Вiд енергетики до лялькарства
Л.В.Науменко у світі лялькарів нині відома людина. Двічі у поточному році зі своїми «вихованками» побувала на міжнародних конкурсах у Голландії, куди збирались майстри із країн СНД. Виробам Людмили Володимирівни було виділено найкращі місця. Від поїздок багато вражень. У ляльковій індустрії зараз, на жаль, популярні «монстри», а справжнє мистецтво потрібне, щоб біля нього тільки сфотографуватися. Вироби наших майстринь красиві й затребувані. Відтак нетішинка планує взяти участь у наступному мистецькому форумі, який відбудеться у лютому 2020 року. За умовами конкурсу потрібно відтворити запах парфумів у ляльці. За короткий час «народилась» Емілі й помандрувала у Білорусь, де проходитиме творче змагання. Сподіваємось, колишній енергетик і тут буде на висоті.
Вона закінчила десятирічку у рідному місті й вступила у Томський політехнічний інститут на електрофізичний факультет, де отримала спеціальність «інженерна електрофізика». У 1983 році за розподілом разом із чоловіком приїхала у м. Бердськ Новосибірської області. Три роки працювала в Інституті ядерної фізики Сибірського відділення Академії Наук СРСР. Займалась розробкою технологій виготовлення мікрозбірок для промисловості. Згодом сім’я перебралась у м. Ангарськ Іркутської області. Там працювали на заводі зі збагачення урану для атомної енергетики.
1987 року Науменки приїхали у Нетішин. Хмельницька АЕС стала місцем трудової діяльності Людмили . Спочатку працювала електрослюсарем, згодом – у лабораторії програмного забезпечення автоматизованих систем управління технологічними процесами. З часом перейшла у інформаційно-аналітичну групу пуску другого енергоблока. Займалась підготовкою аналітичних матеріалів, звітів, презентацій. Намагалась робити це якісно й красиво. 2014 року вийшла на пенсію.
Вона ніколи не думала, що захопиться мистецтвом лялькарства. Спонукали до цього життєві обставини. Чоловік отримав травму, яка потребувала тривалого постільного режиму. Щоб не впасти у депресію та підтримати чоловіка, почала робити ляльки. Не все виходило, але заняття захопило. Інформацію черпала з Інтернету. Донька подарувала фільм із майстер-класом. Довелось перекваліфікуватись й стати кравчинею, закрійником, шевцем, рукодільницею, перукарем… Щоб виготовляти ляльки, треба вміти робити все і, звичайно, мати матеріал для цього.
Першими були вироби в стилі ляльки «тильди», у якої довгі ніжки, очі-крапочки. Пізніше появляються текстильні ляльки з красивими естетичними обличчями. Одночасно починає працювати з пластиком – «народжуються» ліпні жіночі характери. Серед ліпних виробів виділяються будуарні та статуарні. Будуарні, або теліпанки, в яких теліпаються, тобто рухаються, голова, руки, ноги. Статуарні, або стаціонарні, стоять на підставках. Вони прикріплені міцно до підставки, але можуть мати гнучкі руки, змінювати поставу тіла.
Свої вироби майстриня умовно поділяє на сувенірні та колекційні. Сувенірні ляльки без особливих вимог. У колекційних обов’язково повинні бути розписані очі, а обличчя зберігати пропорції. Виготовляються вони із міцного та натурального матеріалу, оскільки мають «жити вічно». Тут все продумано до найдрібніших деталей. Це якісні та добротні речі.
За кілька років домашня колекція значно збільшилася. Відтак, у лютому 2017 року в Нетішинському міському краєзнавчому музеї була відкрита перша персональна виставка авторської ляльки Людмили Науменко «В кожному дорослому живе дитина». Відвідувачі мали змогу споглядати веселих й капосних текстильних ляльок з ластовинням, загадкових й романтичних ліплених красунь, кумедних ведмедиків, прикраси із мереживним оздобленням, в’язані серветки різних розмірів та кольорів… У квітні-травні нинішнього року її вироби побували на виставці «У стилі Фаберже» у цьому ж закладі. Експонування її робіт підтвердило, що в душі інженера може жити художник, який у певний час проявляє себе.
Нове заняття змінило життя, розширило кругозір. Людмила Володимирівна постійно в пошуках, русі. Спілкується з майстрами іграшки зі всього світу по Інтернету. Охоче ділиться своїми знаннями й досвідом. Сердечно вітаємо її з ювілеєм і бажаємо нових перемог.
Зоя Тунцева, старший науковий співробітник Нетішинського міського краєзнавчого музею
