Вiдчуття причетностi до корисних справ

На сьогодні не просто порахувати кількість людей, у кого в трудовій книжці значиться відмітка  про роботу на Хмельницькій АЕС. Коли у сімдесяті-дев’яності біля села Нетішин споруджувалась електростанція, тут трудились тисячі людей, які представили різні організації, підприємства. За особовими справами можна було вивчати географію різних союзних республік. Чимало будівельників зрештою стали працівниками ХАЕС.

Леонтій Павлович Подковенко  прибув у Нетішин за два роки до пуску першого енерго­блока. Інженер із досвідом та нестандартним мисленням, «Почесний винахідник та раціоналі­затор СРСР», він гарно вписався у  команду конструкторсько-технологічного відділу, яким опікувався його товариш  Віктор Олексійович Цурик.  Згодом Л. Подковенку  довелось самому стояти біля  керма КТО.

- Усе було ніби вчора, - пригадує Леонтій Подковенко, - велика напруга, високе піднесення і усвідомлена відповідальність. Це так лаконічно можна описати підготовку до пуску першого енергоблока. Тоді, як мовиться, не доводилось розслаблятись, кожен відчував відповідальність за доручену роботу. Не винятком став і конструкторсько-технологічний відділ. Одна з перших технічних проблем, вирішення якої було надзвичайно важливе для виробництва, пов’язана із краном кругової дії - полярним. На заводі-виробнику міста Красноярська під час збирання металоконструкцій ходової частини був допущений брак. З’ясовуючи причини, ми дійшли висновку, що необхідно зрізати певну кількість зварювальних швів, виготовити деякі нові деталі і провести повторне збирання конструкції. Обсяг робіт передбачався чималий. Запросили спеціалістів заводу-виробника, з якими прибув на станцію особисто Міністр важкого машинобудування СРСР . Тривалі дебати і аргументація з боку замовника призвели до рішення про перемонтування бракованої частини крана. Роботи велись злагоджено і оперативно. Ми впорались із завданням, і я особисто взяв участь у випробуваннях полярного крана, який став рухатись без ривків, плавно і велично.  Звичайно, радісно усвідомлювати, що до пуску першого енергоблока Хмельницької АЕС був причетний і я особисто.

Роботу конструкторів Хмельницької АЕС не назвеш буденною, бо постійно потрібно вдосконалювати технологічні процеси, сприяти своєчасному проведенню ремонтних кампаній. Леонтій Подковенко не може назвати, скільки  колектив конструкторсько-технологічного відділу запровадив нових конструкторських розробок.

- Пригадуються дев’яності роки, - продовжує Леонтій Павлович. -  Хмельницька АЕС стикнулася із проблемою утилізації  відпрацьова­ного мастила головних циркуляційних насосів. Для утилізації потрібна була спеціальна установка, яка вироблялась у Свердловську. З коштами було сутужно, тому питання про нове придбання не ставилось. Головний інженер Хмельницької АЕС у розмові зі мною запропонував придумати щось своє. Відтак прийшов черговий творчий неспокій.

Досвідчений конструктор пригадав, як колись на дачі виготовив котла, у якому за допомогою солярки нагрівав воду. Саме його технологічні особливості наштовхнули на розробку міні-установки для потреб електро­станції. У ній було все передбачено – насоси, арматура, система вентиляції, щит та пульт управлі­ння. Випробування засвідчили, що конструктори рухались правильним шляхом. Згодом все відпрацьоване мастило пройшло успішну утилі­зацію.

З 2003 року Леонтій Павлович перебуває на заслуженому відпочинку. Він із глибокою шаною згадує всіх, з ким довелось працювати пліч-о-пліч над вирішенням складних виробничих питань. Насамперед першого директора Хмельницької АЕС Олексія Троценка, який благословив Леонтія Павловича до роботи на новій електростанції. Багато питань та проблем вдалося вирішити під керівництвом колишніх генеральних директорів Миколи Габрійчука, Віктора Сапронова, Юрія Недашковського, Олександра Смишляєва, Володимира Софіюка. Досвідчений конструктор відчував підтримку і технічних керівників станції, які трудились у різні роки, очільників основних підрозділів та служб. Леонтій Подковенко дорожить спогадами про роки роботи у конструкторсько-технологічному відділі. На перших етапах роботи у цьому підрозділі не зайвою була допомога інженерів-конструкторів Сергія Жежеленка, Леоніда Вагнера.  Багато технологічних розробок вдалося втілити за участю Людмили Кравченко, Віктора Кузнецова та багатьох інших.

- Конструктори на електростанції перебувають у постійному неспокої, - каже Леонтій Подковенко. -  Їх діяльність регламентована низкою функцій серед яких пріоритетні розробка проектної, конструкторської, технологічної документації. Це необхідно враховувати принаймні при виконанні ремонтних робіт, розробці конструкторської документації на виготовлення нестандартного обладнання, пристроїв для механізації і автоматизації потенці­йно небезпечних робіт. Конструктори беруть участь у аналізі причин виходу з ладу вузлів, деталей, елементів обладнання і трубопроводів, здійснюють авторський контроль за дотриманням технічної дисципліни у підрозділах при виконанні ремонтних робіт. Перелік основних завдань і обов’язків досить широкий. Завжди приємно, коли від роботи є віддача і економічний ефект.

І хоча Леонтію Павловичу зараз не доводиться працювати над вирі­шенням технологічних проблем  Хмельницької АЕС,  він і досі не полишає роботи над кресленнями, документацією, бо розуміє, що його багатий досвід і сьогодні може принести користь.

- Я вважаю за велике щастя, - розмірковує Леонтій Подковенко, - що мені випала доля жити у цьому благодатному краї, не сплюндрованому безгосподарністю. Тут чудові краєвиди, неповторна природа. Трудись, живи та радій.

До праці у Леонтія Павловича пристрасть з дитинства. Любить він поспілкуватись із землею-годувальницею, прикласти свої вміння, щоб вона віддячила щедрими дарами. Найбільше пенсіонеру подобається вирощувати городину – огірки, помідори. Коли приходить час  їх заготовки на зиму, Леонтій Павлович застосовує весь свій арсенал знань і навичок. Смак його засолених огірків та маринованих помідорів відомий рідним та друзям, які мешкають у Італії, Німеччині. Для багатьох жителів Нетішина може стати відкриттям інформація, що засоленими огірками Леонтія Подковенка смакував і президент України Леонід Кучма. Йому у вигляді подарунка вони дістались від дружини Президента, яка відвідала місто енергетиків під час відкриття нового пологового будинку та церемонії вручення ключів від квартир у новому домі, де отримала квартиру родина Подковенків.

Олександр Шустерук