З олімпійськими гаслами по життю
Нетішин – місто атлетів, що є славою українського спорту.
Плеяда заслужених майстрів спорту, якою може пишатись великий обласний центр, п’ять учасників Олімпійських ігор з поміж яких троє – медалісти, при цьому Галина Пундик та Ольга Жовнір – чемпіони, - говорять самі за себе. Місто молоде, але спортивна історія багата. У тому числі і участю працівників ХАЕС у естафеті Олімпійського вогню 1980 року. Принаймні колишній директор ДЮСШ М.Трохимчук та донедавна фізорг енергоремонтного підрозділу В.Гіпс були факелоносцями.
Останній про цю подію згадує так.
- Все було розписано по хвилинах. На початку маршруту у кожній області ставили найшвидших бігунів. Вони давали змогу заощадити трохи часу, адже право нести олімпійський вогонь надавалось також спортсменам ігрових видів спорту, ветеранам та іншим шанованим людям. На Хмельниччині олімпійський вогонь мав пройти від Кам`янця-Подільського через Дунаївці, Хмельницький, Летичів до кордону із Вінницькою областю. Мені випала дистанція біля Летичева. Пробігові передувала серйозна розмова у комітеті державної безпеки, райкомі партії. Всі пройшли суворий медичний контроль. Спочатку тренувались із дерев’яними факелами, потім були видані спеціально виготовлені для цього дійства. За десять хвилин перед урочистою передачею вогню на кожній дистанції спортсменам вручали факел із вмонтованим газовим балончиком.Від Славутського району бігло, здається десять чоловік. З 19 червня по 19 липня факелоносці, змінюючись через кожний кілометр, здолали близько п’яти тисяч кілометрів на шляху від Олімпії до Москви – столиці ХХІІ Ігор.
Траса олімпійського вогню нашою областю простяглась більше ніж на 190 кілометрів.
Володимир Олександрович Гіпс до цього часу дружить із фізкультурою. Захопився спортом у ранньому дитинстві, як і багато хлопчиків його віку, марив футболом. І скільки себе пам’ятає – завжди з м’ячем. Трохи підрісши, записався в дитячо-юнацьку школу в рідній Славуті. Вже в 5-6 класі він входив до збірної міста з футболу і зарекомендував себе непоганим гравцем. Він грав за дитячу, юнацьку, а згодом і дорослу команду Славути, до якої увійшов навчаючись у 10 класі.
Після школи продовжив навчання в Кам’янці-Подільському педінституті, звідки повернувся в рідні пенати з дипломом вчителя фізичного виховання. За направленням потрапив у Варварівську школу, що неподалік Славути, доклавши чимало зусиль, аби з двох класних кімнат перепланувати пристойний як для сільської восьмирічки спортзал і готувати дітей до здачі ГТО. Згодом проявив хист, працюючи у школах №1 та №2 Нетішина.
Далі довгий час працював ліфтовим електромеханіком ЕРП, до виходу у 2019 році на пенсію)був спорторганізатором підрозділу. Звитяги ЕРПівців знані на підприємстві і за межами ХАЕС. Багато вихованців В.Гіпса проявляють себе у труді і спорті. Володимир Гіпс «Лицар спорту» за унікальною відзнакою, що встановлена на ХАЕС, і за олімпійським принципом: краще, вище, сильніше.
Віктор Гусаров
