Водосховище ХАЕС: екологічне благополуччя у гармонії із довкіллям
У рамках проекту «Заповідними стежками навколо ХАЕС», організованого відділом роботи з громадськістю і ЗМІ, відбувся черговий екологічний тур. Цього разу наші гості із національних природних парків «Мале Полісся» та «Дермансько-Острозький» оглянули навколишню красу місцевого водного царства, з вітерцем покатавшись на катері.Його подекуди називають Нетішинським морем. І в цьому є доля правди, адже воно масштабне, під час негоди схвильоване хвилями, а в сонячний день - лагідне.
Основною відмінністю місцевого водосховища від морської стихії є те, що ця величезна водна гладь є результатом людської праці. Це рукотворна водойма руслоналивного типу площею 20 квадратних кілометрів, яка вміщує 120 мільйонів кубометрів води, має довжину берегової лінії понад 23 кілометри і призначена для забезпечення технічного водопостачання та охолодження теплообмінного обладнання енергоблоків ВВЕР-1000. Проект для водосховища розробив Київський науково-дослідний інститут «Енергопроект», а «оживили» його будівельники у 1979-1986 роках минулого сторіччя.
Для створення водойми-охолоджувача у долині річки Гнилий Ріг була споруджена водонапірна гребля. Відтоді у заплавах спостерігається надзвичайне різноманіттям флори та фауни, що слугує гаванню для релаксу і тихого полювання місцевих та приїжджих рибалок.
За словами нетішинського орнітолога-любителя Віктора Бондарця, тут гніздяться крижні, крячки, пірникози, чирянки, граціозні лебеді, які уже майже десять років облюбували наше водосховище для зимівлі! Цими птахами милуються не лише нетішинці та острожани, «на оглядини» приїжджають звідусіль, навіть столичні журналісти. Серед білих красенів зустрічаються «іноземці», зокрема науковці відслідкували кілька лебедів, що мігрували із угорського озера Балатон.
А Віктору Івановичу під час пташиних фотосесій пощастило зустріти «французьку емігрантку» – чернь чубату. Закільцьована птаха залишилася у нас на гніздівлю.- За птахами спостерігаю дуже давно і хочу сказати, що після того, як у нас створили водосховище і почали експлуатувати переший мільйонник, з’явилося чимало птахів, які до того у нас не гніздилися, а лише мігрували. Тепер багато з них не просто зимують, а й залишаються жити. Серед них червонокнижні пернаті: гоголь, орлан білохвостий, скопа, кулик. На водосховищі гніздяться сірі мартини, яких на Хмельниччині дуже мало. У зимову пору, під час лютих морозів, багато водоплавних птахів знаходять на водоймі-охолоджувачі прихисток. Їх приваблює тепла вода та наявність поживної їжі.
Для птахів на водосховищі дуже сприятливі умови, що є підтвердженням того, що Хмельницька АЕС живе у гармонії із довкіллям, - констатує Віктор Бондарець.Наш співрозмовник зізнався, що колись давно полював на птахів, а потім, побачивши, як деякі види зникають з природи, обміняв рушницю на фотокамеру. Нині уже більше п’ятнадцяти років вивчає та ділиться своїми знаннями про крилатих жителів України. Отак захоплення переросло у покликання: Віктор Іванович обожнює своє хобі, а нещодавно видав масштабний ілюстрований «Атлас птахів України». Велику частину матеріалу з книги вдалося зібрати саме у нашій місцині, адже територія водосховища вирізняється біорізноманіттям. Соснові, грабово-дубові та березові ліси, болота, озера, що оточують водосховище Хмельницької АЕС, сприяють комфортному проживанню колоній різноманітних птахів: жайворонків, куріпок, удодів, трясогузок.
Для лісових масивів характерні зяблик, дрізд чорний, дрізд співучий, неясить сіра, великий строкатий дятел, піночки, зорянка, синиця велика, славка чорноголова, сойка. Фауна тутешніх ссавців нараховує близько п’ятдесяти видів. Найпоширенішими представниками є заєць, кріт, їжак, бурозубка звичайна, лисиця, зрідка зустрічається вовк, єнотовидний собака і занесені у Червону книгу України борсук та видра. Мешкають у наших околицях і червонокнижні куниці, журавель сірий, тхір чорний, тхір степовий, горностай, норка європейська, лелека чорний, шуліка рудий.
Цікавим є факт появи поряд із Хмельницькою АЕС бобрів, що слугує підтвердженням екологічного благополуччя навколишньої території.Особливістю водойми ХАЕС є те, що її південно-західна і східна прибережні зони – мілководні та заповнені болотною рослинністю. Глибини тут сягають від половини до півтора метра, а це є чудовим місцем для нересту більшості риб, яких тут зареєстровано 23 види, а також популяції раків.Відповідно до технічного проекту Хмельницької АЕС на водосховищі ведеться у повному обсязі рибогосподарська діяльність, яка передбачає розведення риби, яка є біомеліорантами. Зокрема, тут виростили потомство далекосхідного чорного амура, що належить до родини коропових.
