Будівельник  від слова «буде»!

Володимир Іванович Кандабаєв з когорти «вічних». У Нетішині він з 1981 року, коли до пуску першого енергоблока ще було сім років напруженої роботи ентузіастів і мрійників. Він будівельник  за покликанням і за складом характеру, бо твердо переконаний, що за бажання все можна здійснити, усьому можна дати лад. На цю землю він ступив молодим, але вже загартованим фахівцем: за плечима було навчання на відділенні промисло­во-цивільного виробництва Вороши­лов­градського політехнічного тех­нікуму, практика на посаді  техніка-конструктора у Донецькому проектному інституті, строкова служба в Збройних Силах, керівництво будівельною  дільницею в управліні будівництва Ворошиловградської ДРЕС та аналогічною дільницю на Зуївській ДРЕС. Тридцятирічний фахівець «дав себе умовити» відвідати Нетішин тодішньому заступнику начальника з кадрів та побуту УБ ХАЕС А. І. Третяку, який  із  великим  захопленням  розповідав про краєвиди, серед яких згодом буде споруджено електро­станцію. Поле для самореалізації було безмежним, і досвідчений будівельник очолив роботу дільниці Управління будівництва ХАЕС.

Будівництво велось за чіткими планами, графіками. Під особливим контролем було соціалістичне змагання між  організаціями, дільницями, ланками … Часу на розкачування не було. Було тільки одне бажання – вкластися у відведені терміни, адже від цього залежала повага та шана в колективі, зарплата,  матеріальна винагорода. Завершений об’єкт змінювався новим будівельним майданчиком.

Вже з перших кроків на будові ХАЕС він проявив гарні організаторські здібності. За незначний проміжок часу колектив житлово-будівельної дільниці №2 УБ ХАЕС кількісно виріс утричі і склав більше сотні працюючих. У його колективі  сформувались і досягли вагомих успіхів у соцзмаганні бригади В. П. Бобрової та В. Ф. Палкіної. Практично всі житлові будинки, які були побудовані до пуску першого енергоблока, були оздоблені робітниками ЖБД №2 УБ ХАЕС, яку очолював В. І. Кандабаєв.

В УБ ХАЕС Володимир Іванович був начальником ді­ль­ниці з оздоблення об’єктів житла та соцкультпобуту, а згодом – головним інженером комплексу.

На цій посаді він широко впроваджував передові методи технології ведення оздоблювальних робіт підрядним методом праці, був принциповим до себе та  підлеглих в питаннях трудової та виробничої дисципліни, якості виконаних робіт.

У 1992 році Володимира Івановича призначають начальником цеху ремонтно-будівельного цеху Хмельницької АЕС, який у 1994 році реорганізовано у ремонтно-будівельне підприємство із загальною кількістю у чотири з половиною сотні працівників.

І на цій ділянці роботи він почувається впевнено та гідно. Під його опіку потрапив промислово-виробничий та непромислово - виробничий персонал.

Промислово-виробничий персонал мав  дві дільниці для обслуговування об’єктів, які знаходяться на території ХАЕС. Решта  персоналу входила до  ряду структурних підрозділів, зокрема в підпорядкуванні знаходились  дільниця з ремонту зовнішніх об’єктів, дільниця з капітального будівництва, бетонно-розчинний вузол, столярний цех, дільниця механізації, пилорама, цегельний завод, комбі­нат спеціальних будівельних конструкцій. Зросла кількість управлінського персоналу.

Нові зміни відбулись у січні 2004 року. Ремонтно-будівельне підприємство перейменовано в ремонтно-будівельне управління, яке увійшло до складу енергоремонтного підрозділу. Створено нові структурні підрозділи.

З витоків і до сьогоднішнього дня персонал ремонтно-будівельного управління демонструє високу професійну майстерність, організованість та відповідальність, створює затишок та комфорт для персоналу станції в його службових та виробничих приміщеннях, наводить лад на майданчиках та автодорогах.

Великий обсяг робіт проводиться на таких об’єктах, як реакторне і турбінне відділення блоків № 1,2; спецкорпус; очисні споруди «брудної зони»; ­пускорезервна котельня; фільтрувальний зал хім­водоочищення ОДК;  ВРП 330/750 кВт; ММДХ, ОГК, естакади технологічних трубопроводів тощо. 

В складі РБУ планово-економічне, виробниче та технічне бюро, будівельна лабораторія. Завдань безліч на десятках об’єктів. Володимир Іванович завжди в курсі діянь підлеглих, уміло і компетентно розв’язує виробничі питання. Та й душевних якостей  йому не позичати. Був депутатом міськради кількох скликань, не байдужий до питань життя громади, послідовний, виважений, людяний.

З причини сімдесятиліття колеги по роботі, знайомі, друзі, родина відають ювіляра і бажають йому здоров’я та усіляких гараздів.

Віктор Гусаров