Вимiряйте кiловатами прагнення i дiла
Цього року депутати знайшли сміливість присвоїти ім’я Олексія Івановича Троценка скверу, що розташувався у районі «Я перший» - універмаг – гуртожитки. Полеміка у Фейсбуці щодо увічнення імені першого директора ХАЕС звелась до сентенцій – «що, немає чим зайнятись?» і банального твердження, що Троценко виконував волю партії, тому іншого результату бути не могло.
Як на мене, то це задавнена полеміка про роль особистості у історії. Мовляв, незамінних немає.
Абсолютна правда, що святе місце порожнім не буває, але століттями і навіть тисячоліттями не приходять на місце Леонардо да Вінчі, Ісаака Ньютона, Рене Декарта, Льва Толстого, Альберта Ейнштейна нові винахідники, математики, фізики, літератори подібного рівня, хоча умови для їх появи значно сприятливіші.
Так само в царині управління людей, обдарованих мислити і діяти з випередженням власної епохи, можна перерахувати по пальцях. Олексій Троценко належав до людей сміливих і далекоглядних, рішучих і терплячих, завбачливих і широких. І саме через це він був першим директором. І саме тому місто Нетішин має надзвичайно пристойну інфраструктуру, ….
Нинішні полемісти не знають, що до Троценка будувати плавальні басейни у місті з кількістю мешканців менше 50 тисяч не дозволялось. А він «пробив» цю споруду і проторував шлях іншим. Тодішні нормативи передбачали, що робітник може такий-сякий час (практика доводить – до скону) жити у гуртожитках, бараках, пристосованих приміщеннях. Троценко з такою нормою не погодився. Маємо сучасне місто.
Не передбачалась на той час і музична школа. Але вона з’явилась у числі перших об’єктів культури. Атомники знають, що у містах-супутниках усі медсанчастини схожі одна на одну – типові п’яти або дев’ятиповерхівки. А Троценко з’їздив у Прибалтику, «вициганив» пристойний проект і дав поштовх до його втілення. За все це його не гладили по-голівці, а щороку по господарській і партійній лініях вказували на недоліки, і, як казав герой одного надпопулярного фільму, – волюнтаризм. Зрештою Олексія Івановича на його власне прохання, але не без посилання на огріхи звільнили перед пуском першого енергоблока.
І вже на менших посадах він не понижчав у людяності, щирості, гідності.
Я на ціле покоління молодший і на епоху менший за нього. Бо за плечима цієї людини була війна, боротьба за виживання і відродження. З висоти сьогодення дуже просто вимірювати кроки тих, хто на ентузіазмі і вірі відродив країну, збудував власну важку, але щасливу долю, відстояв свої переконання. Олексій Іванович з когорти мужніх, відповідальних, гідних епохи людей. У нього не було менторства і зверхності, він любив життя у всіх його проявах і завжди прагнув втілити свої думки у дію. Пригадую, як він наполягав на тому, щоб врешті-решт знесли колишню будову інформцентру, бо вона псувала вигляд на сучасні будинки. «Ти ж піди, сфотографуй, я відішлю знімки у газети і депутатам, бо ж це сором», - просив він. «Знайди, будь ласка, адресу і реквізити тієї дівчини, що потребує операцію, маю їй допомогти» - телефонував О.Троценко.
Коли його не стало, сусіди, не чекаючи визнання від влади, самостійно встановили меморіальну дошку на під’їзді будинку, де він жив. Бо вони пишаються, що мешкали поруч з Особистістю, справжньою Людиною.
Напевно, добре, що його ім’ям названо сквер, де він разом з друзями проводив суботники, який намагався зберегти від надто розкутих будівельників, встановивши за кожну збережену сосну премію у тисячу рублів. У тому лісочку причаїлась його висока зрілість, світла душа, потаємні думи про щастя прийдешніх людей. Він знав ще з війни, що доля живих у прямій залежності від долі полеглих у боях. Він вважав, що має жити за побратимів, аби там, за обрієм життя зустрітись з ними спокійно, виправдано, достойно.
Він був батьком міста, сподвижником усіх наших гучних перемог. З цим ім’ям нам жити і творити майбуття.
Він не відступить в герці
ні перед якими грозами,
тому що вірить серцем,
тому, що любить розумом.
Хоч в словесах не дока,
але на фрази еклектиків
знайдеться вірний доказ
і приклад з Його електрики.
Атомне сонце світитиме,
хтоб не наводив тінь.
«Образом цим освятіть мене
у цьому земному житті.
Виміряйте кіловатами прагнення і діла,
хоча б між тими датами, як атомна ожила!»
Віктор Гусаров
На знімках: О.Троценко висаджує дерева у сквері, який нині носить його ім’я; Олексій Іванович - орденоносець
