Високий лет «Горлицi»
1994 року на базі культурно-спортивного комплексу ХАЕС утворився гурток народної музики. Його керівником стала закохана в українську пісню, народний фольклор Софія Миколаївна Соборська. «На серці смуток – заводь пісню, з нею легше долати зажуру. Одному вона стає розрадою, іншому просвітляє розум і допомагає підніматись вгору. З нею ми стаємо вищими, ближчими один одному», - стверджує засновниця ансамблю.
Колектив народного аматорського ансамблю пісні «Горлиця» бере активну участь у культурно-масових заходах міста, Хмельниччини та й на Всеукраїнських теренах. Нещодавно навідались у Полонне, де були гаряче сприйняті глядачами. Репетиції, концерти, поїздки на конкурси змушували учасників ансамблю залишати дітей та домашні справи. Горличани, співаючи, у різноголоссі буднів підняли дітей, доглянули господарство, справно виконують службові обов’язки.
Вони постійно працюють над вдосконаленням репертуару, власними співочими можливостями.
В колективі нині 15 учасників. Заспівувачка, провідний голос ансамблю, соліст більшості пісень репертуару Олена Гуринович. Гідний співголос тандему, співачка з діапазоном у три октави Надія Радчук. Ансамблева група – Ганна Делегей, Ніна Голуб, Ганна Бережна, Олена Фурніченко, Ганна Дейнека, Ольга Гортман, Ніна Присяжнюк, Світлана Біловус, Любов Терьохіна, Наталія Шваюк, Любов Філіпович, Світлана Грибовська, Любов Мазаник. Їх незмінний акомпаніатор – Володимир Трофімов.
Під керівництвом Софії Соборської колектив сформував власний репертуар, відзначається притаманним лише йому підходом до виконання творів.
У Нетішині Софія Миколаївна з 1984 року. До того працювала викладачем по класу бандури дитячої музичної школи міста Березне, що на Рівненщині.
За десять перших років роботи керівником колективу вона заклала основу майбутнього успіху. Вже 2003 року «Горлиця» отримала звання «народного» і відтоді постійно підтверджує свій статус.
Любов до пісні всотана з молоком матері. Закінчила музичну школи по класу бандури, а згодом Київський інститут культури ім. О.Є.Корнійчука.
І ось нещодавно «Горлиця» прозвітувала перед глядачами з нагоди власного 20-річчя. Багато шанувальників народного співу зібралось у залі Палацу культури, аби розділити свято, насолодитись творчим доробком, презентованим ансамблем.
«Моя Україно», «Зашуми, Дніпро», «Повіяв вітер степовий», «Ой, ти саду зелененький», «Як вертались козаченьки із війни», «Тече річка невеличка»… Вже перелік названих пісень зароджує в душі бажання підтримати мелодію, злитись із голосами виконавців, заколисатись словами, що близькі і зрозумілі українцю, поринути у мелодичність співзвуч, властивих саме нашій солов’їній мові.
Пісня «Там, під Львівським замком» причарувала слухачів. А за нею жартівлива пісня «Ой, розвивайся, та сухий дубе» переорієнтувала зал з серйозної тематики на грайливу, пестливу, веселу.
Серед пісенного надбання українців чимало таких творів, що їх виконання прямо таки штовхає до танцю, хороводу. І «Горлиця» заспівала: «По той бік гори», «Якби мені неділі діждати», «Добрий вечір, сусідонько»…
Про нелегку жіночу долю народ склав сотні пісень. Серед них поширеними стали така, як «Взяла дівка відра». Ансамбль вклав глибоку душу у її виконання.
Ліричні пісні «Любисток», «Ой, у полі нивка» розповіли про тремтливий бік душевних переживань, про кохання.
Народними стали пісні відомих українських авторів «Тиха вода» на слова Д.Луценка та своєрідний гімн про столицю України «Як тебе не любити, Києве мій» І.Шамо.
Натхненно, широко, повноголосо прозвучали ці твори зі сцени Палацу культури.
Концерт пройшов на одному диханні, зачепив думки і сердечні струни глядачів. Пісня продовжує лет разом з «Горлицею».
Петро Шелепало, член НСЖУ
