Від світла Великодня світліше у душах

Від світла Великодня світліше у душах

Стало традицією для працівників Хмельницької АЕС у пасхальні дні навідуватися до людей, обділених долею та сімейним теплом. Серед підшефних, якими опікуються атомники,  Старокривинський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів і Берездівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат.

Організацією поїздки, збором подарунків та необхідних речей котрий рік поспіль займається комісія по роботі з дітьми і шефській роботі профспілкового комітету Хмельницької АЕС. Голова комісії Рузіна Труфанова зазначила, що працівники ХАЕС завжди охоче відгукуються на подібні акції, не стоять осторонь і пенсіонери атомної станції. Цьогоріч, до прикладу, було зібрано майже 6,5 тисячі гривень, на які представники профкому закупили солодощі, фрукти, соки, воду та засоби індивідуального користування та вжитку. Працівниці їдальні енергопідприємства напекли запашних пасочок та пофар­бували крашанки, - як же у гості без великодніх символів?.. Окремо було зібрано іграшки, одяг для дітей та літніх людей. До нинішньої акції долучився і Нетішинський козацький полк, який також опікується вищезгаданими закладами. Його юні вихова­нці – джури – разом із представниками комісії Рітою Грицаєнко, Юлією Малько, Іриною Милютиною на чолі з Рузіною Труфановою взяли участь у поїздці. 

Ми часто не помічаємо, як звичайна посмішка, хвилина уваги і добре слово можуть відігнати відчай з серця, адже маємо рідних і близьких людей, які поруч. І як гостро ця нестача відчувається в таких місцях, про які ми стараємося не думати і, не доведи Господи, потрапити. А вони мусять нести свій хрест:  знедолені старенькі та діти, і люди, які щодня допомагають їм жити, втішають, доглядають, навчають.

Олена Сичевська, директор Старокривинського будинку-інтернат для громадян похилого віку, зауважує, що нині у закладі перебуває 28 немічних людей. Переважна більшість –  одинокі старенькі, проте є також інваліди з дитинства, за якими немає кому до­глядати. Взагалі, заклад розрахований на 30 осіб, і майже завжди заповнений. Його мешканці ставляться до гостей із ХАЕС як до рідних, адже нетішинці уже багато років кілька разів на рік навідуються до Кривина. Проте нікому не під силу виконати найпотаємніше бажання кожної бабусі чи дідуся: повернути родину. І нехай хустинка, подарована небайдужою людиною не вирішить проблем старенької бабусі, проте впустить промінчик сонця в душу і прогріє її. Ми в силі бути такми промінцями, і навіть візитом з добрим словом та подарунком можемо скрашувати їх життя.

Берездівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат – ще один заклад, який уже десятки років знаходиться під шефською опікою атомників. Традиційно представники комісії по роботі з дітьми відвідують цей заклад на новорічно-різдвяні свята, Великдень, останній дзвоник та випуск у школі. Щороку нетішинці дарують випускникам валізи (у прямому значенні цього слова) у доросле самостійне життя. За словами директора школи Галини Беренди, випускники потім опановують професії кухарів, швачок, перукарів, столярів, і навіть складнішу – газозварювальників у професійно-технічних закладах Славути, Нетішина, Грицева.

- Відрадно, що кожного тижня, -  каже Галина Володимирівна, - хтось навідується до дітей, на спонсорів нам щастить. Окрім Хмельницької АЕС сюди приїздять і представники християнської місії «Братерство без кордонів» з Рівненщини, і з продюсерського центру Слави Фролової м.Києва. Проте найближчі наші сусіди – це нетішинці, ми з будь-якою проблемою можемо звернутися до них. Допомагають усім, що нам потрібно.

Цьогоріч Берездівську школу-інтернат на Великодні свята провідав ще один підрозділ Хмельницької АЕС – загін воєні­зованої відомчої охорони. За словами голови цехкому Олександра Чумака, колектив вперше своїми силами організував збір коштів і речей для дітей. На суму у 3,5 тисячі гривень органі­затори закупили канцелярські товари (альбоми, олівці), миючі засоби, серветки, солодощі, фрукти.

- Ми радіємо, що наша ініціатива знайшла всебічну підтримку серед колег: лише одягу та взуття ми зібрали близько 800 кг. Приємно для себе констатувати, що милосердя -  все ж таки не порожній звук. Тішуся, що можемо покращити побут підшефних дітей, адже знаю, що деяким із них у школі живеться набагато краще, ніж в стінах власної до­мівки. Тут прекрасні вчителі, які багатьом насправді замінили родину, - ділиться враженнями Олександр Чумак. – Хочу подякувати своїм однодумцям Оксані Хотюк, Олександрі Гармель, Світлані Левик,  Тетяні Ковальовій та усім небайдужим колегам за участь у цій акції. Сподіваємось, що це стане нашою доброю традицією.