Він є типовою рибою для рік Далекого Сходу Росії (Сунгарі, Уссурі, Амур), а також Китаю та острова Тайвань. Зараз ці підводні мешканці підтримують біологічний баланс водойми, а п’ятнадцять років тому… врятували насосне обладнання атомної станції. Як розповів нам начальник гідротехнічного цеху Віктор Турицький, у 2005 році перешкодою нормальній експлуатації обладнання та технічних систем ХАЕС міг стати звичайний молюск дрейсени. Її колонії мають здатність швидко розмножуватися та налипати на фільтраційні засоби, утруднюючи надходження води у циркуляційні системи станції, адже клей цих молюсків надзвичайно міцний - його використовують навіть у космічній промисловості.- 2005 року чистили підвідний канал спеціальним пристроєм, який може за один раз зняти тонну дрейсени, відтак вибрали в обвідному каналі тисячі тонн шкідника. Якби «килим» із черепашок-молюсків потрапив до насосних установок, довелося б зупиняти блоки, - каже Віктор Турицький. – Наші водолази періодично ретельно обстежують усі точки греблі на наявність дрейсени, здійснюють моніторинг накопичення. Якщо кількість збільшується – маємо спеціальні методи боротьби із молюском.
З метою боротьби із дрейсеною розводять та поширюють у водоймі Хмельницької АЕС чорного амура, адже він має масивні горлові зуби, тому легко поїдає молюска. Навесні у водосховище ХАЕС випускають кілька тисяч мальків цієї риби, з яких до осені виростають особини вагою по три-чотири кілограми. Матеріал для потомства одержують в інкубаторах, розташованих на дільниці біомеліорації гідротехнічного цеху. Рибовод ГТЦ Віктор Верхогляд детально розповів нашій делегації про цей делікатний процес, показав і так звану «пологову» залу, де утворюється рибна ікра. Віктор Володимирович зауважив, що у літровій банці може нараховуватися близько мільйона ікринок, таких ємностей тут можуть зібрати максимум чотири-п’ять. До слова, цьогоріч працівники рибгоспу випустили у водосховище майже дев’ять тонн риби, зокрема, товстолоба, білого та чорного амура, коропа. Ці види вирощуються у садках ХАЕС. Рекомендації щодо поширення чорного амура у водосховищі-охолоджувачі надала група українських науковців Інституту гідробіології Національної академії наук України, з яким Хмельницька АЕС налагодила тісне співробітництво. У процесі співпраці виконуються комплексні дослідження на водоймі, встановлені особливості локалізації молюска дрейсени, проведена оцінка її біомаси і фільтраційної активності, розпочаті спільні роботи з організації гідробіологічного моніторингу на об’єкті.Усю велич і масштаб водосховища можна відчути, коли безпосередньо мчати по ньому на катері: з вітром в обличчя, присмаком вологи у повітрі та оксамитовим обрамленням лісів на горизонті. Одним словом, краса та душевна гармонія!
А ще вражають стрункі опори-велети – це лінії електропередач. Вони – неначе залізна варта, яка охороняє водне плесо, а зверху на проводах тісненько розмістилися дрібніші спостерігачі – баклани, і своєю, лише їм зрозумілою мовою, подають якісь команди. В біноклі ми навіть роздивилися, що деякі з цих птахів тут звили гнізда – креатив присутній навіть і у пернатих!Чистота води спостерігається неозброєним оком, проте ґрунтовніші дослідження здійснює еколого-хімічна лабораторія відділу охорони навколишнього середовища ХАЕС, фахівці якої контролюють якості води водойми-охолоджувача. При цьому контролюється тридцять три фізико-хімічних показники, зокрема, водневий показник (рН), наявність кальцію, магнію, натрію, калію, амонію, сульфатів, хлоридів, фосфатів, нітратів та нітритів, нафтопродуктів, кисню тощо.
Перелік контрольованих показників та періодичність досліджень визначені «Графіком відбору проб та виконання хімічних аналізів вод природоохоронних об’єктів і стічних вод ХАЕС». Цей нормативний документ погоджений із Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області та СЕС. І хоча водойма-охолоджувач є дуже складною технічноекологічною системою, проте використовується не лише Хмельницькою АЕС. Зі сторони Острога місцеві та приїжджі полюбляють відпочивати на її березі, там, де межують із водою цілющі соснові ліси. Спеціалісти атомної станції завірили нас, що ніякого шкідливого впливу на організм людини не здійснюється, адже вода тут дійсно чиста. І велика заслуга у цьому риб-меліораторів, адже товстолоб харчується планктоном, білий амур поїдає рослинність. А додатковий підігрів води збільшує вегетаційний період та суттєво впливає на протікання гідробіологічних процесів, які, в свою чергу, формують гідрохімічний режим.
Не випадково водоймі-охолоджувачу Хмельницької АЕС присвячена окрема книга: наприкінці 2011 року вийшла з друку монографія під редакцією професора, доктора біологічних наук Олександра Протасова «Техно-экосистема АЭС. Гидробиология, абиотические факторы, экологические оценки». У книзі представлені результати багаторічних досліджень водосховища Хмельницької АЕС (гідродинаміка водойми-охолоджувача, гідрохімія, планктон, зообентос, періфітон, іхтіофауна, паразитологічна ситуація, вищі водні рослини). Розглянуто деякі аспекти методології екологічних оцінок впливу техногенних факторів. Для забезпечення відповідної експлуатації водосховища Хмельницька АЕС працює у тісному контакті із вітчизняними провідними науковими установами, зокрема з Київським науково-дослідним інститутом «Енергопроект», «Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем» (м. Харків), «Державним науково-інженерним центром систем контролю та аварійного реагування» та іншими.Отож, створена силою рук і розуму людини штучна водойма-охолоджувач Хмельницької АЕС є свідченням екологічного благополуччя, гармонійного співіснування потужного промислового виробництва із навколишнім середовищем.
Тетяна Степанюк
