Віталій Гордієнко – нове обличчя української політики. Він досвідчений фахівець команди Юлії Тимошенко й партії «Батьківщина». Чому він вирішив йти в парламент? Які питання підніматиме там в першу чергу? Як його досвід фахівця-енергетика допоможе змінити країну? Чому лише справжня судова реформа виведе нас з кризи? Та як можна знизити комунальні тарифи, щоб зробити рівень життя людей якісно кращим? Про це та багато іншого він розповів нам в ексклюзивному інтерв’ю.

Віталію, ви нова людина в політиці. Навіщо вам взагалі все це, чи не комфортніше було б і далі працювати в своїй професії?

Мій похід в політику пояснюється одним словом – небайдужість! Мені як патріоту України не байдуже куди рухається держава. Я бачу, що зараз її просто розкрадають і не можу за цим мовчки спостерігати. Бо на відміну від багатьох політиків та чиновників я живу тут, в мене немає нерухомості за кордоном, моя дочка навчається в Україні, своє майбутнє я пов’язую з цією землею. А якщо так, то мушу щось змінювати. За попередні 10 років накопичив немалий досвід. За освітою я інженер-геофізик, закінчив один з небагатьох потужних університетів нафти та газу в Івано-Франківську. До того ж маю ще й фах інженера-механіка та спеціаліста з фінансів (в дитинстві успішно закінчив художню школу, але з творчістю не склалося). Зате склалося з менеджментом, вмінням будувати власну справу і брати на себе відповідальність. З будівельного бізнесу я прийшов в газовидобувну сферу, до державної компанії, де відповідав за безпеку наших газових мереж по всій країні. Свої функції виконував професійно, але не хотів бути причетним до оборудок й корупції. Тому звільнився, але зберіг чисті руки й чисте сумління. Тепер як експерт в енергетичному секторі готовий поставити свої знання на службу людям.

Чому ви в команді «Батьківщини», а не інших політичних сил?

По-перше, я поділяю її програмні принципи, мені подобається налаштованість на системні реформи, бажання діяти негайно, а не відкладати зміни в довгий ящик, присутність такого сильного лідера як Юлія Тимошенко, яка дасть цим перетворенням потужний імпульс. По-друге, в команді «Батьківщини» - професіонали і я почуваюсь серед них комфортно. У Верховній Раді налаштований працювати і я бачу, що сьогодні «Батьківщина» мало не єдина фракція, яка ходить на засідання, подає законопроекти, обговорює їх, дає поправки, працює в комітетах. Інші або відпочивають на Мальдівах, або влаштовують своє політичне майбутнє. По-третє, команда «Батьківщини» і Тимошенко – це майже готовий Кабмін. Там є люди, які вже завтра знають, що треба робити в тих чи інших галузях. Тобто їм не треба півроку на розкачку, це сформовані професіонали дій. І з таким підходом шанси на позитивні зміни зростають в рази.

Якими є ваші пріоритети щодо найболючіших суспільних проблем?

Країна від заходу до сходу й від півдня до півночі переживає одні й ті ж проблеми. Люди різні, а проблеми одні. Це космічні тарифи, недієздатна медицина, падіння якості освіти, нестача добре оплачуваної роботи, відсутність гарантій безпеки. І вирішити їх не можна на місцевому рівні – в обласній чи районній раді. Треба працювати в парламенті, діяти системно, формувати професійний уряд з сильним управлінцем на чолі. Моє завдання у Верховній Раді – ухвалювати правильні антикризові закони та залучати ресурси для оновлення Хмельниччини, її стратегічних та соціальних об’єктів. Мій перший національний пріоритет–справедливі суди для всіх українців. Зараз несправедливість полягає в тому, що хтось багатий та впливовий і людина бідна або з середнім достатком по факту в судах мають нерівні права. Європа саме тим від нас і відрізняється, що там суд вирішує по-закону й справедливо, а не в рамках тої суми, яку хтось комусь занесе. Тільки після справжньої судової реформи можна говорити про розвиток бізнесу. Причому, захищати й підтримувати треба малий та середній бізнес. Бо великий капітал схильний творити монополію, душити конкуренцію, а від цього лише гірше споживачам. Бізнесу потрібна проста зрозуміла податкова система. Це мій другий пріоритет. Зараз, аби хоч щось заробити підприємці всіма правдами й неправдами приховують свої статки та мінімізують сплату податків. Не тому, що їм це подобається, інакше просто не виживуть! Крім того, це плодить корупцію серед контролюючих органів, які за гроші закривають на все очі. Тому в бюджеті пишуть одну цифру, а на практиці через несплату податків виходить інша – значно менша. Результат – борги по соціальним гарантіям, урізання видатків на зарплати, на інфраструктуру, на розвиток країни. Замість цього нам пропонують режим виживання. Після оптимізації податків будуть й нові інвестиції, й робочі місця, у простих людей буде більше грошей, бо зараз вони не можуть відкладати на якісь потреби, що заробив – те й проїв. Якщо все це виконаємо, то зможемо зменшити тарифи. Це мій третій пріоритет.

