАЕС Микола Сергійович Панащенко, побажавши здоров’я, і всіляких гараздів. З свого боку Володимир Іванович побажав колективу якнайшвидше реалізувати плани по введенню в число діючих енергоблоків №3 та 4.

 Віктор Гусаров

Фото автора та з архіву                           




ВідмінитиДодати коментар

Перспектива