З когорти першопрохідців
Відійшов у вічність Анатолій Іванович Третяк. Людина знакова для міста, з когорти першопрохідців.
Трудову біографію він розпочав вісімнадцятилітнім юнаком, працюючи теслею у ремонтно-будівельному управлінні №3 тресту «Ордженікідзвугілля» у м. Єнакієве Донецької області і протягом наступних тринадцяти років, за винятком служби у лавах Радянської Армії, набував професійного та життєвого досвіду на комсомольській та профспілковій роботі Донеччини, одночасно навчаючись на вечірньому відділенні Донецького політехнічного інституту.
Червень 1978 року перегорнув нову сторінку у житті А. Третяка, а Нетішин став новим стартовим майданчиком у його трудовій біографії. Анатолій Іванович був прийнятий на посаду заступника начальника УБ ХАЕС з кадрів та побуту.
Із спогадів А. Третяка: «На мої плечі лягла кадрова проблема, яка не давала спокою ні вдень, ні вночі. Було обмаль інженерно-технічних та робітничих кадрів: начальників дільниць, виконробів, майстрів, бригадирів... На будову щодня приїжджали люди, одні мали будівельний фах, інші ні. Їх потрібно було розселяти у приватному секторі Нетішина, Солов’є, Старого Кривина, Вельбівного... Отож, проблема житла, була чи не найболючішою. Обід для працюючих завозився в термосах зі Славути. Бракувало техніки, матеріалів, конструкцій, залізобетону».
У 1978 році вже працював розчинний вузол, під перший мікрорайон майбутнього селища енергетиків земснаряд намивав пісок, а згодом дорогу до головного корпусу, закладалися фундаменти під гуртожитки, магазин «Поділля», будувалась «піонерна база» і все це потребувало значних людських і матеріальних ресурсів.Чисельні поїздки у навколишні міста та села для підбору робітників стали майже щоденними. Довелось створювати команду, яка їздила, не тільки по окрузі, але і по західному регіоні України, вербуючи мешканців та солдат, які закінчували строкову службу, не оминаючи військові частини Рівного, Острога, Шепетівки, Славути, Ізяслава. Більшу частину приїжджих становила молодь, яка не мала ні професійного, ні життєвого досвіду.
У 1980 році на будівництво ХАЕС прибули польські будівельники. Тепер крім соцзмагання довелось йому організовувати ще й інтернаціональне змагання між будівельними підрозділами радянських і польських будівельників.
У середині 1981 року А. Третяка обирають головою об’єднаного профспілкового комітету УБ ХАЕС. Тепер до так званих господарсько-побутових обов’язків, додалася організація дозвілля та відпочинку робітників, постановка працюючих на квартирний облік та запис дітей в чергу на отримання місця у дитячих садочках. Ключовим моментом було відкриття бібліотеки у першому гуртожитку. У змаганнях за професійну майстерність брали участь не один десяток монтажників, мулярів, штукатурів, облицювальників, газоелектрозварників.
Рішенням об’єднаного профспілкового комітету разом із адміністрацією їдалень було організоване дієтичне харчування. У прохолодний період року на будівельні об’єкти в термосах безкоштовно розвозився чай.
Культурне та спортивне життя йшло в ногу з будівництвом ХАЕС. Футбольні турніри проходили навіть взимку на стадіоні нинішнього професійного ліцею.
Влітку 1983 року на базі першої школи, вперше на Хмельниччині, був організований оздоровчий табір для школярів. Це лише окремі події, факти, епізоди…
У 2001-2009 роках Анатолій Іванович працював майстром, а згодом начальником дільниці з виготовлення залізобетону та металевих конструкцій ремонтно-будівельного управління ЕРПу Хмельницької АЕС.В пам’яті залишаться діяння будівничого.
Висловлюємо щирі співчуття родині і близьким покійного.