За рахунок чого можна знизити тарифи? Дехто каже, що це популізм…

Як правило, грабіжницькі тарифи захищають ті, хто так чи інакше на них заробляє. І тому вони нав’язують думку, що їм немає альтернативи. Насправді треба реалізувати просте правило – менше купувати імпортного газу й більше добувати свого. В нас розвідано достатньо його запасів, є навіть законсервовані свердловини, які можна активізувати. Проблема в тому, що багато свердловин віддали в сумісну державно-приватну діяльність. Фактично це грабунок країни, коли приватна особа за рахунок держави проводить весь комплекс технічних робіт від розвідки до буріння і, не компенсуючи їй втрати, прибутки кладе собі в кишеню. Держава повинна відігравати активну роль у газовидобуванні. Якщо вона регулює ціни на блакитне паливо, то мусить оновити видобувні потужності й на повну силу включитися в процес. Собівартість видобутку газу невелика, але роздуті штати Укргазвидобування додають до неї суму на зарплату усім працівникам. А обман, що нібито ми купуємо газ в Європі, лише надуває тарифну бульбашку. Я вже мовчу про облгази, що фактично перебувають в приватних руках, й роблять свій внесок в підвищення вартості газу для людей. Так само прості українці оплачують мільярдні заробітки посередників на завезенні вугілля для ТЕЦ. Насправді від частини старих теплоелектростанцій можна взагалі відмовитись, зробивши акцент на атомній енергетиці. Й тоді є можливість зменшити тариф, адже не буде величезних затрат на купівлю палива. Паралельно треба модернізувати весь ланцюжок енергопостачання – від ТЕЦ до котелень, тепло- й електромереж. Коли хтось хоче опалювати дім, він же не будує там піч царських часів, а ставить сучасний котел з високим КПД. Так само треба робити і в державі. При цьому не забувати про альтернативні види енергії. Якщо провести весь цей комплекс змін, можна вивести тарифи на прийнятний рівень.

Війна кривава рана Хмельниччини, бо вже сотні молодих хлопців загинули на Сході. Що з нею робити?

Це ненормально коли наша молодь п’ятий рік поспіль гине замість того, щоб створювати сім’ї, народжувати дітей, розвивати свої таланти та робити внесок у процвітання країни. Війну треба закінчувати! Без здачі національних інтересів і капітуляцій, але так, щоб постріли більше не лунали та не забирали життя наших хлопців.

Хмельницька область переважно аграрний регіон. Тому люди хочуть знати, чи буде знятий мораторій на продаж землі? Щодо цього є великі побоювання.

Моя позиція і позиція «Батьківщини» однозначна – зараз не можна знімати мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Адже українці залишаться без свого головного ресурсу. Коли земля в оренді вона рано чи пізно повернеться власнику. Якщо знімуть мораторій, її скуплять за безцінь великі агрохолдинги. Навіть при великому бажанні держави керувати процесом він вийде з-під контролю. Буде неконтрольована реакція, що приведе до вибуху. Такий собі «аграрний Чорнобиль»! Насправді ніякого контролю над ринком землі не буде взагалі, бо підкуплені аграрними баронами чиновники допоможуть їм прибрати бажані гектари до рук. З часом куплена за копійки земля вартуватиме набагато більше і її просто перепродадуть іноземцям. Сьогодні альтернативою тотальному розпродажу (а фактично розкраданню) земель є потужна підтримка фермерського господарства сімейного типу. В тому числі за рахунок доступних кредитів, щоб фермер був конкурентоздатним.

Ви справляєте враження людини енергійної. Чи вистачає на все сил та чим захоплюєтесь у вільний час?

Сил завжди вистачає, якщо їх правильно розподілити та визначити головні пріоритети. Хоча 90% часу займає робота, але я намагаюсь не лише відпочивати, але й навчатися. Зараз, наприклад, самостійно вивчаю мови програмування. В нас багато говорять про діджиталізацію і цифрове суспільство, але воно починається з кожного. З уміння освоїти нові технології та застосовувати на користь собі і людям. У вільний час займаюся спортом – в дитинстві ходив на самбо, тепер захоплююсь футболом та спортивною риболовлею. Неймовірно люблю готувати і не підпускаю нікого до своєї кухні, все роблю сам. Результат, досягнутий власними руками, власним розумом та інтелектом – це неймовірна радість та задоволення!